24 березня 1882 року німецький дослідник Роберт Кох виголосив доповідь, що стала результатом його 17-річних досліджень. Сенсаційний винахід: лихо всього людства, причина смертності протягом багатьох тисячоліть, виникає через збудника, що отримав назву «мікобактерія Коха».
Багато відомих і талановитих людей минулих століть не мали ефективного лікування проти туберкульозу. Скільки б «Лісових пісень» могла написати Леся Українка чи скільки ще сонат залишив би після себе Шопен, якби вони мали правильну діагностику та терапію? Та все змінилося. Нині туберкульоз виліковний. Про історію хвороби, діагностику та лікування у матеріалі соціального проєкту «Твій сімейний лікар».
Історія найдавнішого збудника
Туберкульоз відомий людству протягом тисячоліть. В шумерському Кодексі Хаммурапі 1750-х років до н.е. був пункт, що дозволяв чоловіку розлучення з жінкою, що мала туберкульоз. Схожу хворобу вчені виявляли навіть у єгипетських мумій. Та назва у цієї «впертої» недуги з’явилася лише у 19 столітті.
Один із засновників сучасної клінічної медицини француз Рене Лаеннек 1819 року ґрунтовно описав поширене на той час захворювання легень. Він вважав недугу, що спричиняла специфічні запалення — невиліковною. За іронією долі 1826 року Лаеннек помер від хвороби, яку досліджував. Лише 1839 року німецький терапевт Йоган Лукас Шенлейн назвав це захворювання туберкульозом. Через 43 роки (1882 року) німецький мікробіолог Роберт Кох вперше описав мікобактерію, що викликає туберкульоз. Відтак збудник хвороби був названий на честь Роберта — «мікобактерія Коха».
Мистецтво боротися. Леся Українка та Фредерик Шопен жили з туберкульозом, але не мали якісного лікування
Сухоти — так раніше називали туберкульоз. Недуга була поширеною та романтизованою поміж творчих людей. Наприклад, Байрон мріяв захворіти на туберкульоз, у листах він називав хворобу «поривом до творчості». Однак ті, хто боровся із недугою зовсім її не романтизували. Багато митців, не маючи на той час ефективного лікування, помирали молодими. Фридерику Шопену було 27, коли його вразила хвороба, наступні 12 років він боровся з нею, але марно.
Наприкінці 19 століття італійський медик Карло Форланіні почав застосовувати у лікуванні туберкульозу легень штучний пневмоторакс (прокол легенів) для покращення доступу повітря. Ця процедура врятувала життя багатьом, але допомагала лише людям із туберкульозом легень. Новими на той час методами лікували й Лесю Українку, яка мала туберкульоз кісток. Письменниця пробувала різну терапію, на той час вона була наскільки радикальною, що потребувала довготривалого відновлення.
Якби вакциною БЦЖ щепили новонароджених Шарлотту Бронте та Франца Кафку, можливо, ми сьогодні читали б продовження «Джейн Ейр» та спін-офф оповідання «Перевтілення»
1919 року французькі вчені — мікробіолог Альбер Кальметт і лікар-ветеринар Каміль Герен — винайшли вакцину БЦЖ. Вперше нею щепили немовля 1921 року. Відтоді минуло понад 100 років, а вакцина й досі ефективного рятує людські життя.
За цю вакцину багато віддала б письменниця Шарлотта Бронте. Препарат міг вилікувати всю її родину та її саму. Шарлотта померла вагітною від розгорнутих стадій туберкульозу, залишивши світу «Джейн Ейр», «Шерлі», «Вільєтт» та «Вчитель».
Вакцина могла б допомогти й Францу Кафці. Він хворів усе своє недовге життя і помер 41-річним. Амадео Модільяні у 30 отримав туберкульоз, в 35 художник помер, бо не лікувався і вів нездоровий спосіб життя. Вакцинація могла б допомогти й письменникам Михайлу Коцюбинському та Борису Грінченку, а також поету Степану Руданському.
Чому стрептоміцин не вилікував Джорджа Орвелла від туберкульозу?
1943 року відбулася революція у лікуванні туберкульозу: у лабораторії під керівництвом американського біохіміка Зельмана Ваксмана, що народився на Вінниччині, вчений Альберт Шац винайшов перший антибіотик проти недуги — стрептоміцин. Зельман Ваксман отримав за цей винахід безліч нагород, зокрема Нобелівську премію. Під час її вручення його назвали «благодійником людства».
Коли Ваксман отримав свій патент на стрептоміцин, здавалося, що про туберкульоз можна забути. Відтоді перепонами для лікування були вже не нестача технологій чи наукових знань, а брак дисципліни та просвіти.
Письменник Джордж Орвелл так поспішав завершити свій останній роман, що нехтував вчасним прийомом стрептоміцину. Свою культову книгу «1984» він устиг завершити та застав її видання, але за пів року помер від туберкульозу.
Кримінальний фільм «Ріфіфі» та збудник туберкульозу, у чому спільність?
Згодом виявилося, що мікобактерія Коха дуже стійка до антибіотиків: варто було недолікуватися, і вона пристосувалася до ліків. Учені були змушені створювати нові форми антибіотиків, які б діяли проти збудника. Однак туберкульоз у другій половині 20 століття часто не доліковували, бактерія активно пристосовувалась до ліків, натомість нові форми туберкульозу, стійкі до антибіотиків, швидко поширювалися. Так виникли мультирезистентні форми туберкульозу (тобто стійкі до двох найефективніших протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду і рифампіцину).
1957 року французькі дослідники П’єро Сенсі та Марія-Тереза Тімбаль досліджували ґрунт під Міланом — і винайшли новий антибіотик. Науковці обоє любили французький кримінальний фільм «Ріфіфі», тому препарат отримав назву «рифампіцин».
Рифампіцин разом з ізоніазидом вже понад 60 років залишаються найефективнішими препаратами проти туберкульозу.
Сучасне лікування туберкульозу: швидко, доступно, безоплатно
Нині лікування туберкульозу триває від 6 місяців до 3 років. Натомість учені працюють над методами терапії, що отримали назву «короткі режими», які дозволять лікувати мультирезистентні форми туберкульозу лише за 3-6 місяців. Знали б Кафка та Бронте!
Сьогодні, маючи хворобу, не треба лягати до протитуберкульозного диспансеру на пів року, як це було раніше, до епохи антибіотиків. Найпрогресивнішим методом вважається амбулаторне лікування, коли людина перебуває вдома й щоденно приймає ліки (самостійно чи під наглядом лікаря або лікарки). За допомогою терапії відкритої форми туберкульозу легень, через 14 днів від початку вживання препаратів, людина вже не виділяє збудника, тож не може передавати хворобу.
Нині туберкульоз — не вирок. Якщо у вас є підозра на хворобу — не зволікайте з візитом до сімейного лікаря або лікарки. Не виявлений і не вилікуваний туберкульоз може призвести до ускладнень, вплинути на ваше здоров’я та якість життя. Туберкульоз виліковний повністю, тож якнайшвидше отримайте безоплатне лікування і живіть здорове життя.
Комментировать