Днями прем’ер-міністр України В. Гройсман сказав наступне:»… коли хтось почав фактично ломати та знищувати терапію та педіатрію, робили багато інших негативних речей, ми тоді кричали, що так робити не можна…». Про це писала Медпросвіта.
Олександр Ябчанка (менеджер групи Реанімаційного пакету реформ, Реформа системи охорони здоров’я) надав нам коменттарі з приводу цієї публікації.
Я теж годжусь, що це було не вірно. Але мова не про введення сімейної медицини, а про методи, якими це намагались робити. Саме про це і казав прем’єр.
Поясню у чому проблема: концепція реформи, що пропонується з 2017 року, це лікар для кожної родини.
Фактично, та ж сама сімейна медицина, вона працює у цивілізованому світі, і працює пречудово. Єдине що потрібно, то це правильно її впроваджувати: не волюнтаристським шляхом «наказом зверху», а шляхом надання можливості вибору.
Вибір для громадян.
Громадянам надається вибір: підписувати контракт щодо догляду за родиною для цілої сім’ї в одного лікаря (сімейного лікаря), або підписати контракт з педіатром, щодо догляду за дітьми, та з терапевтом, щодо догляду за дорослими.
Вибір для лікарів.
Для лікаря ж вибір у наступному: бути педіатром, або терапевтом і мати можливість обслуговувати лише дітей, або дорослих; або перекваліфікуватись на «сімейника» і мати можливість обслуговувати і одних і інших.
Відчуваєте різницю?
Фото з профілю ФБ
Комментировать