Лікування синдрому порушеного всмоктування включає:
дієту з обмеженням (виключенням) непереносимих, і подразнюючих кишковик продуктів, засоби, що стимулюють процеси мембранного гідролізу в тонкій кишці,корекцію метаболічних розладів, ферментні препарати, антидіарейні засоби, засоби, що нормалізують кишкову флору, симптоматичні засоби.
Лікування первинного (спадково обумовленого) синдрому порушеного всмоктування складається насамперед у призначенні дієти з виключенням або обмеженням продуктів , до яких малюк має непереносимість та які викликають патологічний процес у тонкій кишці. Так, у разі непереносимості моноі дисахаридів рекомендують раціонхарчування, що не містить їх взагалі або містить дуже незначну кількость; у разі непереносимості глутену (глутенова хвороба) призначають безглутенову дієту.
У разі вторинного (набутого) синдрому порушеної кишкової абсорбції, в першу чергу, варто лікувати основне захворювання. У зв’язку з недостатньою активністю ферментів мембранного травлення призначають анаболічні стероїди (ретаболіл, неробол), інгібітор фосфодіестерази еуфілін, індуктор лізосомальних ферментів фенобарбітал, що стимулюють процеси мембранного гідролізу в тонкій кишці.
Нормалізують абсорбцію моносахаридів, підвищуючи її у разі низьких показників і знижуючи -у разі високих, інгібітори кінінів (пармідін), холінолітичні (атропін) і гангліоблокатори (бензогексоній) засоби. З метою корекції метаболічних розладів призначають парантеральне введення білкових гідролізатів, інтраліпіду, глюкози, електролітів, заліза, вітамінів. Гарні результатиу разіостеопорозі отримані від застосування препаратів, що впливають на ремоделювання кісткової тканини (2% розчин ксідіфону 5 мг/кг/доб разом з оксідевітом 0,0005 0,001 мг/доб). Як замісна терапія застосовують панкреатичні ферменти (панкреатин, мезимфорте, трифермент, панзинорм тощо). Антидіарейний ефект, крім в’яжучих і антибактеріальних препаратів, включаючи інтетрікс і смекту, дають ентеросорбенти поліфепан, білігнін тощо.
У разі синдрому порушеного всмоктування, пов’язаного з кишковим дисбактеріозом, рекомендують антибактеріальні препарати (короткі курси антибіотиків широкого спектра дії, еубіотиків бактрим, похідних нафтірідіну невіграмон, а також інтетрікс, із наступним застосуванням таких біологічних препаратів, як біфідумбактерин, колібактерин, біфікол, лактобактерін. у разі порушення кишкової абсорбції, обумовленої розладом функції клубової кишки, призначають препарати, адсорбуючі жовчні кислоти, що не всмокталися, сприяючи їхньому виділенню з фекаліями.
Серед симптоматичних засобів, застосовуваних у разі синдрому порушеного всмоктування, є серцевосудинні, спазмолітичні, сечогінні.
Прогноз у разі синдрому порушеної кишкової абсорбції, як і у разі будь-якого захворювання, залежить від своєчасної діагностики й раннього призначення цілеспрямованої терапії. Із цими обставинами, пов’язана й профілактика вторинного порушення усмоктування.
Комментировать