Вибір редакції Інфекційні захворювання Новини Статті

Сходження коронавірусу. Новітня історія захворювань

На  прес-брифінгу ВООЗ з питання COVID-19 1 лютого 2021 року генеральний директор ВООЗ відмітив, що пандемія COVID-19 створила в суспільстві безпрецедентний запит на якісні статистичні дані в сфері охорони здоров’я, особливо в контексті розповсюдження вірусних захворювань.

«І хоча впродовж трьох останніх тижнів (станом на 1.02.2021) по всьому світу відмічається зниження рівня захворюваності, — сказав Тедрос Адханом Гебрейесус, — ми можемо відчувати невеликий оптимізм, але варто пам’ятати, що такі хвилі вже відбувалися і ми маємо продовжувати робити все, що можемо». Наразі невідомо, скільки часу в різних країнах ще залишатиметься високий рівень захворюваності, й, відповідно, скільки ще триватимуть карантинні обмеження. Тож єдиний вихід — навчитися жити в умовах, що змінилися і сподіватися на вакцину, — саме це й пропонує голова ВООЗ. Людство пристосовується до всіх змін. Якщо навесні 2020-го всі суворо дотримувалися карантину і сподівалися на закінчення епідемії влітку, то восени стало зрозуміло, що історія затягується і на вищих рівнях усіх країн заговорили про необхідність обов’язкової вакцинації, введення паспортів щеплення, без яких кордони залишатимуться закритими, що дуже засмутить любителів подорожувати.

Все більше людей хочуть знати про  вірус  і його основні характеристики. Редакція Медпросвіти приготувала невеликий огляд про виникнення і пересування  коронавірусу в людській популяції, відповідно до часописів Nature і Springernature.

Перша згадка про коронавірус у статистиці з’явилася 1965 року. Станом на 2020 рік існує  43 види коронавірусу, найбільш відомий із них — COVID (Corona Virus Disease-19), або 2019-nCov (Wuhan coronavirus, Wuhan seafood market pneumonia virus). Поняття атипової пневмонії виникло ще в 30-ті роки ХХ сторіччя, але масового поширення цей термін набув із 2002–2003 рр., коли вперше з’явилося міжнародне позначення Severe Acute Respiratory Syndrome — тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS-Cov, або ТГРС).

Під час спалаху SARS-CoV у 2003 році близько 25% хворих людей зазнали серйозної дихальної недостатності та 10% людей померло. Заключна статистика Всесвітньої організації охорони здоров’я засвідчила 8096 зареєстрованих захворювань та 774 смерті. До липня 2003 року передача вірусу шляхом «людина-людина» припинилася. Станом на жовтень 2012 року SARS-CoV, або SARS-асоційований коронавірус, було додано до Національного реєєєстру, що регулює обіг і зберігання бактерій, вірусів або токсинів, які можуть спричинити серйозну загрозу здоров’ю та безпеці населення.

Спалах MERS-CoV (Middle East respiratory syndrome-related coronavirus) стався в 2012-му році, штам коронавірусу (Coronaviridae), що належить до бетакоронавірусів (Betacoronavirus) і є збудником близькосхідного респіраторного синдрому (БСРС, MERS), мав досить високі (34–50%), показники смертності за рахунок пошкодження легень. Згідно з повідомленнями ВООЗ, станом на 31 травня 2020 року у світі зареєстровано 2562 підтверджених випадки захворювання, яке спричинює збудник БСРС, зокрема зафіксовано 881 смерть.

Найбільш відомим серед коронавірусів є COVID-19  або 2019-nCov  філогенетично споріднений із тяжким гострим респіраторним синдромом коронавірусу (SARS-CoV) і позначений як SARS-CoV-2. Однак хоч SARS-CoV-2 і має 79,6% послідовної ідентичності а однаковий клітинний рецептор із SARS-CoV, клінічний результат SARS-CoV-2 включає не тільки SARS-подібну вірусну пневмонію, а й охоплює велику групу більш легких захворювань і навіть безсимптомне носійство. Фактично, аналіз China CDC показав, що 80,9% підтверджених випадків COVID-19 були охарактеризовані як легкий або середній тип, тобто без утрудненого дихання та гіпоксії.

Метагеномне секвенування РНК зразка рідини бронхоальвеолярного промивання першого пацієнта в м. Ухань виявило новий штам РНК-вірусу сімейства Coronaviridae, який позначається «WH-Human 1» («2019-nCoV»). Шляхом філогенетичного аналізу повного вірусного геному (29 903 нуклеотидів) було встановлено, що вірус найбільш тісно пов’язаний (89,1% схожості нуклеотидів) із групою SARS-подібних коронавірусів (рід Betacoronavirus, підрід Sarbecovirus), які раніше були виявлені в кажанів у Китаї.

Тяжкий гострий респіраторний синдром, викликаний коронавірусом-2 (ГРВІ-CoV-2), інфікував 78 мільйонів осіб і наприкінці 2020 спричинив понад 1,7 мільйона смертей по всьому світу. Імунна реакція організму людини пов’язана з індукцією змінних рівнів антитіл із нейтралізуючою активністю. Рівні антитіл з часом знижуються, але питання щодо природи та якості В-клітинної пам’яті й  чи спонукатиме вона вироблення антитіл за умови повторного зараження, ще не вивчалося. Титри IgM та IgG анти-SARS-CoV-2 до білкового рецептора, що зв’язують білок (TBD), значно зменшуються разом із IgA. Завдяки аналізу псевдотипу вірусу відомо, що нейтралізуюча активність у плазмі зменшується в п’ять разів. На відміну від цього, кількість В-клітин пам’яті, специфічних для RBD, не змінюється. Реакція В-клітин пам’яті на ГРВІ-CoV-2 розвивається в період від 1,3 міс. до 6,2 міс. після зараження.

Вже за рік можна буде робити припущення щодо того, як вірус поводитиме себе далі, як надовго формуватиметься імунітет після перенесеної хвороби і щеплення, які є ускладнення і як довго триває повне відновлення. І хоча все ще залишається багато питань, тішить той факт, що лікарі, науковці, керівники і пересічні громадяни вже не такі розгублені, як на початку пандемії, мають досвід дії в різних ситуаціях і проявляють досить високий рівень свідомості та самоорганізації.

За матеріалами: https://www.nature.com/articles

https://www.springernature.com

https://www.who.int

Перелік літератури знаходиться в редакції

 

 

Комментировать

Нажмите для комментария

    Ми на Facebook