Хронічний гастрит (ХГ) посідає провідну позицію серед захворювань шлунку і не лише через те, що він є найбільш поширеним захворюванням травної системи. Більш суттєво те, що ХГ нерідко супроводжується захворюваннями, що мають важкий перебіг та відносно несприятливий прогноз (виразка шлунку, рак), або передує їхній появі. В основі ХГ лежать запальні, дисрегенераторні, дистрофічні й атрофічні процеси, що відбуваються в межах слизової оболонки шлунку та зрештою призводять до її функціональної недостатності.
Згідно останнім рекомендаціям, діагностика включає такі заходи:
• гастроскопія (є провідним методом діагностики ХГ);
• гістологія;
• морфологічне дослідження (вважається одним з найбільш надійних методів виявлення хронічних запальних процесів, атрофічних або деструктивних змін в СО фундального й антрального відділів шлунку);
• хромографія (використовується з метою виявлення дисплазії й метаплазії);
• УЗД (рекомендується до проведення у разі підозри на наявність супутньої патології з іншим місцем локалізації — підшлункова залоза, жовчний міхур, печінка тощо);
• оцінювання функціональної активності шлунку.
Функціональне дослідження шлунку включає аналіз активності пепсину або загальної протеолітичної активності вмісту шлунку та визначення секреторної активністі парієтальних клітин методом рН-метрії.
Забір біологічного матеріалу для проведення досліджень виконують під час гастроскопії або зондування.
Добова рН-метрія наразі вважається «золотим стандартом» для оцінювання секреторної функції шлунку і рекомендується до проведення задля визначення та корекції тактики лікування пацієнта, прогнозування й контролю дієвості обраної терапії.
Лабораторні маркери атрофічного гастриту
• Протягом останнього десятиріччя дедалі більшого визнання набуває дослідження вмісту пепсиногену I, пепсиногену II і гастрину-17 в сироватці крові в якості маркерів СО фундального і антрального відділів шлунку.
• Визначення антіпаріетальних антитіл і антитіл до внутрішнього фактору Касла в сироватці крові.
• Визначення рівня гастрину в сироватці крові.
• Діагностика інфекції Helicobacter pylori (вирішальне значення для контролю ефективності обраної схеми лікування має проведення діагностики на предмет наявності Helicobacter pylori перед початком лікування та після проведення відповідної терапії).
• Морфологічне дослідження біоптатів.
• Аналіз калу — дешевий і простий метод, який дозволяє виявити непрямі ознаки секреторної недостатності шлунку.
Комментировать