ЗАТВЕРДЖЕНО Постанова Головного державного санітарного лікаря України 18.04.2000 № 65 Підприємства щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод Державні санітарні правила та норми ДсанПіН 4.4.4.065-00

1 ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Ці санітарні правила та норми — нормативний акт, що встановлюють санітарно-гігієнічні вимоги до проектування, розташування і розміщення підприємств щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод.

Дані санітарні правила та норми розповсюджуються на діючі підприємства і ті, що вводяться в експлуатацію незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Контроль за виконанням вимог цих санітарних правил і норм підприємствами з виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод здійснюють установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цих санітарних правилах та нормах наведені посилання на такі нормативні документи:

3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

3.1 Ці Державні санітарні правила і норми поширюються на всі діючі підприємства з виробництва та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості.

3.2 Мінеральні води — це підземні води, які використовуються у народному господарстві залежно від їх хімічного складу. При промисловому розливі в залежності від мінералізації, наявності специфічних (біологічно активних) компонентів, мінеральні питні води поділяються на:

— природні столові, до яких належать води з мінералізацією менше 1 г/куб.дм, застосовуються як столовий освіжаючий напій;

— лікувально-столові, до яких належать води з мінералізацією від 1,0 до 8,0 г/куб.дм усіх хімічних груп і від 1,0 до 15,0 г/куб.дм груп: гідрокарбонатні, гідрокарбонатно-хлоридні, хлоридно-гідрокарбонатні натрійові чи при меншій мінералізації, які вміщують біологічно активні мікроелементи і сполуки в кількості, не нижчій від бальнеологічних норм, прийнятих для питних мінеральних вод; застосовуються як лікувальні відповідно до призначення лікаря і як столові напої не систематично;

— лікувальні, до яких належать води з мінералізацією більше ніж 8 г/куб.дм для всіх хімічних груп і більше ніж 15 г/куб.дм для гідрокарбонатних і хлоридно-гідрокарбонатних вод, а також води меншої мінералізації при вмісті в них біологічно активних мікроелементів миш’яку, сульфідів і радону не нижче за певних концентрацій; вони мають виражену лікувальну і профілактичну дію на організм людини І застосовуються тільки за призначенням лікаря.

Води мінеральні повинні відповідати вимогам ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови» та ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови».

3.3 Штучно-мінералізовані води — це води, які отримані шляхом розчинення солей у воді: водопроводній (з поверхневих чи підземних джерел водопостачання) мінеральній (натуральній) чи демінералізованій. Води штучно-мінералізовані повинні відповідати вимогам ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови».

3.4 Дані санітарні правила і норми не поширюються на води газовані, що виготовлені з водопроводної (натуральної або очищеної, демінералізованої) води з поверхневих джерел водопостачання. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємствами по виробництву цих вод здійснюється за СН № 3244-85 «Санитарные правила для предприятий пивоваренной и безалкогольной промышленности», ГОСТ 2874-82, а також за стандартами та іншими нормативними документами, чинними в Україні, що регламентують вимоги до цієї продукції.

3.5 Будівництво нових, а також технічне переобладнання, реконструкція та розширення існуючих підприємств проводиться згідно з «Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів» № 379/1404 від 24.07.96.

3.6 Міністерства та відомства, проектні організації, підприємства всіх форм власності повинні узгоджувати з органами або установами санітарно-епідеміологічної служби проектно-кошторисну документацію на будівництво і реконструкцію підприємств щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод.

3.7 Запровадження в експлуатацію знов побудованих, реконструйованих і капітально відремонтованих підприємств і цехів повинно відбуватися за узгодженням з установами санітарно-епідеміологічної служби відповідно до Положення Кабінету Міністрів «Положение о принятии в эксплуатацию производственных объектов» від 05.08.1992, № 449, а також ДБН А.3.1-3-93 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Основні положення».

3.8 Ці Державні санітарні правила і норми визначають санітарні вимоги до території, приміщень та оснащення, прийому, зберігання та обробки сировини, до виробництва мінеральних та штучно-мінералізованих вод, а також до умов праці і особистої гігієни персоналу.

3.9 Асортимент продукції, що випускається, розробляється у відповідності до проектної потужності підприємства, споживчого попиту, набору необхідних приміщень, рівня їхнього оснащення, технологічного обладнання та узгоджується з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби до початку роботи підприємства та у разі зміни.

З.10 Підприємства щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні забезпечувати випуск продукції відповідно до вимог Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», виконання яких гарантує споживчі властивості і епідемічну безпеку.

3.11 Контроль за дотриманням цих Державних санітарних правил і норм здійснює державна санітарна служба України.

3.12 «Державні санітарні правила і норми для підприємств щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод» вводяться вперше.

3.13 Вимоги цих Державних санітарних правил і норм повинні виконуватись постійно і в повному обсязі на всій території України.

4 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ

4.1 Підприємства щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні бути розташовані у зоні, узгодженою державною санітарною службою. При цьому відстань до житлових будинків, ділянок дитячих дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров’я слід встановлювати за погодженням з органами державного санітарного нагляду, але не менш 50 м від межі території об’єкта. (Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів № 379/1404-96 від 24.07.96).

4.2 Для зберігання оборотної тари, будівельних та інших матеріалів повинні виділятись спеціальні майданчики (асфальтовані або бетоновані), обладнані навісом.

4.3 Територія підприємства повинна плануватись з урахуванням відводу атмосферних і талих вод.

4.4 Під’їзні шляхи, тротуари, господарські майданчики, навантажувальні рампи повинні мати тверде покриття.

4.5 Територія підприємства повинна утримуватись в належній чистоті. Прибирання її проводиться щоденно. В теплу пору року прибирання повинно включати полив території. В зимовий час під’їзди і проходи на території очищують від снігу та льоду, а під час ожеледі посипають піском.

4.6 Ділянки території, прилеглі до підприємства, підлягають прибиранню силами підприємства.

4.7 Для збирання, тимчасового зберігання склобою і сміття встановлюють водонепроникні, з щільно закритими кришками, збірники або металеві контейнери на спеціально асфальтованому або бетонованому майданчикові.

Розміри майданчику повинні перевищувати основу сміттєзбірника на 1 м у всі боки і розташовуватись на відстані, не меншій як 25 м від виробничих приміщень.

Сміття вивозять у міру заповнення сміттезбірників, але не рідше ніж 1 раз в три дні. Систематично проводиться прибирання і дезинфекція майданчика.

Транспорт, призначений для вивезення сміттезбірників і контейнерів, забороняється використовувати для перевезення сировини і готової продукції.

При централізованому зборі сміття сміттезбірники і контейнери повинні поставлятись на підприємство чистими і продезинфікованими. Санітарну обробку їх проводять спеціалізовані підприємства комунального господарства.

4.8 Туалети (санвузли) для експедиторів, вантажників і водіїв повинні розташовуватись блоковано і мати вихід на територію. Окремо розташовані туалети повинні знаходитись на відстані не менше як за 25 м від виробничих і складських приміщень і мають бути підключені до каналізації.

4.9 Сміттєзбірники, санвузли щоденно дезинфікують 10%-ним розчином хлорного вапна.

4.10 На території повинні бути передбачені зелені зони для відпочинку працівників підприємства влітку.

5 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЇ

5.1 Вода, що використовується для технологічних, господарчо-побутових і питних потреб підприємства, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством» і ДсанПіН № 136/1440 від 15.04.97 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарчо-питного водопостачання» відповідно до етапів його впровадження. Норми витрат води розробляють і затверджують в кожному конкретному випадку згідно чинного законодавства.

5.2 Водопостачання підприємств, здійснюють шляхом приєднання до міської мережі водопроводу, а за відсутністю його — за допомогою влаштування артезіанських свердловин, з обов’язковим обладнанням внутрішнього водопроводу відповідно до вимог чинних СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий».

5.3 Вибір джерела водопостачання, місця водозабору, а також заходи щодо благоустрою зони санітарної охорони джерел водопостачання повинні бути узгоджені з територіальними установами санітарно-епідеміологічної служби відповідно до ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора».

5.4 Водопровідний ввід повинен знаходитись в ізольованому приміщенні, яке закривається і утримується в належному стані, має манометри, крани для відбору проб води трапи для стоку, зворотні клапани, які допускають рух води тільки в одному напрямі. Підприємства повинні мати схеми внутрішньої водопровідної мережі і каналізації і пред’являти їх на вимогу контролюючих організацій. Внутрішній водопровід, що живиться від централізованої мережі не повинен безпосередньо з’єднуватись з водопроводом, що живиться від місцевого джерела водопостачання.

5.5 Система водопостачання підприємства повинна передбачати резервуари чистої води для забезпечення гарантованої подачі води в випадках перебою та аварій. Тип резервуару, місце його розташування визначають на підставі техніко-економічних розрахунків і погоджують з установами санітарно-епідеміологічної служби. Повний обмін води в резервуарах повинен забезпечуватись за проміжок часу не більший за 48 годин.

Для огляду і очистки резервуарів передбачаються люки, скати і сходи. Очистку і дезинфекцію резервуарів проводять залежно від показників якості води, але не рідше 1 разу на квартал. На кожному резервуарі повинен бути трафарет:

Водобак N _________

Об’єм ____________ куб.м

Очищений ________ 19 г.

Продезинфікований __________ 19 г.

5.6 Вода в місцях водозабору повинна підлягати санітарно-хімічному і санітарно-бактеріологічному контролю в терміни, встановлені територіальними установами санітарно-епідемічної служби, але не рідше 1 разу на місяць, згідно ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством» та ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора».

5.7. Відповідно до НРБУ-97 кожна свердловина повинна мати паспорт радіаційної якості води.

5.8 Після кожного ремонту внутрішніх мереж холодного і гарячого водопостачання, а також за приписом територіальних органів санітарно-епідеміологічної служби внутрішній водопровід підлягає обов’язковому промиванню і дезинфекції відповідно до діючих інструкцій з подальшим лабораторним контролем якості води. Контрольні проби води відбирають безпосередньо після дезинфекції на уводі, із резервуару і в трьох точках водозабору. Облік і регістрацію причин аварій і ремонтів внутрішнього водопроводу і каналізації ведуть в спеціальному журналі, в якому реєструють дату і причини ремонту, спосіб заключної дезинфекції, прізвище, ім’я, по батькові працівника, що проводив її.

5.9 Системи холодного і гарячого водопостачання не повинні мати між собою з’єднань. «Трубопроводи необхідно фарбувати відповідно до ГОСТ 14202-69 «Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупредительные знаки и маркировочные щитки». Точка водозабору повинна мати написи «Вода питна», «Вода технічна».

5.10 В кожному виробничому цеху і відділенні повинні бути встановлені умивальники для миття рук з підведенням гарячої та холодної води через змішувачі.

Умивальник повинен бути забезпечений милом, щіткою, дезинфікуючим розчином, рушниками разового користування чи електрорушником для рук. Умивальники повинні бути розташовані в кожному виробничому приміщенні при вході, а також в місцях, зручних для користування ними, на відстані не більшій за 15 м від робочого місця.

5.11 Для забезпечення працівників питною водою повинні бути обладнані питні фонтанчики або баки для питної води, яка задовольняє вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством».

5.12 Підприємства і цехи повинні бути обладнані каналізацією, яка забезпечує відведення виробничих, господарсько-фекальних і атмосферних вод відповідно до СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий», СН 496-77 «Временная инструкция по проектированию сооружений для очистки поверхностных сточных вод».

5.13 Для виведення побутових і виробничих стічних вод підприємства повинні бути приєднані до загальноміської каналізації. Миєчні ванни приєднують до каналізаційної мережі з повітряним розривом не меншим за 20 мм від верху приймальної воронки. При обладнанні всієї внутрішньої каналізації повинні бути передбачені гідравлічні затвори для запобігання проникнення запаху з каналізаційної мережі.

5.14 Санітарні вузли розташовувати над виробничими і складськими приміщеннями забороняється. Каналізаційні стояки з виробничими стоками дозволяється прокладати в оштукатурених коробах і без ревізій за винятком виробничих та складських приміщень.

5.15 Порядок підводу, очистки, знезараження і спуск побутових і виробничих стічних і зливових вод узгоджується з місцевими установами санітарно-епідеміологічної служби, природоохоронними органами і здійснюється у відповідності з вимогами СанПиН 4630-88 «Правила охраны поверхностных вод от загрязнений».

6 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ОСВІТЛЕННЯ

6.1 Природне і штучне освітлення в виробничих і допоміжних приміщеннях повинно відповідати вимогам діючих СНиП 11-4-79 «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования».

6.2 В усіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути прийняті заходи щодо максимального використання природного освітлення. Світові отвори не повинні загромаджуватись виробничим обладнанням, тарою, готовими виробами як всередині, так і зовні, а також забороняється заміна скла фанерою, картоном.

6.3 Електроосвітлювальна арматура у міру забруднення, але не рідше одного разу на місяць, повинна очищуватись від пилу і кіптяви. Внутрішнє віконне скло та рами повинні промиватись і протиратись не рідше одного разу на тиждень, а зовні — не рідше двох разів на рік, а в теплий час року — у міру забруднення.

6.4 Розбите скло в вікнах необхідно терміново замінювати. Встановлювати в вікна складене з шматків скло забороняється.

6.5 Для загального освітлення виробничих приміщень слід використовувати світильники, які мають захисну арматуру у вибуховобезпечному виконанні.

6.6 Забороняється розміщувати світильники безпосередньо над відкритим обладнанням. Для огляду внутрішніх поверхонь апаратів і ємкостей допускається використання переносних ламп напругою не вище за 12 Вт. Електричні лампи повинні мати захисні сітки.

6.7 У випадку змін призначення виробничого приміщення, а також при переносі чи заміні одного обладнання іншим, освітлювальні установки повинні бути відповідним чином переобладнані і пристосовані до нових умов без відхилення від норм освітлення.

6.8 З метою підвищення освітленості робочих місць фарбування стін, перетинок, конструкцій і обладнання повинно проводитись в світлі тони.

6.9 Рівень освітлення робочих місць, особливо призначених для перевірки якості сировини, оформлення готових виробів, повинен контролюватись не рідше 1 разу на квартал.

6.10 Спостереження за станом і експлуатацією освітлювальних приладів повинно покладатись на технічно підготовлених осіб.

7 ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОПАЛЕННЯ ТА ВЕНТИЛЯЦІЇ

7.1 Системи вентиляції і опалення підприємств з виробництва та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование», специфіці галузі і забезпечувати наявність допустимого рівня шкідливих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» і СП 4416-87 «Санитарные правила для предприятий по обработке и розливу питьевых минеральных вод».

7.2 Відповідно до чинних «Санитарных норм микроклимата производственных помещений» № 4088-86, на підприємствах повинні підтримуватись оптимальні або допустимі параметри мікроклімату — температури, відносної вологості, швидкості руху повітря з урахуванням кліматичної зони, періоду року і важкості робіт, що виконуються (Додаток 1).

7.3 При використанні системи кондиціювання повітря параметри мікроклімату у виробничих приміщеннях повинні відповідати СНиП 2.04.05.91 та СП 4416-87.

7.4 Вміст шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень не повинен перевищувати затверджених гранично допустимих концентрацій.

7.5 Для попередження виникнення і попадання в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин необхідно суворо дотримуватись параметрів технологічного процесу.

7.6 Всі виробничі і допоміжні приміщення підприємств, за винятком холодних сховищ, котельних, трансформаторної підстанції, повинні опалюватись. Усі опалювальні прилади повинні бути доступні для очистки від пилу.

7.7 Обладнання, паропроводи, трубопроводи гарячої води та інші джерела конвекційного і променевого тепла повинні мати теплоізоляцію, на поверхні якої температура не повинна перевищувати 45 град.С.

7.8 Обладнання, в процесі використання якого виділяється волога, пил, повинно бути герметизоване чи обладнане місцевими вентиляційними приладами.

7.9 Порядок експлуатації та догляду за вентиляційними приладами має бути встановлений відповідно до чинного законодавства. Контроль за експлуатацією вентиляційних приладів покладається на технічно підготовлених осіб.

7.10 Еквівалентні рівні шуму на робочих місцях не мають перевищувати 80 дБа. Рівень шуму в виробничих приміщеннях повинен бути в межах норм, встановлених «Санитарными нормами допустимых уровней шума на рабочих местах» № 3223-85.

7.11. При проектуванні, реконструкції і експлуатації виробничих приміщень, в яких розміщується обладнання, що генерує шум та дає вібрацію, повинні здійснюватись заходи щодо захисту робітників від його шкідливої дії:

— обладнання приміщень звукоізоляційними матеріалами;

— використання амортизуючих приладів при монтажі обладнання;

— обладнання повинно бути оснащене приладами, які гасять вібрацію;

— індивідуальні засоби захисту.

8 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЗАБОРУ ПІДЗЕМНИХ ВОД

8.1 Каптаж являє собою комплекс інженерно-технічних засобів, які забезпечують видобування підземних вод, виведення їх на поверхню і можливість використання при постійних оптимальних показниках. Каптажом називають також споруди для забору підземних вод під землею чи в місцях виходу їх на поверхню.

8.2 Каптаж джерела використовується для забору природного виходу підземних вод і є поверхневою спорудою. Каптаж підземних вод — споруда (шурф, штольня тощо), за допомогою якої вода виводиться в найбільш зручному місці для використання і з найбільш вигідної глибини.

8.3 Всі типи каптажу повинні забезпечувати максимально можливий дебіт, збереження фізико-хімічних властивостей води на всьому шляху від місця її виходу до місця використання, не допускати втрат води.

8.4 Вид каптажу залежить від геологічної будови, гідрогеологічних умов.

8.5 Каптаж складається з підземної частини і поверхневої частини, де проходить регулювання подачі води і ведуться спостереження за режимом.

8.6 Ствол свердловини закріплюється обсадними трубами і обладнується в нижній частині фільтром для попередження попадання в підземні води часток пухкої породи. Гирлова частина обладнується оголовком, на який встановлюються датчики рівня, температури і витрати води та крани для відбору проб для хімічного і санітарно-бактеріологічного аналізів.

8.7 Обсадні труби і обладнання оголовка свердловини повинні бути зроблені з матеріалів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України для цільового використання.

8.8 Для виключення підсосів підземних вод і випадкового бактеріального забруднення підземних вод обсадні труби повинні бути водонепроникні на всій ділянці і, особливо, в місцях стиків.

8.9 З метою попередження забруднення затрубного простору з поверхні, територію навколо гирлової частини водозабору слід зацементувати. Гирлова частина водозабору повинна бути доступна для огляду, проведення ремонтних робіт і санітарної обробки.

8.10 Каптаж повинен бути обладнаний надкаптажним закритим приміщенням з освітленням, вентиляцією і обслуговуватись тільки працівниками, що пройшли медичне освідчення.

8.11 Навколо водозабору встановлюється зона санітарної охорони відповідно до «Положення про охорону підземних вод» (1984 р.).

8.12 Лабораторії організацій, на балансі яких знаходиться водозабор, здійснюють санітарно-бактеріологічний контроль стану підземної води шляхом відбору проб на аналіз з періодичністю, що вимагається чинними нормативними документами. Результати контролю мають бути зареєстровані в лабораторному журналі (Додаток 2, Форма 1).

8.13 У випадку виявлення у пробах води відхилень від встановлених нормативів, обладнання каптажу дезинфікується одним з засобів, що зазначені у п. 20.8, або іншими засобами, що дозволені МОЗ України для даних цілей. Дезинфекцію проводять препаратами у відповідності з п. 20.8. Відмивання від дезинфеканту здійснюють водою (мінеральною водою) до відсутності залишкового активного хлору.

8.14 Результати дезинфекції обладнання каптажу реєструють в окремому журналі, що зберігається в лабораторії (Додаток 2, Форма 2).

9 ВИМОГИ ДО РОЗЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД

9.1 Води мінеральні питні розливаються згідно до вимог ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови» та даних ДсанПіН.

9.2. Води мінеральні лікувальні розливаються згідно вимог ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови» та даних ДсанПіН.

10 ВИМОГИ ДО ВОДИ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД

10.1 Для приготування штучно-мінералізованих вод може бути використана як водопровідна (з поверхневих чи підземних джерел водопостачання), так і мінеральна (натуральна) чи демінералізована вода.

10.2 Водопровідна вода, що використовується, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством» та ДсанПіН № 136/1940 від 15.04.97 р.

10.3 При використанні як основи мінеральних вод вони повинні відповідати вимогам ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови».

10.4 Поверхневі води, обов’язково контролюються на вміст поліхлорованих діоксинів і фуранів діоксинів. Для підземних та поверневих вод обов’язковим є визначення фтору та стронцію.

10.5 Лабораторно-виробничий контроль якості води повинен проводитись за мікробіологічними, хімічними та органолептичними показниками. Періодичність відбору проб узгоджують з органами санітарно-епідеміологічної служби, враховуючи місцеві природні і санітарні умови. Систематичний бактеріологічний контроль якості води здійснюється лабораторією підприємства або за договором з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби відповідно до вимог СП 4416-87 (Додаток 4).

11 ВИМОГИ ДО СОЛЕЙ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД

Для приготування штучно-мінералізованих вод можна використовувати солі, що мають дозвіл Міністерства охорони здоров’я для використання у харчовій промисловості: натрій двовуглекислий (ГОСТ 2156-76); сіль поварена харчова (ГОСТ 13830-91) та ін.

Щодо інших солей, які складають рецептуру — Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства охорони здоров’я України.

12 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ РЕЗЕРВУАРІВ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ПОЧАТКОВОЇ ВОДИ, ТРУБОПРОВОДІВ І ТРАНСПОРТНИХ ЄМКОСТЕЙ

12.1 Резервуари для зберігання вод повинні виготовлятись з матеріалів, перелік яких наведений в ТИ-18-6-57-84 «Технологическая инструкция по обработке и розливу питьевых минеральных вод».

12.2 Люки резервуарів повинні мати ущільнюючі прокладки з гуми, дозволеної Міністерством охорони здоров’я України для використання в господарсько-питному водопостачанні, харчовій промисловості, та знаходитись під пломбою.

12.3 Резервуари слід обладнати водомірним склом та кранами для відбору проб для хімічного і бактеріологічного аналізів.

12.4 Резервуари, що призначені для прийому води з каптажу, повинні очищуватись та дезинфікуватись одним з дезинфекантів відповідно (див. п. 20.8) не рідше 1 разу на рік, а після ремонту та при виявленні бактеріального забруднення — підлягають позачерговій дезинфекції. Особливо ретельно слід обробляти пробовідбірні крани та водомірне скло. Контроль за якістю дезинфекції здійснюється згідно з Додатком 3.

12.5 Резервуари, призначені для зберігання мінеральних вод, що доставлені в залізничних цистернах, повинні дезинфікуватись після кожного випорожнення. Резервуари, призначені для зберігання води, доставленої в автоцистернах, слід дезинфікувати не рідше одного разу на квартал, а після ремонту і при бактеріальному забрудненні — негайно.

12.6 Термін оновлення в резервуарах води, що не пройшла первинну обробку, не повинен перевищувати 2-х діб. Термін зберігання в резервуарах води, що була доставлена в залізничних або автоцистернах та пройшла первинну обробку, не повинен перевищувати 5 діб.

12.7 Санітарна обробка резервуарів складається з механічної очистки їх від осадів солей, мулу та інших відкладень, промивання, дезинфекції одним із дозволених розчинів дезінфеканту (п. 20.8) при експозиції 1 година з подальшою промивкою питною водою, а потім водою, що розливається.

12.8 Допускається обробка резервуарів гострою парою протягом 1 години, після механічної чистки та мийки.

12.9 Якість санітарної обробки та дезинфекції резервуарів перевіряється працівниками лабораторії підприємства і реєструється в журналі, який зберігається в лабораторії підприємства (Додаток 2, Форма 2).

12.10 Експлуатація резервуарів дозволяється головним інженером підприємства після отримання сприятливих результатів бактеріологічних досліджень.

12.11 Трубопроводи, авто та залізничні цистерни, що використовуються для транспортування води (від каптажу до підприємства), мають бути виготовлені з матеріалів, що дозволені МОЗ України для вказаних цілей.

12.12 Трубопроводи мають бути водонепроникними на всьому протязі і працювати повним перетином.

12.13 Перевірка технічного стану трубопроводів та колекторів проводиться за необхідністю, не рідше одного разу на квартал, комісією, що призначається керівництвом підприємства з обов’язковою участю в ній головного інженера і санітарного лікаря територіальної санепідстанції.

12.14 Перевірка водонепроникності трубопроводів проводиться раз на рік шляхом гідравлічного випробування у відповідності з СНиП 3.05.05-84 «Технологические трубопроводы. Правила производства и приемки работ».

12.15 Санітарна обробка трубопроводів і колекторів, що проводиться після ремонту складається з дезинфекції препаратами у відповідності з п. 20.8 при температурі оточуючого середовища та експозиції 1 година, промивання питною водою до зникнення залишків використаних препаратів і (для вод мінеральних) зполоскується мінеральною водою в об’ємі, що дорівнює місткості трубопроводу.

Результати кожної ревізії і санітарної обробки трубопроводів та колекторів заносяться в лабораторний журнал (Додаток 2, Форма 2).

12.16 Авто- і залізничні цистерни, повинні використовуватися тільки для перевезення мінеральних вод і мати маркування «Мінвода».

12.17 Для наповнення авто- і залізничних цистерн, а також зливу з них мінеральної води мають використовуватись тільки стаціонарні трубопроводи.

12.18 Шланги з гуми або інших матеріалів, що дозволені МОЗ України до використання з вказаною метою, можуть використовуватись тільки як гнучкі з’єднання авто- і залізничних цистерн з стаціонарними трубопроводами. Шланги повинні зберігатись в умовах, що виключають можливість їх інфікування.

12.19 На ретельність дезинфекції шлангів і арматури, наливних та зливних пристроїв цистерн потрібно звертати особливу увагу. Щодобово з’єднувальні шлангі повинно обробляти гострою парою або дезинфекантом (п. 20.8). Контроль якості санітарної обробки здійснює не рідше 1 разу на тиждень мікробіолог підприємства.

12.20 Авто- і залізничні цистерни, а також всі заводські резервуари перед експлуатацією і в процесі експлуатації підлягають санітарній обробці (Додаток 3).

12.21 Обробку автоцистерн слід проводити не рідше одного разу на місяць з перевіркою контролю якості обробки згідно бактеріологічних аналізів. Кожен раз після випорожнення цистерни мікробіолог повинен проводити її візуальний огляд і результати заносити до лабораторного журналу (Додаток 2, Форма 1).

У випадку необхідності згідно вказівки мікробіолога слід проводити позачергову санітарну обробку автоцистерни.

12.23 Нові або сильно забруднені авто- і залізничні цистерни з наявністю осаду, плівки тощо підлягають наступній обробці: спочатку цистерни повністю заповнюються 1.0%-1.5% розчином кальцінованої або каустичної соди для відмочування (або іншим засобом, що дозволений МОЗ України для використання для вказаних цілей). Тривалість відмочування від 2 до 4 годин. Надалі внутрішню поверхню цистерн очищують щітками від механічного забруднення, плівок, осаду тощо, відмивають питною водою. Дезинфекція проводиться гострою парою або одним з дезинфекантів (п. 20.8). Весь об’єм цистерни заповнюється дезинфікуючим розчином на 1 годину. Після дезинфекції цистерни відмиваються питною водою до зникнення залишків застосованого дезинфеканту. Залишкова кількість дезинфеканту визначається згідно інструкції щодо застосування відповідного дезинфеканту.

12.24 Авто- і залізничні цистерни, які постійно експлуатуються, дезинфікуються згідно з п. 12.23. Для обробки цистерн, які виготовлені з алюмінію, забороняється використовувати лужні дезинфеканти.

12.25. Залізничні цистерни підлягають дезинфекції перед кожним заповненням.

12.26. Санітарну обробку цистерн проводять на спеціально обладнаному майданчику з твердим покриттям і навісом. Майданчик понинен мати підведення питної води і пари та бути обладнаний каналізаційним стоком і оснащений переносною електричною лампою з захисною сіткою.

12.27. Люки і пристрої цистерн для наповнення та зливу води повинні бути запломбовані з чітким відтиском всіх пломб, як при перевезенні мінеральної води, так і при подаванні цистерн для наповнення їх водою.

12.28. Якість санітарної обробки з’єднувальних шлангів і транспортних ємкостей перевіряються працівниками лабораторії підприємства. Результати заносяться до журналу (Додаток 2, Форма 2).

12.29. Для обслуговування авто- і залізничних цистерн виділяються постійні робітники.

13 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ТАРИ ТА УКУПОРОЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

13.1 Розлив мінеральних та штучно-мінералізованих вод на підприємстві може здійснюватись в пляшки з скла або синтетичних матеріалів.

13.2 Синтетичні матеріали, що використовуються для виготовлення пакетів, пляшок, повинні мати дозвіл Міністерства охорони здоров’я України.

Дозволяється одноразове використання ємкостей з синтетичних матеріалів для розливу та зберігання мінеральних та штучно-мінералізованих вод (крім тари з матеріалів, у дозволі на використання якої спеціально занотована можливість повторного використання для тих же цілей).

13.3 Ємкості з синтетичних матеріалів, що виготовлені або використовуються на підприємстві, повинні бути однорідно прозорі з гладкою блискучою поверхнею, не повинні мати видимих дефектів, пошкоджень, зайвих включень, бульбашок, напливів, відповідати чинним НД.

13.4 Допустимі рівні міграції хімічних речовин з ємкостей з синтетичних матеріалів у воду, що зберігається в них, не повинні перевищувати вимог СанПиН 42-123-4240-86 «Санитарные нормы. Допустимое количество миграции (ДКМ) химических веществ, выделяющихся из полимерных и других материалов, контактирующих с пищевыми продуктами и методы их определения».

13.5 Уся скляна тара, що надходить на підприємство, повинна бути перевірена в цеху склотари та прийнята відповідно до вимог, встановлених ГОСТ 10117-91 «Бутылки стеклянные для пищевых жидкостей. Технические условия».

13.6 Пляшки перед зануренням у ванни скломиючих машин необхідно бракерувати. Пляшки з пошкодженим вінчиком, заусицями, бульбашками, з-під технічних рідин або з наявністю стороннього запаху до мийки допускати заборонено. Сильно забруднені зворотні пляшки обов’язково підлягають попередньому замочуванню або дворазовому миттю з обов’язковим подальшим бракеражем.

13.7 Для миття пляшок рекомендуються миючі засоби, дозволені МОЗ України для даних цілей.

13.8 Миття пляшок в скломиючих машинах різних марок слід проводити у суворій відповідності до інструкцій щодо їхньої експлуатації.

13.9 За режимом роботи скломиючих машин повинен бути встановлений систематичний технічний та лабораторний контроль, результати якого вносять в технологічний цеховий журнал мийки пляшок.

13.10 Чистку скломиючих машин слід проводити при необхідності, але не рідше ніж 2 рази на тиждень. Для цього, миєчні ванни спорожнюють, очищують від етикеток, скла та іншого бруду. Внутрішню поверхню миєчних ванн оброблюють препаратами у відповідності до п. 20.8 і через 1 годину промивають водою. Вимиті миєчні ванни заповнюють миючим розчином.

13.11 Вимиті пляшки проходять контроль перед світовим екраном, після чого недостатньо вимиті пляшки повертають на повторну мийку.

13.12 Санітарно-бактеріологічний контроль якості мийки пляшок проводить лабораторія підприємства або лабораторія регіональної СЕС відповідно з Додатком 3.

13.13 Для збору склобою встановлюють ємкість, яку звільняють при заповненні.

13.14 Кроненпробки для укупорювання пляшок та умови їхнього зберігання повинні відповідати вимогам ОСТ 10-167-88.

Не допускається прийом кроненпробки, полімерних кришок або інших укупорювальних матеріалів від виготовлювача у пошкоджених мішках. Розпаковувати мішки з кроненпробками, кришками тощо, слід безпосередньо перед використанням, тобто перед завантажуванням кроненпробок, кришок до бункеру укупорювального автомату.

14 ВИМОГИ ДО ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

14.1 Штучно-мінералізовані води, що розливаються згідно до вимог Держстандарту України «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» та даних ДсанПіН, повинні мати мінералізацію до 1,5 г/куб.дм і використовуватись як столовий освіжаючий напій.

14.2 Штучно-мінералізовані води з мінералізацією, більшою за 1,5 г/куб.дм або при меншій мінералізації, але які містять біологічно активні компоненти та сполуки в кількості, не нижчій від бальнеологічних норм, повинні проходити обов’язкові клінічні дослідження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах, перелік яких затверджено Міністерством охорони здоров’я України і отримувати дозвіл на їх використання як лікувально-столових. Лікувально-столові штучно-мінералізовані води використовуються як лікувальні відповідно до призначення лікаря і як столові напої не систематично.

14.3 Мінеральні та штучно-мінералізовані води, розлиті у пляшки та фляги, приймають партіями. Партія — це кількість продукції одного найменування, однорідної за своїми якісними показниками в однаковій споживчій або транспортній тарі, одної дати розливу, оформлена одним документом про якість.

14.4 Відбір одиниць продукції для контролю відповідності зовнішнього вигляду, упаковки та маркування готової продукції вимогам ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови», ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» або ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови» проводять методом випадкового відбору для фізико-хімічних та мікробіологічних досліджень згідно до ГОСТ 23268.0-91 «Воды минеральные питьевые лечебные, лечебно-столовые и природные столовые. Правила приемки и методы анализа».

14.5 Підприємство-виробник здійснює щоденний контроль кожної партії продукції. Контроль полягає у визначенні герметичності укупорки, повноти наливу, органолептичних, фізико-хімічних показників мінеральних та штучно-мінералізованих вод та встановленні відповідності названих показників вимогам відповідного нормативного документу (ДСТУ, ГСТУ, ТУ), мікробіологічних — відповідно до вимог СП 4416-87.

Контроль якості мінеральних вод здійснюється згідно вимог ДСТУ 878-93.

Контроль якості штучно-мінералізованих вод здійснюється фахівцями лабораторії підприємства для кожної партії продукції за такими показниками:

а) органолептичними: запах, смак, барвність, прозорість, відсутність найменших ознак опалесценції, каламутності та осадів мінеральних солей;

б) фізико-хімічними: pH, сухий залишок, вміст одного-двох основних іонів, санітарно-хімічні показники (вміст нітрат-, нітрит-іонів), концентрація діоксиду вуглецю. Масова доля діоксиду вуглецю в мінеральних та штучно-мінералізованих водах повинна бути не менше за 0,3 мас.%;

в) мікробіологічними: загальне мікробне число (ЗМЧ), КУО в 1 куб.см води, кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 куб.дм води (колі-індекс).

14.6 При отриманні незадовільних результатів хоча б по одному з показників уся партія води бракується.

14.7 У відповідності до ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови», ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови», ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» щорічний контрольний аналіз мінеральних та штучно-мінералізованих вод проводиться в Українському державному центрі стандартизації та контролю якості природних і преформованих засобів Українського НДІ медичної реабілітації і курортології.

14.8 На підприємствах змішаного профілю не допускається проводити розлив мінеральної та штучно-мінералізованої води на лініях, що призначені для розливу інших продуктів.

14.9 При необхідності допускається розливати на одній лінії безалкогольні напої і мінеральні та штучно-мінералізовані води за попереднім погодженням з територіальною санепідстанцією. В даному випадку перед розливом мінеральної та штучно-мінералізованої води необхідно ретельно промити фасовочну машину і трубопроводи питною вочою з температурою не нижче 80 град.С. При розливі на одній лінії мінеральних або штучно-мінералізованих вод різних найменувань перед початком розливу кожного найменування води фасовочні машини і трубопроводи промивають питною водою і зполоскують відповідною мінеральною водою.

15 ВИМОГИ ДО ТРАНСПОРТУВАННЯ, ПАКУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД

15.1 Середнє наповнення 10 пляшок чи фляг мінеральної чи штучно-мінералізованої води повинно відповідати їхній номінальній місткості з відхиленням +-3% (для скляної тари) і +-2% (для тари з синтетичних матеріалів).

15.2 Скляні пляшки герметичио укупорюють нелітографованими або літографованими кроненпробками за ОСТ 10-167 з прокладками з цільнорізаної пробки за ГОСТ 5541-76 «Средства укупорочные корковые. Техничсские условия» без захисного диску або з захисним диском, з полімерної плівки або полімірних матеріалів (пластизолів).

15.3 Матеріали, що використовують для виготовлення захисної плівки і прокладок, повинні бути дозволені до застосування Міністерством охорони здоров’я України.

15.4 Пляшки та фляги синтетичних матеріалів герметично укупорюють пластиковою пробкою.

15.5 На кожну одиницю споживчої тари з мінеральною водою повинна бути наклеєна етикетка згідно до вимог ДСТУ 878-93 «Води мінеральні питні. Технічні умови» та ГСТУ 42.10-02-96 «Води мінеральні лікувальні. Технічні умови».

15.6 На кожну одиницю споживчої тари з штучно-мінералізованою водою повинна бути наклеєна етикетка згідно з ТУ У 18.295-95 «Этикетки и кольеретки для бутылок с пищевыми жидкостями. Технические условия» із зазначенням державною мовою України.

а) найменування, адреси та товарного знаку виробника і місця виготовлення;

б) найменування води: штучно-мінералізована вода, «назва води»;

в) мінералізації в г/куб.дм;

г) хімічного складу в мг/куб.дм (для лікувально-столових вод);

д) призначення води (столовий освіжаючий напій, лікувально-столова штучно-мінералізована вода);

е) показань щодо лікувального застосування (для лікувально-столових вод) відповідно до ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови» із зазначенням: «по призначенню лікаря»;

ж) терміну зберігання;

з) умов зберігання;

і) дати розливу (число, місяць, рік);

к) місткості (л; або куб.дм);

л) позначення ДСТУ;

м) штрих-коду ЕАН;

н) знаку відповідності (якщо продукція сертифікована).

Текст маркування лікувально-столових та лікувальних вод затверджується МОЗ України після узгодження в Українському державному центрі стандартизації та контролю якості природних і преформованих засобів Українського НДІ медичної реабілітації і курортології.

15.7 Скляні пляшки з водою укладають в ящики багатообертові з поліетиленових композицій для пляшок пиво-безалкогольної продукції за ТУ 10-10-01-02, ящики картонні за ГОСТ 13516-86 Е «Ящики из гофрированного картона для консервов, пресервов, пищевых жидкостей. Технические условия», контейнери за ТУ 18-6-25, а також в тару-устаткування за ГОСТ 24831-81 «Тара-оборудование. Типы основные параметры и размеры».

15.8 Пляшки та фляги з синтетичних матеріалів для транспортування і зберігання формують в транспортні пакети за допомогою плівки за ГОСТ 25951-83 «Пленка полиэтиленовая термоусадочная. Технические условия.»

15.9 Транспортне маркування розлитої в ємкості води за ГОСТ 14192-77 «Маркировка грузов».

15.10 Мінеральні та штучно-мінералізовані води, розлиті в пляшки та фляги, зберігаються у темних складських приміщеннях, які провітрюються, захищених від попадання вологи, при температурі від 5 до 20 град.С.

15.11. Термін зберігання мінеральних вод встановлюється згідно до вимог ДСТУ 878-93 та ГСТУ 42.10-02-96.

15.12 Термін зберігання штучно-мінералізованкх вод в скляних пляшках і ємкостях з синтетичних матеріалів повинен бути визначений в Українському державному центрі стандартизації та контролю якості природних і преформованих засобів Українського НДІ медичної реабілітації і курортології в кожному конкретному випадку.

15.13 Скляні пляшки з мінеральними чи штучно-мінералізованими водами, укупорені кроненпробками з корковими прокладками, зберігають в горизонтальному положенні в ящиках або складеними штабелями без ящиків висотою не більше ніж 18 рядів. Пляшки, укупорені кроненпробками з прокладками з полімерних матеріалив (плівки, пластизолів), зберігають в горизонтальному і вертикальному положенні.

15.14 При зберіганні допускається на зовнішній поверхні кроненпробок окремих пляшок наявність невеликих (розрізнених) плям іржі, які не порушують герметичності укупорки.

15.15 Води мінеральні та штучно-мінералізовані перевозять транспортом всіх видів згідно до правил транспортування, які діють на даному виді транспорту для перевезення вантажів.

15.16 При транспортуванні пакетів пляшок та фляг з водою необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 23285-78 «Пакеты транспортные для пищевых продуктов и стеклянной тары. Технические условия».

15.17 Під час відвантажування мінеральних та штучно-мінералізованих вод в зимових умовах транспортування і зберігання повинні проводитися при температурі не нижче 5 град.С.

15.18 При навантажуванні, транспортуванні і розвантажуванні продукція повинна бути захищена від дії атмосферних опадів.

16 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ, ПІДСОБНИХ ПРИМІЩЕНЬ І ІНВЕНТАРЯ

16.1 Підприємства щодо виробництва і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні мати адміністративні, виробничі, побутові, підсобні та складські приміщення.

16.2 Загальні вимоги до виробничих, підсобних приміщень і інвентаря визначаються вимогами нормативних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров’я України.

16.3 Системи опалення, освітлення і вентиляції приміщень підприємства повинні забезпечувати параметри мікроклімату, відповідні гігієнічним вимогам чинних ДСТУ, санітарних правил і норм.

16.4 На підприємстві для лабораторій (санітарно-хімічної та мікробіологічної щодо контролю за якістю води, технологічної) повинні бути передбачені приміщення, які забезпечують умови проведення необхідних досліджень.

16.5 Стіни виробничих приміщень повинні бути пофарбовані світлою масляною фарбою на висоту не менше ніж 1,75 м або облицьовані кахельною плиткою. Для оброблення стін допускається використання вологостійких полімерних матеріалів.

16.6 Підлоги у всіх приміщеннях повинні бути гідроізольованими з гладкою, без щілин і вибоїн зручною для очищення та миття поверхнею, з нахилом до трапів не менше ніж 0,03% Трапи повинні мати ґрати та гідравлічні затвори.

Каналізаційні трапи і діаметр каналізаційних труб повинні забезпечувати повне вилучення стоків та промивних вод на будь-якій ділянці підлоги.

16.7 Трубопроводи повинні бути пофарбовані масляною фарбою за ГОСТ 14202-69.

16.8 Побілку і пофарбування всіх приміщень слід проводити у міру необхідності (поява брудних плям, патьоків, плісняви), але не рідше ніж 1 раз на рік. Покриті пліснявою поверхні слід перед пофарбуванням обробити протигрибковими препаратами, допущенними МОЗ України для цих цілей. Забороняється проводити ремонтні роботи без зупинки виробничого процесу.

16.9 Усі зовнішні отвори (вікна і кватирки), що відчиняються в теплу пору року, повинні бути захищені зйомними сітками від проникнення комах.

16.10 Перед входом у виробничі, підсобні, адміністративні приміщення і склади повинні бути встановлені пристосування для очистки взуття (скребачки, ґрати тощо), а при вході у виробничі цехи повинні знаходитися килими, насичені дезрозчином.

16.11 Вхід сторонніх осіб в виробничі і складські приміщення допускається тільки в санітарному одязі і з дозволу адміністрації.

16.12 Скрині і ящики, які використовуються для зберігання і внутрішньозаводського транспортування кроненпробок, кришок та інших укупорювальних матеріалів повинні мати покриття, яке допущено Міністерством охорони здоров’я України для цих цілей і щотижнево митися дозволеними для даних цілей дезинфікуючими засобами і зполоскуватися водою.

16.13 Всі виробничі і допоміжні приміщення, а також інвентар повинні передаватися від зміни до зміни в чистоті і порядку.

16.14 По закінченню роботи слід провести миття всіх приміщень, обладнання і інвентаря. Порядок проведення прибирання такий: спочатку протирають вологою ганчіркою двері, панелі, карнизи, підвіконня, прилади опалювання, трубопроводи, а потім приступають до протирання підлог. Після закінчення прибирання весь прибиральний інвентар слід промити питною водою і продезинфікувати деззасобами, дозволеними МОЗ України для даних цілей.

16.15 Віконне скло, внутрішні рами і простір між рамами слід промивати і протирати в міру забруднення, але не рідше ніж 1 раз у квартал.

16.16 Прибиральний інвентар виробничих примішень повинен мати маркування і зберігатись в окремих шафах; забороняється використовувати його для інших цілей.

16.17 Забороняється зберігання запасних частин, дрібних деталей, цвяхів і т.п. на робочих місцях в цехах розливу для уникнення попадання їх в готову продукцію.

17 ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ

17.1 Виробниче обладнання, в тому числі лабораторне, комунікації повинні забезпечувати на підприємстві технологічний процес, який включає:

— доставку і резервування води;

— кондиціювання води;

— доставку та зберігання солей, що використовуються для приготування штучно-мінералізованих вод;

— змішування солей;

— приготування штучно-мінералізованих вод;

— стабілізацію складу мінеральних та штучно-мінералізованих вод (сатурація);

— виготовлення/обробку пляшок (тари);

— розлив мінеральних та штучно-мінералізованих вод в ємкості, їхню укупорку, бракераж, етикетування та укладку в ящики, формування у пакети;

— контроль якості води (початкової і кондиційованої);

— контроль якості готової продукції.

Технологічний процес кондиціювання початкової води на підприємстві-виробнику мінеральної чи штучно-мінералізованої води встановлюється залежно від складу води (та її джерела), однак обов’язковим має бути: фільтрування та знезараження методами, що дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

17.2 Виробниче обладнання повинно відповідати антропометричним, фізіологічним, психологічним властивостям людини та обумовленим цими властивостями гігієгічним вимогам з метою збереження здоров’я працівників і досягнення високої ефективності їхньої праці, як за звичайних умов експлуатації, так і в аварійних ситуаціях.

18 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ ОБЛАДНАННЯ З ВИГОТОВЛЕННЯ І РОЗЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНИХ ВОД

18.1 Все обладнання щодо виготовлення та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинно передаватися від зміни до зміни в чистоті і порядку та підлягати санітарній обробці за схемою санітарно-бактеріологічного контролю якості миття і дезинфекції обладнання (Додаток 3) згідно до графіку, затвердженого директором підприємства.

18.2 Для дезинфекції обладнання вживаються дезинфіканти (п. 20.8) або інші, дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

18.2.1 Порядок проведення дезинфекції обладнання повинен бути таким: дезинфікуючий розчин заливають в головний колектор трубопроводу перед фільтрами і насосом під тиском 0,12-1,15 МПа подають на фільтри, пропускають через устаткування для знезараження води, цехові резервуари, сатуратори і фасовочні машини.

18.2.2 Час експозиції дезинфікуючого розчину — 1 година. Після дезинфекції проводиться промивка трубопроводів і обладнання питною водою від розчину дезинфеканту до відсутності його слідів і зполоскується водою питною (або мінеральною). Для санітарно-бактеріологічного аналізу відбираються проби з останніх порцій промивних вод.

18.2.3 Санітарна обробка керамічних свічних фільтрів здійснюється після кожної регенерації свічок протягом 1 години освітленим розчином хлорного вапна або розчином гіпохлориту, що містить не менше 0,1 г/куб.м активного хлору. Після дезинфекції фільтри відмиваються спочатку питною водою під тиском 0,13-0,15 МПа до відсутності слідів активного хлору, а потім зполоскуються відповідною мінеральною водою.

18.2.4 Для відбору проб на аналіз трубопроводи і обладнання повинні бути обладнані пробовідбірниками.

18.3 Після дезинфекції повинна приводитись промивка трубопроводів і обладнання питною водою від дезинфікуючого розчину до відсутності його слідів та ополоскування мінеральною чи штучно-мінералізованою водою. Проби на аналізи відбираються з останніх порцій промивних вод. Для відбору проб обладнання повинно мати пробовідбірники.

18.4 Результати санітарно-бактеріологічних аналізів реєструються у лабораторному журналі (Додаток 2, Форма 2).

18.5 На підприємствах змішаного профілю перед розливом мінеральних чи штучно-мінералізованих вод всі трубопроводи і обладнання необхідно старанно промити питною водою і ополоснути мінеральною чи штучно-мінералізованою водою.

19 САНІТАРНО-БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА

19.1 Постійний санітарно-бактеріологічний контроль процесу виготовлення та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод здійснюється лабораторією підприємства, у штаті якої повинен бути мікробіолог, або лабораторіями регіональних СЕС. Контроль здійснюється з урахуванням особливостей виробничого процесу кожного підприємства. Методом змиву з обладнання, посуду, інвентарю, та інших об’єктів, які мають епідемічне значення на виробництві. Схема контролю бактеріологічних показників води і санітарного стану виробництва подана в Додатку 4.

19.2 Загальне мікробне число (ЗМЧ) та кількість бактерій групи кишкових паличок (колі-індекс) визначають за ГОСТ 18963-73 після попередньої дегазації мінеральних та штучно-мінералізованих вод та перевірки рН води. При необхідності рН води доводиться до нейтральної.

19.3 Дослідження мінеральної чи штучно-мінералізованої води на наявність патогенної мікрофлори проводиться залежно від епідеміологічної ситуації. Необхідність їхнього проведення визначається територіальними закладами державної санепідслужби.

19.4. Визначення Pseudomas aeruginosa (синьогнійної палички) здійснюється санепідемстанціями за методикою «Методические рекомендации. Обнаружение и идентификация Pseudomas aeruginosa в объектах окружающей среды (пищевых продуктах, воде, сточных жидкостях) МЗ СССР від 24.05.84 та іншими методиками, затвердженими МОЗ України в найбільш критичних точках технологічного ланцюга: з каптажу, цистерн, резервуарів, в готовій продукції і при перевірці чистоти з’єднувальних шлангів.

19.5 Епідеміологічно безпечна мінеральна чи штучно-мінералізована вода (готова продукція) — та, що відповідає вимогам ДСТУ 878-93, ГСТУ 42.10-02-96, ДСТУ «Води штучно-мінералізовані. Технічні умови». Загальне мікробне число в 1 куб.см води повинно бути не більше ніж 100 КУО, кількість бактерій групи кишкових паличок (колі-індекс) в 1 куб.дм води не більш за З, відсутність в 1 куб.дм патогенних мікроорганізмів та Pseudomas aeruginosa.

19.6 Відсутність синьогнійної палички повинна бути зареєстрована у 3-х ємкостях, взятих на вибір із серії.

20 ПОРЯДОК ЗАГАЛЬНОЇ ДЕЗИНФЕКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДЕЗИНФІКУЮЧИХ ЗАСОБІВ

20.1 На спеціалізованих підприємствах з виготовлення і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод і особливо на підприємствах змішаного профілю проводять дезинфекцію приміщень, обладнання, комунікацій та інвентарю. Загальну дезинфекцію, починаючи від резервуарів для зберігання вод, проводять 1 раз на рік. При виявленні бактеріального забруднення вузлів проводять позачергову їх дезинфекцію.

20.2 Порядок загальної дезинфекції і організація контролю за дотриманням графіка її проведення затверджуються наказом директора підприємства.

20.3 Перед дезинфекцією проводять ретельну механічну очистку устаткування. Для дезинфекції слід використати тільки свіжі розчини, концентрацію яких контролюють працівники лабораторії.

20.4 Дезинфікуючі засоби слід зберігати в окремому зачиненому приміщенні.

20.5 Після дезинфекції все обладнання слід ретельно промити питною водою до повної відсутності дезинфікуючого розчину.

20.6 Після кожної дезинфекції для бактеріологічного контролю відбирають останні порції промивних вод.

20.7 Для дезинфекції слід використовувати тільки дезинфікуючі препарати, дозволені Міністерством охорони здоров’я України.

20.8 Перелік основних дезинфікуючих препаратів наведений в таблиці:

—————

* Дозволяється використовувати інші засоби, які дозволені МОЗ України для вказаних цілей.

21 ЗАХОДИ ЩОДО БОРОТЬБИ З КОМАХАМИ І ГРИЗУНАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЗМІШАНОГО ПРОФІЛЮ

21.1 В приміщеннях підприємств не допускається наявність гризунів та комах.

21.2 Для попередження появи гризунів та комах додержуватись санітраного режиму на території, в виробничих, складських та підсобних приміщеннях.

21.3 З надходженням весни всі вікна виробничих приміщень, які видкриваються, затягнути металевою сіткою або марлею.

21.4 Перед дезинсекцією сировину, готову продукцію та інвентар винести з приміщення; обробці підлягають тільки стіни, стелі та віконні рами; забороняється обробка підлоги, обладнання (столів, транспортерів тощо) та застосування для дезинсекції паперу-мухомор, фтористих препаратів та формаліну.

21.5 При виявленні торганів терміново здійснити ретельне прибирання приміщення та обробку окропом інвентаря. При повторному виявленні торганів централізовану обробку всього приміщення здійснюють спеціальні служби санепідстанцій по боротьбі з домашніми комахами.

22 САНІТАРНІ ВИМОГИ ДО ПОБУТОВИХ ПРИМІЩЕНЬ

22.1 Побутові приміщення для працівників виробництва мінеральних та штучно-мінералізованих вод повинні обладнуватися за типом санпропускника.

22.2 До складу побутових приміщень належать гардероби верхнього, домашнього, робітничого та санітарного одягу, білизняна для чистого санітарного одягу, пральня, приміщення для прийому брудного санітарного одягу, душові, туалети, оздоровчий пункт або кімната медогляду, приміщення для особистої гігієни жінок, сушилка для взуття відповідно до вимог СНиП «Вспомагательные здания и помещения промышленных предприятий».

22.3 Не дозволяється розміщувати туалети, душові та пральні над виробничими цехами, складськими приміщеннями.

22.4 Стіни в душових облицьовують глазурованою плиткою на всю висоту, в гардеробних санітарного одягу, білизняній, в санітарних вузлах, в кімнаті гігієни жінок — на висоту 2,1 м, вище — фарбування масляною або водоемульсійною фарбами. Підлоги покривають метлахської плиткою, стелі — масляною фарбою або вапняною побілкою.

23 ОСОБИСТА ГІГІЄНА І ОХОРОНА ПРАЦІ

23.1 Особи, які поступають на роботу на підприємство (цех) з виготовлення і розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод, в обов’язковому порядку повинні пройти медичний огляд.

23.2 Кожен працівник повинен мати санітарну книжку, куди регулярно заносять результати медичних оглядів, у тому числі і відомості про перенесені інфекційні захворювання, проходження працівниками навчання за програмою гігієнічної підготовки. Санітарні книжки зберігаються у начальника цеху або в пункті охорони здоров’я.

23.3 Працівники, які не мають санітарної книжки до роботи не допускаються.

23.4 Не допускаються до роботи в цехах з виробництва та розливу мінеральних та штучно-мінералізованих вод особи, які страждають хворобами, зазначеними у Наказі Міністерства охорони здоров’я України «Положення про медичний огляд працівників певних категорій» від 31.03.94 р. № 45.

23.5 Працівники зобов’язані приходити на роботу у чистому особистому одязі, при вході на підприємство ретельно очищати взуття.

23.6 Зміна санітарного одягу проводиться щодня або частіше у міру забруднення. Забороняється входити до виробничого цеху без санітарного одягу або в спецодязі для роботи на вулиці. Спецодяг перуть у пральні підприємства або на підприємствах побутового обслуговування населення. Забороняється прання санітарного та спецодягу в домашніх умовах.

23.7 Слюсарі, електромонтери і інші працівники, які виконують ремонтні роботи у виробничих, складських приміщеннях, повинні дотримуватись вимог особистої гігієни, працювати в цехах у санітарному одязі, інструменти переносити в спеціальних закритих ящиках з ручками. Ділянки, на яких проводиться ремонт, повинні бути відгороджені.

23.8 При виході за територію підприємства санітарний одяг необхідно знімати. Забороняється надівати на санітарний одяг особистий верхній одяг.

23.9 Категорично забороняється приносити в цех сторонні предмети (годинник, сірники, цигарки, сумки тощо), носити ювелірні прикраси.

23.10 Забороняється застібати санітарний одяг шпильками, голками та зберігати в кишенях халатів предмети особистого вжитку (дзеркала, гребінці тощо).

23.11 Після відвідування туалету необхідно двічі вмити руки з милом до надівання халату і безпосередньо перед тим, як приступити до роботи.

23.12 При виході з туалету слід продезинфікувати взуття на дезкилимку.

23.13 Забороняється приймати їжу та палити у виробничих приміщеннях. Приймати їжу дозволяється тільки у їдальнях, буфетах, кімнатах для приймання їжі або інших пунктах харчування, розташованих на території підприємства або поблизу нього.

23.14 Для зберігання харчових продуктів передбачаються спеціальні шафи, побутові холодильники, розташовані у побутових приміщеннях.

23.15 Контроль за дотриманням правил особистої гігієни працівниками виробництва покладається на начальника цеху, зміни, ділянки.

23.16 З метою охорони здоров’я та попередження виробничого травматизму всім працівникам підприємства слід виконувати основні вимоги техніки безпеки та виробничої санітарії відповідно до чинних нормативних документів.

23.17 Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, якими користується працівник, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з охорони праці (Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року).

24 ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОТРИМАННЯ САНІТАРНИХ ПРАВИЛ

24.1 Адміністрація підприємства повинна забезпечити:

а) дотримання Державних санітарних правил в повному обсязі;

б) розробку та виконання планів санітарно-оздоровчих та протиепідемічних заходів;

в) придбання достатньої кількості санітарного одягу та взуття відповідно до затверджених норм (не менше трьох комплектів на одного працюючого);

г) наявність засобів індивідуального захисту органів дихання, зору, слуху тощо;

д) своєчасну організацію занять з санітарного мінімуму для всіх працівників основних виробничих цехів, відділів та ділянок;

е) проведення медичних обстежень працівників у термін, визначений органами охорони здоров’я, а також придбання необхідної кількості особистих медичних книжок та подання медичним закладам повних списків робітників, які підлягають медобстеженню;

ж) своєчасне поповнення необхідного запасу дезинфікуючих та миючих засобів;

з) проведення технологічного і бактеріологічного контролю виробництва з періодичністю та в обсязі, узгодженому з органами саннадзору;

і) наявність аптечок для надання першої медичної допомоги та їхнє своєчасне поповнення;

к) організацію санітарно-освітньої роботи шляхом проведення семінарів, бесід, лекцій.

24.2 Відповідальність за санітарний стан підприємств (цехів) та виконання сучасних правил несе директор підприємства.

24.3 Відповідальність за санітарний стан цехів, відділів підприємства несе керівник відповідного цеху, відділу (бригадир, майстер, змінний інженер-технолог, керівник зміни).

25.4 Відповідальність за санітарний стан складів, підсобних приміщень, лабораторій, їдальні та ін. приміщень несуть відповідні посадові особи.

24.5 Відповідальність за санітарний стан обладнання, апаратури, інвентаря та робочого місця несе працівник на певній ділянці.

24.6 Відповідальність за виконання технологічних та санітарних вимог на виробництві, а також за якість виробів несе керівник підприємства.

24.7 Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм тягне дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. та інших актів законодавства України, що регулюють зазначене питання.

Додаток 1

ПАРАМЕТРИ МІКРОКЛІМАТУ

ДЛЯ ХОЛОДНОГО І ТЕПЛОГО ПЕРІОДІВ РОКУ

Додаток 2

ФОРМИ

лабораторних журналів

Форма 1

Лабораторний журнал мікробіологічних аналізів мінеральної та штучно-мінеральної води та оцінки якості санітарного стану виробництва

Форма 2

Лабораторний журнал санітарно-бактеріологічного контролю якості мийки та дезинфекції обладнання

Додаток 3

СХЕМА

санітарно-бактеріологічного контролю за якістю мийки та дезинфекції обладнання підприємства (цеху розливу) мінеральних або штучно-мінералізованих вод

—————

* Визначення Pseudomonas aeruginosa (синьогнійної палички) виконується санепідстанцією; вона ж визначає періодичність аналізів.

Додаток 4

СХЕМА КОНТРОЛЮ

БАКТЕРІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ МІНЕРАЛЬНОЇ ТА ШТУЧНО-МІНЕРАЛІЗОВАНОЇ ВОДИ І САНІТАРНОГО СТАНУ ВИРОБНИЦТВА

—————

* Визначення Pseudomonas aeruginosa (синьогнійної палички) виконується санепідстанцією; вона ж визначає періодичність аналізів.