Про додаткову відпустку за безперервну роботу медичним працівникам

 Право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні за безперервну роботу встановлено окремим категоріям медичних працівників пунктом «н» статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі — пункт «н» статті 77 Основ). До них належать лікарі дільничних лікарень, головні лікарі та лікарі амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничні лікарі-терапевти та лікарі-педіатри, дільничні медсестри територіальних ділянок поліклінік (поліклінічних підрозділів) та дільничні медсестри амбулаторій, лікарі загальної практики (сімейні лікарі), медичні сестри загальної практики — сімейної медицини, завідувачі терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік, керівники амбулаторій та відділень сімейної медицини, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, медичні працівники оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні працівники відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм.

 Основними критеріями для надання додаткової відпустки законодавство визначає стаж роботи на перелічених вище посадах та в закладах, тому така відпустка надається медичним працівникам незалежно від того, працюють вони на повну ставку чи на умовах скороченого робочого дня (0,25, 0,5 або 0,75 посади).

 Якщо медичні працівники працювали на посадах дільничних лікарів-терапевтів та лікарів-педіатрів, дільничних медсестер територіальних ділянок поліклінік (поліклінічних підрозділів) та в результаті реформування первинної медичної допомоги переведені на посади лікарів загальної практики (сімейних лікарів), медичних сестер загальної практики — сімейної медицини, завідувачів терапевтичних та педіатричних відділень поліклінік або керівників амбулаторій та відділень сімейної медицини у складі центрів первинної медико-санітарної допомоги, за ними зберігається право на зазначену відпустку з урахуванням попереднього стажу роботи на вказаних у пункті «н» статті 77 Основ посадах та закладах за умови, що їх стаж роботи в результаті цього переведення не переривався.

 Аналогічна ситуація і з медичними працівниками виїзних бригад станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, які реорганізовано у центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

 Крім того, право на додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні за безперервну роботу мають медичні працівники виїзних бригад екстреної медичної допомоги, які перейшли на посади медичних працівників сімейної медицини і навпаки. При цьому час перенавчання іншій спеціальності також зараховується до стажу роботи, що дає право на таку відпустку.

 Однак порядок обчислення безперервної роботи, яка дає право на вищевказану додаткову відпустку, Основами законодавства України про охорону здоров’я не визначений.

 На практиці безперервний стаж роботи, як правило, визначається безперервною роботою на підприємствах за певними посадами відповідної галузі або виду діяльності.

 Зазначена у п. «н» статті 77 Основ категорія медпрацівників відповідно до п. 4.1.1 спільного наказу Міністерства соціальної політики України та Міністерства охорони здоров’я від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» має право на встановлення надбавки за тривалість безперервної роботи. У зв’язку з цим, на нашу думку, для обчислення стажу безперервної роботи, яка дає право на вищевказану додаткову відпустку можна застосувати порядок обчислення стажу безперервної роботи, що дає право на отримання надбавок за тривалість безперервної роботи (п. 4.1.3 вищезазначеного наказу).

 Згідно з нормами чинного законодавства про відпустки медичні працівники, які працюють за сумісництвом на посадах та в закладах, перелічених у пункті «н» статті 77 Основ, також мають право на цю відпустку.

 Так, згідно з частиною 3 статті 56 КЗпП та статтею 2 Закону України «Про відпустки» громадяни, що перебувають у трудових відносинах з закладом, мають право на відпустку незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності. У пункті «н» статті 77 Основ не визначено, що додаткова відпустка три календарних дні надається лише за основним місцем роботи, з чого випливає, що право на цю відпустку мають й медпрацівники, які працюють за сумісництвом на зазначених посадах та в закладах охорони здоров’я.

 Статтею 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи тривалістю 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, тому працівникам, які працюють на перелічених посадах та в закладах, тривалість відпустки за сумісництвом становить 27 календарних днів (24 кал. дні основної відпустки плюс 3 календарні дні додаткової відпустки).