Психосоматичні хвороби, це хвороби, що стаються внаслідок психологічного напруження, частіше не усвідомленного, проявляються в тілі та не мають чіткого медичного пояснення. Але все, що проявлено в тілі, медицина має лікувати. В цьому величезна складність лікування психосоматичних хвороб: «Не звертаючи уваги на почуття дитини, не можливо вилікувати її».
Про психосоматичні хвороби та причини їх виникнення написано багато. Медпросвіта уточнює всі питання у Юрченко Наталії, психолога, фахівця по психосоматичним симптомам та хворобам.
Дуже важливо висвітлити деякі дитячі психосоматичні прояви.
Чому? Бо вони мають характерні вікові ознаки, та тісно пов’язані з тим, що відчуває дитина саме в процесі свого зростання.
Загалом дитячі хвороби, перш за все, вражають ніс, горло, шкіру, слух та зір. Тобто органи чуття.
На що важливо звертати увагу:
- Якщо хвороба повторюється часто.
- Якщо медицина не знаходить причин болю.
- Якщо стан дитини з кожним наступним випадком погіршується.
Психосоматичні прояви в залежності від віку
Дитина до 3-х років перебуває в емоційному полі матері.
Саме в цьому віці діти фактично не мають іншого способу пережити не зрозумілі емоції, окрім хвороби, яка привертає увагу матері.
Дитина транслює: «Я відчуваю щось не зрозуміле, допоможи. Ти маєш бути поруч».
Але, якщо матуся виснажена, емоційно пригнічена, дитина може відчувати себе самотньою, «не в своїй тарілці», мати поганий апетит, проблеми з диханням, травленням , дисбактеріоз, та т.і.
З 3-х до 7-ми років дитина, як правило, соціалізується та поступово створює свою карту виходу з складних чи конфліктних ситуацій.
« Я відчуваю сум в дитячому садочку». «Я не знаю чи мама не забула про мене». «Я не знаю чому я тут. Всі/все чуже і я почуваюся зайвим».
В такий період дитина часто хворіє на ОРВІ, горло, кон’юнктивіт. В неї все «плаче» — очі, носик, вушка і їй дуже потрібні увага, підтримка значущих дорослих та час.
Згодом дитина адаптується і перестає хворіти. Але якщо мама відчуває провину за те, що мало часу приділяє дитині, що не може «розірватися» між роботою та малечею, вона ніби «підкидає дрова у полум’я». В цьому віці діти більш самостійні, але все одно емоційно дуже відчувають маму та її стан.
З 7-ми до 13-ти маніпулятивні ( отримання вторинної вигоди) хвороби.
Хай Вас не бентежить назва «маніпулятивні».
Дитина не усвідомлює цього, але отримує дуже потрібний їй результат, який поступово стає звичним.
«Якщо мені дуже страшно перед контрольною ( виступом), я захворію і сховаюся вдома».
«Якщо в мене болить (щось) – я можу НЕ виконувати (щось)».
« Якщо я хворію, мене не сварять».
«Якщо я хворію, я отримую більше уваги та смаколики».
І нарешті — підлітковий вік — це стрімке виростання з маленьких одеж, старих шаблонів, це в прямому сенсі відчуття «життя на розрив» та «я не вмію зупинитися», «загальмувати мене може тільки хвороба».
Нервова система не встигає адаптуватися до шаленого росту тіла.
Часті переломи кінцівок, характерні проблеми із зором, викликані «туманністю» майбутнього, підліткові проблеми зі шкірою, прищі на обличчі –
« Я не такий», « Я не впізнаю себе», «Я гірше за усіх» — типові переживання цього періоду.
З точки зору віку – чим молодша дитина, тим меньше інструментів для пояснення свого стану вона має. Ми дорослі, не завжди справляємося з обставинами свого життя, а що казати про дитину, яка тільки вчиться усвідомлювати свої почуття та перевіряє емоційні та фізичні межі.
Комментировать