Вступ до документу Клінічна настанова з профілактики ВІЛ-інфекції, діагностики, лікування та догляду для ключових груп населення, 2018

На сьогодні в Україні сформована та діє цілісна програма з профілактики інфікування
вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), а також з лікування, догляду та підтримки людей, які
живуть з ВІЛ/СНІД (ЛЖВ). Одним із найбільш успішних сегментів цієї програми, що
продовжує динамічно розвиватися, є профілактика виникнення ВІЛ-інфекції серед
найбільш уразливих до інфікування осіб. За останні десять років сформовано національну
мережу ВІЛ-сервісних неурядових організацій (НУО), що на високому професійному рівні
надають профілактичні послуги таким категоріям населення як люди, що вживають
наркотики ін’єкційним шляхом (ЛВНІ), робітники комерційного сексу (РКС), чоловіки, які
мають сексуальні стосунки з чоловіками (ЧСЧ) тощо, дотримуючись при цьому стратегії
зменшення шкоди.
Програми профілактики ВІЛ серед груп ризику працюють в усіх областях України. У
2017 р. програмами було охоплено 226 469 ЛВНІ, 38 742 РКС, 42 881 ЧСЧ.
Водночас профілактика ВІЛ-інфекції серед зазначених груп виявилася одним із найбільш
уразливих напрямків національної політики до майбутніх змін. Це пов’язано з тим, що
переважну більшість заходів, що входять до програм зменшення шкоди, було впроваджено
та розвинуто за кошти Глобального фонду та інших міжнародних донорів. Держава певною
мірою сприяла розвитку цих програм, зокрема забезпечила формування нормативноправових
засад їх реалізації. Проте обсяг коштів, що виділяли на цей напрямок роботи з
місцевих бюджетів, був незначним, а фінансування носило несистемний характер1
.
За даними аналізу тенденцій розвитку епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, групи підвищеного
ризику (з 1995 р. – ЛВНІ, а з 2008 р. – ЛВНІ та їх сексуальні партнери) є рушійними силами
епідемії в країні.
На сьогодні соціальна профілактика є єдиним напрямом послуг, до яких, згідно чинного
законодавства, відноситься фактична діяльність ВІЛ-сервісних НУО, що реалізують
стратегії зменшення шкоди серед уразливих груп населення.
Реалізація механізму забезпечення довгострокової життєздатності надання соціальних
послуг на національному рівні є можливою лише за умов сталого та належного за обсягами
фінансування, а також за наявності розгалуженої мережі надавачів послуг у сфері ВІЛсервісу,
які характеризуються сильним програмним, організаційним та ресурсним
потенціалом.
Основними суб’єктами реалізації механізму забезпечення довгострокової життєздатності
послуг із соціальної профілактики є медичні заклади (Центр профілактики та боротьби зі
СНІДом, наркологічні, шкірно-венерологічні, туберкульозні диспансери та інші лікувальнопрофілактичні
заклади), центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інші бюджетні
заклади. Також важливими суб’єктами реалізації цього механізму є недержавні організації,
такі як громадські ВІЛ-сервісні та релігійні організації, благодійні фонди.
Сьогодні Україна вже почала рух у напрямку досягнення довгострокової життєздатності
профілактичних послуг. Першим кроком є розробка та затвердження необхідної
нормативно-правової бази на національному рівні з подальшим створенням локальних
протоколів, що враховують місцеві особливості, регламентують в цих документах
визначення категорій населення, які належать до груп ризику щодо інфікування ВІЛ, та
встановлюють спектр необхідних послуг2
.
Прийняття настанови «Зведена настанова з профілактики ВІЛ-інфекції, діагностики,
лікування та догляду для ключових груп населення» є важливим кроком для забезпечення
сталого та послідовного впровадження програм профілактики ВІЛ серед груп ризику в
Україні.