Сімейні традиції
І якщо з віковими проявами психосоматики більш-менш все складається (стикаємося з незрозумілими почуттями, хворіємо, вчимося знаходити вихід, і поступово «виростаємо» з саме такого способу реагування на ситуацію), то з сімейними традиціями – все не так просто.
Для читачів Медпросвіти продовжує роз’яснювати всі питання даної теми Юрченко Наталія, психолог, фахівець по психосоматичним симптомам та хворобам.
Про що ж мова? Саме про наші сімейні вірування про те, від чого відбувається хвороба, що до чого призводить, і що з цим потрібно робити.
«Не пий холодне – горло заболить». « Не ходи без шапки – захворієш». « Їж супчик, а то живіт скрутить».
Це прості вірування, від них шкоди не багато. Бо хтось не їсть супчик, а хтось ховає шапку в карман, тільки но вийшовши з квартири…. І все нормально – живі, здорові.
Які ж сімейні «шаблони» шкодять здоров’ю більш за все?
Насамперед ті, що знецінюють почуття самої дитини, її самоповагу та право бути собою. Хочу навести такий приклад.
На одному з занять для батьків про дитячу психосоматику татусь з великою долею скептицизму запитав мене про мігрені своєї 11-ти річної доньки: «Ось ми вже кілька років від лікарів не виходимо, обстежили все, що тільки можливо, і нічого – а голова в дитини, як боліла, так і болить», – скаржився він. Це по-Вашому психосоматика?»
І ми починаємо говорити:
– Коли саме починає боліти голова? Як часто? Що допомагає?
– Що допомагає? Я ж кажу – нічого не допомагає ,- сердиться він.- Після школи болить. Часто. Кілька разів на тиждень.
– А що Ваша дочка робить під час своєї мігрені?
– Що робить? Нічого не робить… Лежить. Мультики дивиться. З кицею грає….
– А що вона мала б робити?
– Та стільки усього потрібно робити : вона в мене і в модельній школі займається, і на музику ходить, і дві мови вивчає, і ще танцює…
– А от якщо б Ваша донечка прийшла зі школи і захотіла повалятися та з кицею погратися – це можна?
– Та ні. Я ж говорю – танці, музикалка, модельна школа. Нема часу на лінощі.
– Я розумію….Але ж якщо голова болить, то це все скасовується?
– Скасовується…
– І нічого страшного не стається?
– Не стається, але треба ще більше та швидше бігти…
– Так може, можна полежати без мігрені?
– Ні, НЕ МОЖНА, — тато свіріпіє на мою недотумкуватість.
У цей момент його злість готова вилитись на весь світ. Його ніхто не розуміє. А він все робить правильно. Якщо голова болить — дитину треба лікувати. Якщо не болить — не можна ні на міліметр відходити від суворого плану на життя, збудованого батьками для своєї дитинки. Батьки, вони ж краще знають. Вони ж хочуть добра для свого чада. От тільки чого ця голова в неї болить — не зрозуміло….
Я бачу його біль. Його бажання виконати все найліпшим чином для НЕЇ, його дівчинки. Ось у нього не просте життя було: бідність, хвороби, виживання. А в неї? Бери і роби, як тато сказав….
І вона робить. По-чесному. Стільки, скільки може. А тоді падає і лежить. І ЇЇ мучає нестерпний головний біль. Бо голова не може вирішити цю задачку, як відпочивати і не почуватися винною перед татом, якого вона любить поки що більш за все….
Мами, що сидять поряд непомітно відводять погляд. Бо зі сторони, як кажуть, — видніше і кожний замислюється над своїм…
Таких історій – багато. Про хлопчика 13 років, якому за два місяці зняли діагноз «виразковий коліт», та його маму, що навчилася прислухатися саме до його потреб, бачити його душевні рани та бути відвертою з сином та собою: «Я розумію тебе. Я також багато чого не переварюю в цій ситуації» …
Бути батьками в широкому розумінні ніде не вчать. Бути мамою чи татом – школа всього життя. І тоді ми, батьки можемо вчитися і вчити своїх дітей бути здоровими, чесними, енергійними, якщо зрозуміємо як отримати те, що дає хвороба без самої хвороби. Як витримувати те, що потрібно, та давати собі право на відпочинок «після»? Як не боятися? Як досягати мети? Як підтримувати себе?
Звісно ж на наше здоров’я впливають спадковість, екологія, їжа, фізичні та емоційні навантаження, можливість відпочивати та достатньо рухатися і т.і. Але не менш за вище зазначене, на здоров’я дитини впливає емоційний фон сім’ї, теплота та щирість стосунків, можливість бути почутим, приймання та проживання «не зручних» емоцій гніву, страху, суму, сорому…Ці вміння (розуміти почуття своєї дитини, бачити зв’язок емоційного та тілесного станів) – не тільки створюють потрібний психологічний настрій ( можна сказати психологічний імунітет), а й додають відчуття наповненості та радості життя «тут і зараз» в усіх аспектах , притаманних певному віку дитини.
Емоції, почуття та здоров’я – непідробні. Бажаю розуміння та здоров’я Вам та Вашим дітям.
Пропонуємо ознайомитися з — Психосоматичними хворобами у дитини. Частина -1
Комментировать