У разі смерті пацієнта, головний лікар має 15 діб, щоб з’ясувати причину смерті та визначити, чи небуло порушень в лікувальному процесі, для чого він повинен призначити засідання лікарсько-контрольної комісії.
Лікарсько-контрольну комісію призначають, щоб виявитти, чи є розбіжність між клінічним та патологоанатомічним діагнозами з основного захворювання.
Така розбіжність можлива, якщо:
- неправильно визначили нозологічну форму (наприклад, при хронічному гломерулонефриті поставили діагноз хронічного пієлонефриту), неправильно вказали локалізацію патологічного процесу, як у межах організму, так і в межах системи органів, або ж не врахували локалізований процес при постановці діагнозу;
- неправильно встановили етіологію захворювання (наприклад, замість легіонельозної пневмонії вказали пневмококову);
- замість основного захворювання у заключному клінічному діагнозі вказали симптом чи синдром (наприклад, жовтяниця, уремія, об’ємний процес);
- розпізнали тільки одне з конкуруючих чи поєднаних захворювань;
- порушили порядок рубрик у клінічному діагнозі (наприклад, основне захворювання поставили не на перше, а на друге або третє місце і через це неправильно зазначили шифр основного захворювання згідно із МКХ-10).
Не є розбіжністю між клінічним та патологоанатомічним діагнозами за основним захворюванням такі випадки:
- не розпізнали фонове захворювання;
- здійснили гіпердіагностику конкуруючих, фонових, поєднаних захворювань та ускладнень, якщо в результаті лікувальних заходів, проведених через гіпердіагностику, не заподіяли шкоди хворому;
- неправильно розпізнали локалізацію патологічного процесу в межах одного органу у неспеціалізованих відділеннях (наприклад, вказали, що пухлина розміщена не у лівій скроневій частці, а в тім’яній, або замість інфаркту міокарда задньої стінки лівого шлуночка серця вказали інфаркт міокарда передньої стінки).
Комментировать