Навколо медичних реформ в Україні зчинили суцільний ґвалт. Реформатори нав’язують громадянам свої умови не обґрунтовуючи своїх намірів, і як наслідок у людей виникає протест та занепокоєння.
Для того щоб детальним чином розібратися в цій заплутаній ситуації доцільним буде поцікавитися, що з цього приводу сказано в ст. 49 Конституції України, в якій йде мова про те, що:
«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається БЕЗОПЛАТНО; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності».
Згідно з «Положенням ч.3 ст. 49 Конституції України» — на БЕЗОПЛАТНУ медичну допомогу в державних медичних закладах мають право всі громадяни незалежно від їх кількості та об’єму наданої допомоги.
Слід зазначити, що введення медичного страхування, а також надання платної медичної допомоги у державних медичних закладах може буди чинним, тільки після прийняття відповідного закону та внесення змін до Конституції України.
Європейська хартія прав пацієнтів акцентує увагу на тому, що кожен мешканець України має повноцінне право на отримання доступних медичних послуг, згідно стану його здоров’я (ст. 2). Державні медичні установи повинні надавати повноцінну допомогу для всіх, незважаючи на фінансовий статус хворого, місце проживання, виду патології пацієнта та часу звернення за допомогою (ст. 2).
То яким чином запропонована експертами МОЗ реформа має набути чинності, якщо на сьогоднішній день до Верховної Ради не було подано жодного законопроекту зі змінами до Конституції стосовно цього питання.
Комментировать