Адаптована клінічна настанова лікування дітей з пневмонією або симптомами кашлю, утрудненого дихання
Дитину, стан якої було класифіковано як «ТЯЖКА ПНЕВМОНІЯ АБО ДУЖЕ ТЯЖКЕ ЗАХВОРЮВАННЯ», необхідно терміново направити до стаціонару. Перед відправленням до стаціонару необхідно ввести першу дозу антибактеріального препарату.
Дітям віком від 2-х до 59-ти місяців з дуже тяжкою пневмонією або дуже тяжким захворюванням перед транспортуванням до стаціонару необхідно ввести першу дозу парентерального антибіотика — ампіцилін (або пеніцилін) та гентаміцин в якості першої лінії терапії.
— Ампіцилін: 50 мг/кг, або бензилпеніцилін: 50000 ОД/кг внутрішньом’язово/внутрішньовенно.
— Гентаміцин: 7,5 мг/кг внутрішньом’язово/внутрішньовенно.
Сильна рекомендація, середня якість доказів
Дані одного систематичного огляду, що включав два великі РКД порівняння дії бета-лактамів і гентаміцину проти хлорамфеніколу при дуже тяжкій пневмонії, продемонстрували докази того, що ампіцилін/пеніцилін і гентаміцин зменшують рівень терапевтичної невдачі порівняно з хлорамфеніколом (докази високого рівня). Існують докази середньої якості щодо тенденції до зниження смертності при лікуванні ампіциліном/пеніциліном і гентаміцином порівняно з хлорамфеніколом.
Перше РКД Duke et al. провели в горах Папуа — Нової Гвінеї (1600-1800 м над рівнем моря), в якому взяли участь 1116 дітей віком від 2-х до 59-ти місяців з дуже тяжкою пневмонією за визначенням ВООЗ (модифіковане з метою включення серцевої недостатності в якості ознаки небезпеки). Учасники дослідження мали показники середнього насичення киснем 71%. 559 дітей отримували 100 мг/кг/добу хлорамфеніколу; 557 дітей отримували пеніцилін (200 мг/кг/добу) з гентаміцином (7,5 мг/кг/добу).
Тривалість лікування склала 14 днів. Оцінювані показники: смерть, невдача лікування на 5-й день, повторна госпіталізація. Більшість дітей, які отримували пеніцилін/гентаміцин, потребували зміни антибіотика (60 проти 49), у той час як 147 (26%) дітей, які отримували хлорамфенікол і 123 (22%), які отримували пеніцилін і гентаміцин, мали несприятливі результати (р = 0,11, що не має суттєвого значення). 36 дітей, які отримували хлорамфенікол, та 29 дітей, пролікованих пеніциліном і гентаміцином, померли (різниця не має суттєвого значення). Більшість дітей з тяжкою пневмонією, які отримували хлорамфенікол порівняно з пеніциліном і гентаміцином, впродовж одного місяця були виписані зі стаціонару (р = 0,03).
В друге РКД (Asghar et al.) були залучені декілька країн, 80% дітей проживали на рівні моря.
В дослідженні брали участь діти віком від 2-х до 59-ти місяців, рандомізовані на 2 групи:
- 479 отримували хлорамфенікол (75 мг/кг/добу)
- 479 отримували амоксицилін (200 мг/кг/добу) та гентаміцин (7,5 мг/кг/добу).
В цьому дослідженні середній показник сатурації киснем у дітей під час госпіталізації був вищим (88%) порівняно з результатами попереднього дослідження (дослідження в горах Папуа — Нової Гвінеї). Тривалість лікування складала 10 днів. Більшість дітей у групі хлорамфеніколу потребували заміни антибіотика (45 проти 26). Оцінювані показники: смерть або невдача лікування на 5-й, 10-й та 21-й день. У більшості дітей виявлено невдачу лікування хлорамфеніколом на 5-й день (16% проти 11%; ВР 1,43, 95% ДІ 1,03-1,97), а також на 10-й і 21-й день. Загалом спостерігалась тенденція до зниження рівня смертності серед дітей, які отримували амоксицилін + гентаміцин, але це не було статистично достовірним.
Дитина, стан якої було класифіковано як «ІМОВІРНО ПНЕВМОНІЯ», потребує амбулаторного лікування.
Дитині з імовірно пневмонією (не тяжкою пневмонією: тобто наявне прискорене дихання, але відсутні втягнення грудної клітки або ознаки небезпеки), слід призначити пероральний амоксицилін.
— З низькою поширеністю ВІЛ-інфекції дати амоксицилін принаймні 40 мг/кг/дозу двічі на добу впродовж 3 днів.
— З високою поширеністю ВІЛ-інфекції дати амоксицилін принаймні 40 мг/кг/дозу двічі на добу впродовж 5 днів.
Слабка рекомендація, середня якість доказів
Діти з нетяжкою пневмонією, які зазнали невдачу першої лінії терапії з амоксициліном, повинні мати можливість направлення до закладу, де є відповідна друга лінія терапії.
Слабка рекомендація, експертна думка
Рандомізовані дослідження не продемонстрували суттєвих відмінностей в ефективності різних пероральних антибіотиків для лікування нетяжкої пневмонії у дітей. Амоксицилін і ко-тримоксазол на сьогодні є найбільш доступними антибактеріальними препаратами. Амоксицилін в одному дослідженні продемонстрував більшу ефективність, ніж ко-тримоксазол в групі дітей для лікування тяжкої пневмонії. Немає істотної різниці між короткою тривалістю (3 дні) і довшою тривалістю (5 днів) курсу антибактеріальної терапії при нетяжкій пневмонії в умовах низької поширеності ВІЛ-інфекції.
В систематичному огляді Sajwani et al. проведений аналіз результатів досліджень, які порівнюють короткий курс (3 дні) та тривалий курс (5 днів) різних пероральних антибіотиків.
Етіологічні дані були отримані в дослідженнях за участю госпіталізованих пацієнтів з тяжкою пневмонією. Серед загальних бактеріальних патогенів виявлено Streptococcus pneumoniae (17–37%), Haemophilus influenzae (0–31%) та Staphylococcus aureus (1–33%). Приблизно 25% дітей з пневмонією мають позитивний діагностичний вірусологічний тест.
Враховуючи обмеженість даних щодо етіології нетяжкої пневмонії, застосовували антибактеріальні препарати, які спрямовані на збудників, здатних викликати тяжку пневмонію. Існують обмежені дані щодо випадків резистентності до антибіотиків при лікуванні пневмонії. Існують дані, які демонструють резистентність збудників до ко-тримоксазолу in-vitro, що корелюють з несприятливим клінічним результатом при гострому середньому отиті. Дослідження Strauss et al. продемонстрували високий рівень терапевтичних невдач у дітей з тяжкою пневмонією, які отримували ко-тримоксазол в порівнянні з амоксициліном, але не зрозуміло чи було це пов’язано з резистентністю.
Результати досліджень (3 дні проти 5 днів)
Було проведено чотири дослідження за участю 6 513 дітей, що порівнювали різну тривалість курсів застосування (3 дні проти 5 днів) однакових антибактеріальних препаратів. Два дослідження порівнювали амоксицилін тричі на добу (30-50 мг/кг/добу), і два дослідження порівнювали ко-тримоксазол. Це були рандомізовані подвійно сліпі плацебо-контрольовані дослідження. Зведений аналіз не виявив відмінностей у частоті одужання (ВР 0,99, 95% ДI 0,98-1,01, n = 5892), частоті невдач (ВР 1,07, 95% ДІ від 0,92-1,25, n = 5892), частоті рецидивів (ВР 1,06, 95% ДІ 0,82-1,37, n = 2753) при тривалому курсі порівняно з коротким курсом лікування.
Hazir et al. [7] провели рандомізоване подвійно-сліпе плацебо-контрольоване дослідження, в якому порівнювали лікування пероральним амоксициліном з плацебо при нетяжкій пневмонії в чотирьох центрах Пакистану. В дослідженні брали участь діти, які відповідали критеріям ВООЗ для нетяжкої пневмонії: кашель або утруднене дихання та прискорене дихання (використовуючи критерії ВООЗ для визначення прискоренного дихання залежно від віку). У дослідження було залучено 900 дітей, рандомізованих в дві групи по 450 дітей. На початку дослідження у 73-80% дітей зареєстровано в анамнезі лихоманку, у 30-50% зафіксовано температуру тіла > 37,8 °C. Разом з тим, 50-60% дітей мали стридор під час обстеження, тільки у 5-6% був стридор в анамнезі.
Використовуючи аналіз отриманих даних (всі рандомізовані пацієнти), на 3-й день у 50 (11,1%) дітей виявили відсутність ефекту від лікування в групі, які отримували амоксицилін та в 45 (10%) дітей у групі плацебо. Різниця не була статистично достовірною (відношення шансів 1,13, 95% ДІ 0,72-1,76). Загальна відсутність ефекту від лікування на 5-й день також була подібною між двома групами (ВШ 0,87, 95% ДІ 0,61-1,24). Аналіз отриманих даних відповідно до протоколу проведення дослідження виявив відсутність ефекту від лікування на 3-й день у 7,2% (31/431) дітей в групі амоксициліну та у 8,3% (37/442) в групі плацебо (ВШ 0,85, 95% CI 0,50-1,43). Не було істотної різниці в рецидиві захворювання на 14-й день (ВШ 0,58, 95% ДІ 0,11-2,81).
Також не було виявлено різниці між групами в кількості дітей, які потребують заміни антибіотиків, а також в кількості дітей, у яких розвинулися загальні ознаки небезпеки, або кількості дітей, які потребують госпіталізації. Не було зареєстровано жодного випадку смерті.
Згідно з логістичним регресійним аналізом, відсутність ефекту від лікування була пов’язана з наявністю утрудненого дихання в анамнезі (ВШ 2,86, 95% ДІ 1,13-7,23) та температури > 37,8 °C під час огляду (ВШ 1,99, 95% ДІ 1,37-2,90).
Антибактеріальні препарати у дітей з нетяжкою пневмонією і стридором в Індії
Awasthi et al. [6] провели подвійно-сліпе багатоцентрове рандомізоване контрольоване дослідження в Індії, в якому амоксицилін (31-54 мг/кг/добу) порівнювали з плацебо для дітей віком від 2-х до 59-ти місяців з нетяжкою пневмонією та стридором (що чутно на відстані або під час аускультації). У дослідження було включено дітей, які мали нетяжку пневмонію відповідно до критеріїв ВООЗ, не відповідали на застосування трьох доз аерозольного сальбутамолу та мали нормальну рентгенограму грудної клітки. Ці діти лікувалися амбулаторно пероральним сальбутамолом, а також амоксициліном або плацебо. Оцінювані результати: відсутність ефекту від лікування на 4-й день, розвиток тяжкої або дуже тяжкої пневмонії, гіпоксемія (SpO2 < 90%), збереження ознак нетяжкої пневмонії, стридору або лихоманки. Клінічний рецидив був визначений як випадок захворювання, що був клінічно вилікований на 4-й день від початку лікування, але на 11-14 день знову з’явилися ознаки пневмонії.
У дослідженні брали участь 3671 дитина: 836 у групі плацебо і 835 у групі амоксициліну. Повнота дослідження визначалась як неявка дитини на 14-й день для подальшого спостереження, і склала < 5%. Вихідні характеристики обох груп були схожі: прихільність терапії з плацебо та амоксициліном було ˃ 95%, також не було відмінностей між групами в дотриманні призначень перорального сальбутамолу. Респіраторно-синцитіальний вірус був виявлений в назофарингеальних аспіратах у 48 з 778 дітей у групі плацебо (6,2%) і 40 з 780 дітей у групі амоксициліну (5,1%). Близько 15% дітей мали стридор, що було чутно на відстані; у інших хрипи було чутно тільки під час аускультації.
При аналізі всіх рандомізованих пацієнтів було виявлено, що плацебо поступається амоксициліну: 24% дітей у групі плацебо і 19,9% у групі амоксициліну зазнали відсутності ефекту від лікування (різниця 4,2%, 95% ДІ 0,2-8,2). Не було різниці в темпах рецидиву. Клінічна невдача внаслідок розвитку тяжкої або дуже тяжкої пневмонії або гіпоксемії була схожою між групами.
Дані з обсерваційних досліджень і непрямі докази
Hazir et al.
Продемонстрували, що 62% з 1 004 дітей з нетяжкою пневмонією і стридором мали відповідь на бронходилататори. Серед респондентів лише 15% мали клінічне погіршення при подальшому спостереженні. Предикторами погіршення були: лихоманка > 38 °С (ВШ 6,61, 95% ДІ 2,73-16,11); лихоманка в анамнезі (2,11, 95% ДІ 1,44-3,03); або вік від 1 до 11 місяців (ВШ 1,83, 95% ДІ 1,26-2,66).
Lochindarat et al.
Вивчали відповідь на бронходилататори в проспективному обсерваційному дослідженні дітей з прискореним диханням або втягненням нижньої частини грудної клітки та стридором з подальшим спостереженням за дітьми, які мають нетяжку пневмонію відповідно до критеріїв ВООЗ та стридор. З 263 дітей з нетяжкою пневмонією і стридором, у 85% зареєстровано клінічний ефект від використання бронходилататорів з подальшим продовженням курсу, антибіотики в цій групі не призначались. При подальшому спостереженні симптоми зникли в 96% дітей на 3-й день, а в 97% на 5-7 день. Єдиним незалежним предиктором клінічного погіршення був вік від 1 до 11 місяців. Згідно з проведеним аналізом результатів дослідження, предикторами відсутності відповіді на бронходилататори у дітей з нетяжкою або тяжкою пневмонією і стридором були наступні фактори: вік від 12 до 59 місяців; лихоманка в анамнезі; відсутність стридору у родинному анамнезі; лихоманка > 38,0 °С; наявність втягнення нижньої частини грудної клітки.
Kabir et al.
В Бангладеші провели рандомізоване, багатоцентрове дослідження застосування антибіотиків в лікуванні бронхіоліту. У дослідженні взяли участь діти віком < 24 місяців з нежитем, кашлем, утрудненим диханням, втягненням грудної клітки і хрипами під час аускультації, які були рандомізовані на три групи: ампіцилін (7 днів); пероральний еритроміцин (7 днів); група без антибіотиків. Всі діти отримали аерозольний сальбутамол, кисень (якщо SpO2 < 90%), внутрішньовенну інфузію, зондове харчування та аспірацію вмісту ротоглотки. Всього у дослідженні взяли участь 327 дітей, повнота дослідження склала 90%. Вихідні дані були схожі між групами. Не було жодних істотних відмінностей у клінічному поліпшенні між групами. Діти, які не отримували антибіотиків, мали значно більш коротку тривалість перебування в стаціонарі, ніж в групі дітей, що отримували антибіотики (р < 0,001). Для всіх дітей симптоми з боку органів дихання або симптоми з боку грудної клітки (тобто кашель, утруднене дихання, стридор, втягнення грудної клітки, тахіпное, тахікардія, хрипи, і крепітація) поступово покращилися на 4 день.
Cardoso et al.
Досліджували дієвість критеріїв ВООЗ щодо виявлення пневмонії серед дітей із стридором. Проспективно були відібрані діти віком від 2 до 59 місяців з гострими інфекціями нижніх дихальних шляхів (ІНДШ), які перебували в педіатричному відділенні невідкладної медичної допомоги в п’яти лікарнях Бразилії. Стани були класифіковані як пневмонія, гострий бронхіт, бронхіоліт, гостра бронхообструкція, рецидивуюча бронхообструкція. Всі діагнози були встановлені трьома лікарями, незалежно один від одного: педіатр приймального відділення, пульмонолог і рентгенолог. Рентгенографія грудної клітки була проведена для всіх підозрілих випадків щодо пневмонії та бронхіоліту. Якщо було зроблено рентгенографію грудної клітки, остаточний діагноз вимагав узгодження щонайменше двох із трьох лікарів.
Дані були проаналізовані для 390 дітей. Рентгенографія грудної клітки проводилася у 153 дітей. Діагнози: гострий бронхіт у 28 (7%) дітей, гострий бронхіоліт в 7 (2%), гостра бронхообструкція в 117 (30%), рецидивуюча бронхообструкція в 168 (43%) і пневмонія в 70 (18%; 15 з яких також мали рецидивуючу бронхообструкцію). Узгодженість між педіатрами та дитячими пульмонологами в постановці діагнозів була високою (κ = 0,86, 95% ДІ 0,82-0,90).
В цілому, критерії ВООЗ мали чутливість 84% і специфічність 19% у прогнозуванні пневмонії. Додавання лихоманки до критеріїв ВООЗ дещо знизило чутливість (до 81%), але покращило специфічність (до 46%). У дітей зі стридором, критерії ВООЗ мали чутливість 90% і специфічність 12% для прогнозування пневмонії. Додавання лихоманки знизило чутливість до 85%, але покращило специфічність до 42%. Здатність критеріїв ВООЗ прогнозувати пневмонію була набагато краще у дітей без стридору (чутливість 76% і специфічність 62%). Додавання лихоманки до критеріїв не вплинуло на чутливість і підвищило специфічність до 70%.
Mathews et al.
Провели проспективне когортне дослідження в педіатричному відділенні невідкладної медичної допомоги в США, щоб визначити клінічні предиктори розвитку пневмонії у дітей із стридором. У дослідженні брали участь діти (< 18 років) із стридором, виявленим під час обстеження, і, яким було зроблено рентгенографію грудної клітки з метою діагностики пневмонії. Діагноз пневмонія був встановлений рентгенологічно та потребував консенсусу двох незалежних рентгенологів.
У дослідженні брали участь 526 пацієнтів; 75% були < 5 років. Загалом, у 26 пацієнтів була пневмонія. У 81% пацієнтів з пневмонією була в анамнезі лихоманка порівняно з 58% пацієнтів без пневмонії (відношення правдоподібності позитивного результату тесту: 1,39, 95% ДІ: 1,13-1,70); р < 0,02). 50% пацієнтів з пневмонією мали температуру <38,0 °C при огляді порівнянно з 25% пацієнтів без пневмонії (відношення правдоподібності позитивного результату тесту: 2,03, 95% ДІ 1,34-3,07; р < 0,01). 73% пацієнтів з пневмонією у відділенні невідкладної допомоги мали температуру ˂ 38,0 °С порівняно з 38% пацієнтів, які не мали пневмонії (відношення правдоподібності позитивного результату тесту: 1,92, 95% ДІ: 1,48-2,49; р < 0,001), Серед афебрильних дітей (температура <38 °C) з бронхообструкцією пневмонія була дуже рідко (2,2%, 95% ДІ: 1,0-4,7).
Докази і резюме висновків
Рандомізовані дослідження не продемонстрували істотних відмінностей в ефективності різних пероральних антибіотиків для лікування нетяжкої пневмонії у дітей. Амоксицилін і ко-тримоксазол найбільш широко доступні антибіотики. В одному дослідженні було доведено більшу ефективність амоксициліну порівняно з ко-тримоксазолом. Немає істотної різниці між короткотривалим (3 дні) та довготривалим (5 днів) курсом антибактеріальної терапії при нетяжкій пневмонії в умовах низької поширеності ВІЛ-інфекції.
Систематичний огляд [12, 13] описував дослідження, що порівнювали короткостроковий курс (3 дні) різних пероральних антибіотиків порівняно з довготривалим курсом (5 днів).
Вибір антибіотика
Три дослідження порівнювали пероральний ко-тримоксазол з пероральним амоксициліном. В дослідженні брали участь 3952 дітей (2067 в групі ко-тримоксазолу і 1885 в групі амоксициліну) віком від до 2 до 59 місяців з нетяжкою пневмонією за визначенням ВООЗ. Одне дослідження також включало дітей з тяжкою пневмонією. Два були подвійно сліпі, рандомізовані контрольовані дослідження, з відповідним прихованим порядком розподілу по групах. Третє дослідження було плацебо неконтрольованим та кластер-рандомізованим. Первинні результати: клінічне одужання та клінічна невдача. Порівнюючи амоксицилін з ко-тримоксазолом, зведений аналіз не продемонстрував різниці ні в частоті клінічної невдачі (ВР 1,09, 95% ДІ 0,93-1,27; 3 дослідження), ні частоті клінічного одужання (ВР 0,99, 95% ДІ від 0,96-1,01; 2 дослідження).
Одне плацебо неконтрольоване РКД порівнювало пероральний левофлоксацин з пероральною ко-амоксиклавулоновою кислотою. У дослідженні взяли участь 708 дітей (у тому числі 270 дітей < 5 років) з інфільтратами на рентгенограмі грудної клітки і щонайменше двома клінічними ознаками пневмонії. Не було жодної різниці між двома групами в швидкості одужання на 10-17 день після завершення лікування дітей < 5 років (ВР 1,02, 95% ДІ 0,93-1,11).
Два РКД за участю 393 дітей порівнювали азитроміцин з ко-амоксиклавулоновою кислотою у дітей з пневмонією підтвердженою рентгенологічно та клінічно. Терапевтична невдача через 2 тижні суттєво не відрізняється між групами (ВР 1,20, 95% ДІ 0,45-3,21).
Одне дослідження в Чилі, в якому брало участь 47 дітей віком від 1-го місяця до 14-ти років з рентгенологічно та клінічно підтвердженою бактеріальною пневмонією, порівнювало пероральний азитроміцин та пероральний амоксицилін. У дітей, які отримували азитроміцин, суттєво частіше, ніж у пацієнтів, які отримували амоксицилін (р < 0,009), нормалізувалася рентгенограма грудної клітки на 7-й день. Однак, клінічна відповідь на 3-й, 7-й і 14-й дні суттєво не відрізнялася.
Друге плацебо неконтрольоване РКД за участю 100 дітей віком від 2-х місяців до 12-ти років з нетяжкою пневмонією в Нігерії порівнювало амоксицилін з ко-амоксиклавулоновою кислотою. Частота одужання з ко-амоксиклавулоновою кислотою (або 10,44, 95% ДІ 2,85-38,21) була вищою; однак, приховування порядку розподілу учасників було неадекватним.
Відкрите багатоцентрове рандомізоване дослідження за участю 68 дітей віком від 2-х до 16-ти років з рентгенологічно підтвердженою пневмонією порівнювало пероральний азитроміцин з пероральним еритроміцином. Не було виявлено істотної відмінності в клінічному одужанні чи несприятливих клінічних результатах.
Етіологія і чутливість до антибіотиків
Етіологічні дані були отримані з досліджень госпіталізованих пацієнтів з тяжкою пневмонією. Загальні бактеріальні патогени: Streptococcus pneumoniae (17–37%), Haemophilus influenzae (0–31%) та Staphylococcus aureus (1–33%). Приблизно 25% пацієнтів з пневмонією мали позитивний діагностичний тест на віруси.
Враховуючи обмеженість даних щодо етіології нетяжкої пневмонії, застосовували антибактеріальні препарати спрямовані на збудників, здатних викликати тяжку пневмонію. Існують обмежені дані щодо явища резистентності до антибіотиків при пневмонії. Наявні дані, що демонструють резистентність до ко-тримоксазолу in-vitro, які корелюють з несприятливим клінічним результатом при гострому середньому отиті. Хоча дослідження Strauss et al. продемонстрували високий рівень терапевтичних невдач у дітей з тяжкою пневмонією, які отримували ко-тримоксазол в порівнянні з амоксициліном, але не зрозуміло чи було це пов’язано з резистентністю.
Тривалість лікування
Було проведено чотири дослідження за участю 6 513 дітей, що порівнювали різну тривалість курсів застосування (3 дні проти 5 днів) однакових антибактеріальних препаратів. Два дослідження порівнювали амоксицилін тричі на добу (30-50 мг/кг/добу), і два дослідження порівнювали ко-тримоксазол. Це були рандомізовані подвійно сліпі, плацебо-контрольовані дослідження. Зведений аналіз не виявив відмінностей у частоті одужання (ВР 0,99, 95% ДI 0,98-1,01, n = 5892), частоті невдач (ВР 1,07, 95% ДІ від 0,92-1,25, n = 5892), частоті рецидивів (ВР 1,06, 95% ДІ 0,82-1,37, n = 2753) при довготривалому курсі порівняно з короткочасним курсом лікування.
Переваги та ризики
Амоксицилін і ко-тримоксазол найбільш широко доступні антибіотики для нетяжкої пневмонії. Дослідження Strauss et al. передбачає високий рівень невдач лікування тяжкої пневмонії ко-тримоксазолом порівняно з амоксициліном. Також досліди тривалості терапії амоксициліном, стисло викладені нижче, були оцінені і узагальнені в доповіді консультативної групи ВООЗ. До того ж, дослідження в регіонах з низькою поширеністю ВІЛ-інфекції продемонстрували однакову ефективність короткочасної (3 дні) та довготривалої (5 днів) терапії. Перевагами короткострокової терапії є збільшення комплайєнсу, зниження вартості лікування, а також менша експозиція для розвитку потенційних побічних ефектів антибактеріальних препаратів. Тим не менш, скорочені курси не були достатньо вивчені в регіонах з високою поширеністю ВІЛ-інфекції, де значно більш захворюваність тяжкою бактеріальною пневмонією серед ВІЛ-інфікованих осіб. Передбачається, що скорочений 3-денний курс лікування повинен бути вивчений, перш ніж буде реалізований в даних умовах.
Прийнятність та доцільність
Амоксицилін і ко-тримоксазол широко доступні препарати. Пероральний амоксицилін був кращим в якості першої лінії терапії порівняно з ко-тримоксазолом, оскільки він ефективний як при нетяжкій, так і тяжжкій пневмонії в регіонах з низькою поширеністю ВІЛ-інфекції. У регіонах з високою поширеністю ВІЛ, амоксицилін також є кращим, оскільки пероральний ко-тримоксазол рекомендується для профілактики пневмоцистної пневмонії. Пероральний амоксицилін також може бути рекомендований в якості терапії першої лінії для дітей з тяжкою пневмонією, які добре засвоюють їжу, що має полегшити засвоєння препарату.
Дивіться також: Класифікація стану дітей з кашлем чи утрудненим диханням| Лікування дітей з астмоїдним диханням
Комментировать