Право пацієнта на згоду на медичне втручання було і лишається одним з найбільш дискусійних питань серед прав людини у сфері охорони здоров’я.
Після вступу в силу 1 січня 2013 року Закону України «Про екстрену медичну допомогу», яким були внесенізміни до частини 2 статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 (далі за текстом – Основи), застосування медичного втручання без згоди пацієнта або його законного представника обмежується цим законом
Згідно із цими змінами – згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників.
На жаль, нова редакція норми, яка регулює отримання такої згоди на медичне втручання медичним працівником, суттєво не змінила наявних проблем у врегулюванні цього питання. До вступу у силу зазначених змін підставою для здійснення медичного втручання без згоди пацієнта був невідкладний випадок, а на сьогодні єдиною причиною здійснення такого втручання є наявність ознаки прямої загрози життю пацієнта.
Але саме поняття «пряма загроза» є лише складовим елементом поняття «невідкладний стан», тому за обсягом вона є меншим поняттям, на відміну від раніше діючої підстави здійснення права на медичне втручання без згоди пацієнта.
Таким чином у новій редакції частини 2 статті 43 Основ законодавці розширили межі здійснення права пацієнта або його законного представника на згоду на медичне втручання, одночасно тим самим ще більшою мірою обмежили можливість застосування медичного втручання без згоди пацієнта або його законного представника.
Саме тому, працівникам медичних установ, як і раніше ,рекомендуємо отримувати письмову згоду від пацієнта або його законного представника на проведення будь-якого медичного втручання перед його початком, тому що навіть за наявності всіх підстав для обмеження згоди на медичне втручання, наразі медичним працівникам необхідно враховувати наявність об’єктивних підстав щодо такого обмеження, щ, з юридичної точки зору, є оціночним поняттям і може стати причиною виникнення досить суттєвих конфліктів в повсякденній медичній практиці.
Комментировать