Юридическая консультация

Робота лікарсько-контрольної комісії: що і для чого?

юридичні_питання_медпросвіта

Робота лікарсько-контрольної комісії дає змогу виявити недоліки у лікувально-діагностичній роботі лікувального закладу. На її засіданнях учасники аналізують конкретні випадки, що призвели до смерті пацієнта. Про них начальник патологоанатомічного бюро чи завідувач патологоанатомічного відділення повідомляє головному лікарю, який і призначає лікарсько-контрольну комісію, щоб з’ясувати обставини. Саме головний лікар є відповідальним за організацію і стан роботи комісії та щороку наказом визначає її склад .

Склад лікувально-контрольної комісії

 Голова комісії 
РецензентПатологоанатомСекретар
Головні медичні спеціалісти Лікуючий лікар

Голова комісії зобов’язаний ознайомитися з усією документацією, що стосується конкретного випадку смерті (картою стаціонарного хворого, випискою з протоколу патологоанатомічного дослідження померлого, за потреби — випискою з інших лікувальних закладів, у яких перебував хворий, та іншими матеріалами), та призначити рецензента з найкваліфікованіших лікарів закладу.

Комісія зобов’язана з’ясувати обставини виникнення захворювання (травми), особливості його перебігу, танатогенез, встановити якість надання медичної допомоги, розробити конкретні практичні заходи щодо усунення виявлених недоліків та запобігання їм.

На засіданні лікарсько-контрольної комісії виступають з короткими доповідями лікуючий лікар, лікар-патологоанатом та рецензент, якщо були недоліки лікування на догоспітальному етапі. Засідання комісії протоколює секретар .

Засідання комісії призначають у строк не пізніше 15 діб з моменту настання смерті хворого і проводять систематично раз на місяць.

Голова комісії

Головою комісії найчастіше призначають заступника головного лікаря з медичної роботи, постійними членами — головних медичних спеціалістів, завідувачів відділень (завідувача відділення патологоанатомічного бюро чи патологоанатомічного відділення), а секретарем — одного з ординаторів-клініцистів. Остаточний склад комісії встановлюють залежно від характеру захворювання померлого за участю лікаря-патологоанатома чи лікаря, який проводив розтин.

Лікуючий лікар

Лікуючий лікар зобов’язаний обгрунтувати поставлений хворому діагноз, використовуючи для цього результати його обстеження. Він доповідає про те, як розвивалося захворювання, коли та з якої причини виникли ускладнення, яких заходів вживали, щоб їх усунути, та які результати цих заходів.

Лікар-патологоанатом

Лікар-патологоанатом доповідає про патологоанатомічний діагноз та епікриз, порівнює клінічний та патологоанатомічний діагнози за всіма рубриками. Він подає відомості про виявлені недоліки у наданні медичної допомоги та їхні причини. Лікар-патологоанатом зазначає результати аутопсії в акті патологоанатомічного розтину трупа. 

Якщо розтин померлого пацієнта, якого доставили із лікувально-профілактичного закладу, проводив лікар — судово-медичний експерт, та за результатами аутопсії він виявив розбіжності між клінічним та судово-медичним діагнозами, під час засідання лікарсько-контрольної комісії обов’язки лікаря-патологоанатома виконує лікар — судово-медичний експерт, який проводив розтин (Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), затверджене наказом МОЗ «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 № 6).

Помилковий діагноз: коли лікар не винний?

Рецензент

Рецензент на підставі медичної документації доповідає та подає комісії письмовий висновок про те, чи своєчасно госпіталізували хворого, чи достатньо його обстежили, чи правильно лікували на догоспітальному етапі та у госпітальний період. Порівнюючи клінічні та патологоанатомічні дані, рецензент встановлює конкретні причини помилок, яких припустилися медпрацівники, та пропонує заходи, за допомогою яких можна запобігти повторенню таких помилок.

Якщо версії патологоанатома та лікуючого лікаря не збігаються, рецензент обгрунтовує одну з них чи пропонує свою, використовуючи для цього дані наукової літератури. Він визначає, чи залежать помилки лікуючого лікаря від системи організації лікувально-діагностичної роботи у лікувальному закладі, відділенні.

Якість ведення медичної документації комісія оцінює відповідно до кожного етапу госпіталізації. При цьому звертають увагу на професійну грамотність лікарських записів, повноту відображення скарг, анамнестичних відомостей, даних об’єктивного обстеження, наявність записів обходів завідувача відділення, інших посадових осіб, передопераційних епікризів, післяопераційних діагнозів, стан ведення наркозних карт та карт інтенсивної терапії.

Секретар

Засідання комісії протоколює секретар .

По закінченню роботи комісії складають акт, який підписують усі члени комісії .

Комментировать

Нажмите для комментария

Здравствуйте,
Выйти

Мы на Facebook