Сьогодні фобії — досить поширене явище. Люди можуть боятися всього: павуків, висоти, замкнутого простору, смерті і навіть є такий вид фобії як «фобофобія» — боязнь придбати якусь фобію. Ми розповімо про п’ять фобій, які, якщо не звернутись вчасно до психолога, можуть нанести шкоду психічному здоров’ю. Але для початку розберемо, що таке страх та фобія та яка між ними різниця?
Страх — це нормальна реакція нашого емоційного життя, свого роду механізм захисту, покликаний допомогти організму впоратися зі стресовою ситуацією. Науковці встановили, що всі ми відчуваємо страх по-різному, бо страх має різноманітні форми.
Фобія – це стійкий необґрунтований страх перед певним об’єктом, ситуацією чи дією, не піддається контролю. Люди з фобіями, як правило, відчувають дискомфорт навіть лише при думці про той об’єкт чи ситуацію, яка їх лякає.
Тож, які 5 фобій, з якими не звертаються до психолога?
Акрофобія
Акрофобія — це страх перед висотою. З ним живуть близько 6% населення Землі. Людина з акрофобією намагається уникати мостів, веж, пагорбів, дахів чи балконів, бо височінь викликає в неї запаморочення, нудоту й навіть панічну атаку. У деяких випадках акрофобія є наслідком травматичного досвіду. Але є люди, які бояться високих місць, хоча й ніколи на них не забиралися. Сучасна психологічна думка зводиться до того, що страх, можливо, еволюціонував як адаптивна реакція на середовище, в якому ризик впасти з висоти дуже високий.
Кінофобія
Кінофобія — це страх перед собаками, який досить часто виникає внаслідок укусу чи агресивної поведінки тварини. Але кінофобія може раптово проявитися й у тих, хто ніколи раніше не мав конфліктів із собаками. Серед можливих причин: тривожність передалася від одного з батьків, який боявся собак; фобічний розлад виник на тлі вразливої нервової системи, низької самооцінки. Кінофобія — не просто побоювання незнайомих собак, це сильний неконтрольований страх, що може зіпсувати людині все життя. Наприклад, кінофоб може уникати певної вулиці, припускаючи, що може зустріти там собак. Або навіть зовсім перестати виходити з дому.
Мізофобія
Мізофобія — це патологічний страх перед мікробами та вірусами, що став більш поширеним під час коронавірусної пандемії. Мізофоби бояться фізичного контакту з іншими людьми, уникають торкатися навколишніх предметів та заходити в місця, де можна заразитися: лікарні, громадський транспорт тощо.
Аби нормальне побоювання підхопити інфекцію не переросло у мізофобію, варто розуміти, що проти будь-яких збудників хвороб є надійні засоби дезінфекції.
Трипанофобія
Щонайменше 10% дорослого населення Землі має страх перед ін’єкціями. Трипанофоби можуть відчувати непереборну тривогу і навіть паніку не лише від вигляду шприца, а й від самої думки, що ін’єкція буде болючою, голка може зламатися або бульбашки повітря потраплять під шкіру. Ця фобія є особливо небезпечною, адже ті, хто страждає на неї, уникають звертатися за медичною допомогою, навіть коли вона потрібна негайно. В сучасній лікарській практиці пацієнтам з трипанофобією допомагають подолати тривожність тим, що докладно пояснюють хід ін’єкції, розповідають, які хвилювання є безпідставними, і застосовують місцеві анестетики, якщо людина боїться болю.
Аерофобія
Попри те, що авіаційний транспорт є одним із найбільш безпечних, його бояться чи не найдужче. Дослідження показують, що літати бояться від 10% до 40% дорослих американців. Аерофоби пояснюють свій страх по-різному: дехто боїться авіакатастрофи і власної неспроможності проконтролювати ситуацію, інші ж бояться, що під час польоту щось трапиться з ними самими, приміром, серцевий напад, і ніхто їм не допоможе. Аерофоб відчуває специфічні симптоми: проблеми з диханням, швидке серцебиття, тремтіння, підвищене потовиділення, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, дезорієнтованість. Через це аерофоби стараються уникати перельотів й обирають автомобільний чи залізничний транспорт, навіть якщо поїздка буде тривалішою і не такою зручною.
Сьогодні з фобіями вдало справляються за допомогою ескпозиційної та когнітивно-поведінкової терапії, гіпнозу та VR-технологій — усі ці методи дозволяють знизити рівень тривоги від контакту з небезпекою (навіть уявною) до нуля. Тож не варто нехтувати набутками психотерапії, аби звільнити своє життя від обмежувальних страхів.
Щоб у стресу не було прогресу приймайте — Адаптол!
Діюча речовина препарату Адаптол − мебікар ‒ за хімічною структурою є близькою до природних метаболітів організму.
Адаптол має помірну транквілізуючу (анксіолітичну) активність, знімає або послаблює почуття неспокою, тривожність, страх, внутрішнє емоційне напруження та роздратування. Заспокійливий ефект препарату не супроводжується міорелаксацією та порушенням координації рухів. Препарат не знижує розумову та рухову активність, тому його можна застосовувати впродовж робочого дня або під час навчання. Препарат не створює піднесеного настрою, відчуття ейфорії. На цій підставі Адаптол відносять до денних транквілізаторів. Снодійного ефекту не виявляє, але посилює дію снодійних засобів та поліпшує сон при його порушенні.
Крім заспокійливої, Адаптол чинить ноотропну дію. Препарат покращує когнітивні функції, підвищує увагу і розумову працездатність, не стимулюючи симптоматику продуктивних психопатологічних розладів ‒ марення, патологічна емоційна активность.
Подбайте про себе разом з Адаптол!
Дивіться також: Новини МедПросвита|
Комментировать