Юридическая консультация

Право на життя. Проблемні питання реалізації права на життя в прикладах

юридичні_питання_медпросвіта
Питання медичного права містять вагому морально-етичну складову і деякі з них не вирішені на світовому рівні. Як, наприклад, право на житя.

 

Радмила Гревцова,
Голова Комітету ААУ
з медичного і фармацевтичного права,
к.ю.н., доц.
Київ -2017

Юридично невирішені питання пов’язані не лише з недосконалістю українського законодавства, а і с тим, що питання медичного права містять вагому морально-етичну складову і деякі з них не вирішені на світовому рівні. Як, наприклад, право на житя.

Проблемні питання:

  • Визначення моменту початку і закінчення життя
  • Інформування щодо результатів пренатальної діагностики (“wrongful birth”)
  • Неврегульованість можливості відмови від певної медичної інформації(напр., генетичної інформації)
  • Невирішеність законодавством низки питань, пов’язаних із застосуванням ДРТ (напр., щодо права вирішувати долю ембріонів, постмортальної репродукції тощо).
  • Оформлення констатації смерті людини
  • Відмежування відмови від певного медичного втручання від пасивної еутаназії
  • Відсутність в Україні інституту попередніх розпоряджень.

Приклад 1:

 Проблема:

Скарга на те, що дії лікаря, з вини якого настала смерть дитини заявниці in utero, не були кваліфіковані як вбивство з необережності; порушення ст. 2 ЄКПЛ не встановлено. Vo v. France, 2004

Вирішення:

Точка відліку права на життя належить до меж розсуду держав… У загальноєвропейському плані Питання про природу і статус ембріона та / або плода не знайшло консенсусу. Найбільший спільний знаменник, до якого дійшли держави, -це приналежність до людського роду; це можливість бути і здатність стати особою.

Юридична база:

“Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров’я
(ст. 6 ЗУ “Про охорону дитинства”)

Момент визначення дитини живонародженою та життєздатною за критеріями ВООЗ–момент вигнання або вилучення з організму матері плода, який дихає або має будь-які інші ознаки життя (серцебиття, пульсація пуповини або певні рухи скелетних м’язів)
(Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затверджена Наказом МОЗ України від 29.03.2006 № 179)

Право на життя: Лікарі допомагають дітям в зоні АТО

Приклад 2

Скарга паралізованої жінки, що страждає на невиліковну дегенеративну хворобу, на те, що відмова генерального прокурора надати її чоловікові імунітет від притягнення до суду у разі, якщо він допоможе їй вчинити самогубство, та заборона в національному праві надавати допомогу у вчиненні самогубства становили порушення її прав, гарантованих Конвенцією; порушень ст. 2, а також ст. ст. 3, 8, 9, 14 ЄКПЛ не встановлено) Pretty v. The United Kingdom, 2002

Проблеми

Статтю 2 неможливо, якщо не перекручувати її текст, тлумачити як таку, що надає діаметрально протилежне право, а саме: права померти; не може вона й створювати право на самовизначення, тобто надавати людині право обирати не життя, а смерть.

Тому Суд вважає, що жодного права померти –чи то з допомогою третьої особи, чи з допомогою державного органу –випливати зі статті 2 Конвенції не може.

Юридична база:

  • Забороняється задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (ч. 4 ст. 281 ЦК України)
  • Активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку, коли стан людини визнається як незворотня смерть. Медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії –навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань(ст. 52 Основ)
  • Момент смерті людини –момент встановлення смерті мозку, тобто повної і незворотної втрати головним мозком людини всіх його функцій, що реєструється на фоні працюючого серця та примусової вентиляції легенів (ст. 52 Основ, ст. 15 ЗУ “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині”, Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини, затверджені Наказом МОЗ України від 23.09.2013 № 821)

Право на репродуктивне відтворення як елемент права на життя.

  • Стерилізація може відбуватися лише за бажанням повнолітньої фізичної особи, а щодо недієздатної фізичної особи –лише за згодою її опікуна з додержанням вимог, встановлених законом(ч. 5 ст. 281 ЦК, ст. 49 Основ)
  • Штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує 12 тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки, а у випадках, встановлених законодавством, може бути проведене при вагітності від 12 до 22 тижнів(ч. 6 ст. 281 ЦК, ст. 50 Основ)
  • Повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм ДРТ згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством(ч. 7 ст. 281 ЦК, ст. 48 Основ)

Комментировать

Нажмите для комментария

Мы на Facebook