29 січня 1887 року у Відні (Австро-Угорщина) народився видатний психоаналітик Шпіц Рене Арпад — був одним з перших вчених, які проводили інтегровані, експериментальні психоаналітичні дослідження немовлят. Він вивчав дозрівання і розвиток психологічної сфери особистості дитини.
Медичні знання отримував в Будапешті, Лозанні, Берліні. У 1911 році вивчав психоаналіз у Зигмунда Фрейда.
З 1930 року – працював в головному інституті з психоаналітики в Берліні, а через 2 роки перейшов працювати в Паризький педагогічний інститут.
З 1935 року Шпіц розпочав систематичні дослідження дитячого психоаналізу, за основу своїх досліджень він брав вчення свого вчителя — Зігмунда Фрейда.
Шпіц проводив вивчення дитячого психоаналізу використовуючи такі методи як: пряме спостереження, кінозйомка, тестування немовлят.
Шпіц був одним з перших учених, які проводили інтегровані, експериментальні психоаналітичні дослідження немовлят. Він досліджував розвиток психологічної сфери особистості дитини (комунікацію, мову, взаємовідносини матері та дитини як вирішальний фактор в формування психологічного стану дитини).
В результаті тривалих досліджень Шпіц виявив, що для психіки немовлят вік 6 міс є вирішальним. Якщо в цей період дитина залишається без уваги матері, то в неї виникає часткова емоційна депривація. Якщо увага матері повертається не пізніше 3-5 місяців після розлучення з дитиною, психологічний стан немовляти нормалізується, в іншому випадку виникають незворотні зміни в психіці дитини, яким Шпіц дав назву “госпіталізм”.
В 1939 році емігрував в США де отримав посаду психіатра у місцевій лікарні. З 1945 року Шпіц досліджував “госпіталізм” в дитячих виховних будинках. Результати його роботи довели, що нестача уваги батьків протягом першого року життя дитини призводить до незворотних змін його психосоматичного розвитку.
Велику увагу Рене Шпіц приділив вивченню сприймання немовлятами людського обличчя. Для опису стадій дозрівання особистості людини в ранньому дитинстві запропонував теорію «організаторів психіки» — факторів, які керують процесом переходу від колишнього рівня розвитку до наступного.
Згідно цієї теорії, існую три організатори, які відповідають трьом видимим індикаторам розвитку психіки:
1) Реакція усмішки, яка виникає в тримісячному віці.
Посмішка є індикатором того, що дитина відкрила для себе існування “Я і не-Я” і готова до встановлення взаємовідносин;
2) Тривожність восьмимісячних — «страх стороннього».
Виникає здатність відрізняти знайомих і близьких людей, зростає вплив оточуючих людей на розвиток особистості дитини;
3) Виникнення негативного жесту і слова «Ні». Це відбувається, коли дитині виповнюється близько півтора року, і вказує на початок складної розумової роботи, можливості замінити дію комунікацією. Загальні слова, які дитина вживає до 18 місяців — слова звернення, які висловлюють потреби дитини, а слово «ні» має характер опису, це елемент мови дорослого.
Ці три початкові стадії психологічного розвитку мають величезне значення для нормального психологічного розвитку дитини та встановлення людських соціальних відносин.
Данна теорія стала основою для подальших досліджень найбільш складного для вивчення періоду становлення людської особистості.
З 1956 року Шпіц займав посаду професора психіатрії в Колорадському університеті. Він на протязі всього свого життя шукав способи покращення умов суспільства того часу. Саме через це він писав про необхідність створення превентивної соціальної психіатрії.
14 вересня 1974 року Шпіц Рене Арпад покинув цей світ залишивши після себе цінні знання, які вплинули на подальший розвиток дитячої психіатрії.
Комментировать