Українська правова система врегульовує доступ до окремих професій на різних рівнях ієрархії законодавства.
Деякі професії врегульовані на рівні закону (аудитори, нотаріуси, адвокати, оцінщики, арбітражні керуючі тощо), а деякі – лише на рівні підзаконних нормативно-правових актів (електрики, зварювальники тощо).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративні послуги визначаються виключно законом.
З огляду на зміст наведених статей, оптимальним підходом є врегулювання доступу до професії лікаря саме на рівні закону з перенесенням на підзаконний рівень лише окремих положень технічного та процедурного характеру.
Окрім затвердження нового закону, впровадження нової моделі регулювання доступу до професії лікаря потребуватиме істотних змін у чинному законодавстві.
Скасуванню підлягатимуть (в результаті запровадження Етапу ІІ):
Наказ МОЗ України від 19.12.1997 № 359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів»
Наказ МОЗ № 48 від 17.03.93 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності»
Наведені нижче нормативно-правові акти потребуватимуть істотних змін:
Постанова КМУ від 2 березня 2016 р. № 285 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики»
Наказ МОЗ від 28.09.2012 № 752 «Про порядок контролю якості медичної допомоги»
Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 78 «Охороназдоров’я», затверджений наказом МОЗ від 29 березня 2002 р. N 117.
Комментировать