Те, що система надання психіатричної допомоги вимагає нових підходів і використання нових моделей надання психіатричної допомоги, не викликає сумнівів.
Але що можна зробити?
На мій погляд, перспективними можуть стати наступні моделі психіатричної допомоги:
Відділення позалікарняної реабілітації основою організації якого може стати максимально широке охоплення психосоциальними реабілітаційними заходами пацієнтів, які потребують їх після виписки зі стаціонару або перебувають під диспансерним наглядом, з впровадженням поліпрофесійного підходу до надання допомоги.
Склад поліпрофесійної бригади повинен включати: психіатрів, психологів, психотерапевтів, фахівців із соціальної роботи, соціальних працівників, ерготерапевтів.
У своїй роботі бригади повинні використовувати групові сесії, одним із завдань яких є формування активного ставлення пацієнтів до участі в заходах щодо досягнення реабілітаційних цілей.
Після виписки з відділення пацієнти в амбулаторних умовах будуть продовжувати отримувати підтримуюче психосоціальне лікування.
Згідно проектної розробки відділення може функціонувати в режимі денного стаціонару. Показаннями для направлення (як дільничної службою, так і відділеннями лікарні) може бути необхідність проведення широкого спектру психосоціальних заходів, спрямованих на соціальне відновлення пацієнтів, в тому числі формування їх соціальної автономії, поліпшення соціальної взаємодії, розширення соціальної мережі. У відділення можуть госпіталізуватися хворі як зі стабільним психічним станом, так і при наявності підгострої психотичної симптоматики.
Для даного виду допомоги необхідно виділити соціально вразливі групи пацієнтів, для яких направлення у відділення є особливо необхідним: самотні хворі або хворі, які не мають мережі соціальної підтримки; хворі з проблемами внутрішньої сімейної взаємодії; які потребують відновлення побутових навичок, навичок незалежного проживання; з вузькою соціальною мережею; які потребують різних видів інструментальної підтримки; з соціально-трудовою дезадаптацією; хворі з частими госпіталізаціями і недостатньою схильність до взаємодії.
У завдання відділення повинно входити проведення комплексного лікування, що включає фармакотерапію та психосоціальну терапію. У відділенні можуть активно використовуватися новий метод «індивідуального ведення випадку» (case management). Кожному пацієнту, що надходить до відділення буде призначений куратор, який зможе координувати надання допомоги поліпрофесійною бригадою фахівців відповідно до плану ведення даного хворого, розробленим на засіданнях бригади.
Для проведення психосоціальної роботи у відділенні необхідно розробити спеціальні модулі:
- програма «перехідних груп»;
- психоосвіта хворих та їхніх родичів;
- тренінг комунікативних навичок;
- навичок незалежного проживання, самообслуговування;
- сімейна психосоціальна терапія;
- заходи по відновленню трудових навичок і допомогу в працевлаштуванні;
- різні види клубної роботи.
Програма «перехідних груп» допоможе пацієнтам, які перебувають в стаціонарі, і спрямована на вироблення мотивації для участі в реабілітаційних заходах та формування початкових навичок групової роботи.
Психоосвітня робота з пацієнтами та їх родичами, будучи найважливішою складовою програми психосоціальної реабілітації, спрямована на проблеми ефективної взаємодії, формування відповідальності за своє здоров’я, раннє розпізнавання ознак загострення хвороби та вміння впоратися із залишковою психопатологічною симптоматикою.
Крім того, участь у груповій роботі сприяє створенню спільноти пацієнтів, розширення їх соціальної мережі, дозволяє зняти психоемоційне напруження, а також сформувати мотивацію до участі в реабілітаційних програмах.
Тренінги комунікативних навичок фокусуються на навичках міжособистісної взаємодії, підвищення стійкості до стресу (вимогам суспільства, конфліктів в сім’ї).
Завданнями модулів незалежного проживання можуть стати відновлення гігієнічних навичок, навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства, вирішення побутових проблем, раціонального розподілу бюджету та ін.
Обов’язково буде здійснюватися відновлення зв’язків з родичами і друзями, зміна ролі в родині, в тому числі на більш активну, розширення соціальних контактів з формуванням соціально прийнятної поведінки.
Бурлаченко Андрій Анатолійович
Лікар-психіатр, заступник головного лікаря по медичній частині,
Обл. психіатричної лікарні №2 м. Одеса
Комментировать