Право працівників на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці визначається за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 (1181-2012-п), додаток 2 у редакції постанови КМУ від 13.05.2003 № 679 (679-2003-п) зі змінами, внесеними Постановою від 16.12.2004 № 1674 (1674-2004-п); далі — Список № 1290-2).
Згідно з позицією 132 розділу ХVІІ «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Списку № 1290-2 право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів мають лікарі, які працюють у закладах і установах охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення та будинку відпочинку.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у цих умовах.
Згідно з Порядком застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики Порядок від 30.01.1998 № 16 (z0496-03) та зареєстрованим у Мін’юсті України 30 січня 1998 р. за №58/2498, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. До розрахунку часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій посад.
Отже, лікар, який працює на 0,5 ставки, має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 7календарних днів тільки у разі зайнятості на роботах з особливим характером праці весь свій робочий час, який відповідає 0,5 ставки. Ті дні, у які він був зайнятий в умовах, передбачених Списком № 1290-2, менше цієї тривалості, не зараховуються до стажу, що дає право на додаткову відпустку за особливий характер праці.
Облік часу, відпрацьованого у зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993р. № 245 (81-2015-п) відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
НОРМАТИВНА БАЗА
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993р. №245 (81-2015-п) (зі змінами і доповненнями)
- Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 р. № 1290 (1181-2012-п, зі змінами і доповненнями)
- Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998р. №16 (z0496-03); зареєстрований у Мін’юсті 30 січня 1998р. за №58/2498 (зі змінами і доповненнями)
Комментировать