При порівнянні періоду неонатальної адаптації були виявлені істотні відмінності у близнюків в залежності від типу хоріальності. Синдром дихальних розладів був виявлений у 39 монохоріальних близнюків, що склало 80% від усіх дітей даної групи та у 55 дітей з дихоріальною плацентацією – 51,9% (р < 0,05).
Подунай Наталія
Гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС спостерігалося у всіх дітей з монохоріальною плацентацією, на відміну від дітей з дихоріальною плацентацією, у яких цей показник склав 90,6% (р < 0,05) – 96 дітей.
Жовтяничний синдром був виявлений у 30 монохоріальних близнюків, що склало 62% (р < 0,05) та у 72 дихоріальних близнюків, що скоало 67,9% (р < 0,05).
Анемічний синдром зустрічався з більшою частотою в групі дітей з монохоріальною плацентацією (18 новонароджених – 36%), ніж у групі дихоріальних близнюків (33 новонароджених – 31,1%).
У 10 монохріальних близнюків був виявлений синдром фето-фетальнї трансфузії, що становить 20% (р < 0,05) від усіх дітей даної групи.
Некротичний ентероколіт був встановлений у 38% близнюків (19 дітей) з монхоріальною плацента цією та у 21,7% (23 дитини) дихоріальних близнюків.
Синдроми порушення адаптації новонароджених в залежності від типу хоріальності представлені у таблиці 4.
Табл. 4. Дизадаптаційні синдроми, частота у досліджуваних дітей (у відсотках).
| Синдроми | Монохоріальна плацентація ( n = 50) | Дихоріальна плацентація ( n = 106) | ||||||
| I | II | III | Сумарна оцінка | I | II | III | Сумарна оцінка | |
| СДР | 70,8 | 91,7 | 50 | 80 | 48,1 | 57,7 | — | 51,9 |
| ГІУ ЦНС | 100 | 100 | 100 | 100 | 86,5 | 94,2 | 100 | 90,6 |
| Жовтяниця | 70,8 | 54,2 | 50 | 62 | 65,4 | 71,2 | 50 | 67,9 |
| Анемічний синдром | 37,7 | 37,5 | — | 36 | 26,9 | 34,6 | 50 | 31,1 |
| СФФТ | 20,8 | 20,8 | — | 20 | — | — | — | — |
| НЕК | 37,5 | 41,6 | — | 38 | 19,2 | 23,1 | 50 | 21,7 |
Вроджені вади розвитку зустрічались з більшою частотою в групі дітей з монохоріальною плацентацією, що склало 32% (16 новонароджених). У групі дихоріальних близнюків цей показник склав 10,4% (13 новонароджених). І в першій, і в другій групах ВВР були виявлені лише у перших і других плодов. Вади, які зустрічалися у новонароджених обох груп та їх частота представлені в таблиці 5.
Табл. 5. Вроджені вади розвитку дітей від багатоплодових вагітностей (у відсотках).
| Вроджені вади розвитку | |||
| Монохоріальна плацентація ( n = 50) | Дихоріальна плацентація ( n = 106) | ||
| I | II | I | II |
| 37,5 | 29,2 | 15,4 | 9,6 |
| 32 | 12,3 | ||
| — гіпоплазія тимуса – 4 дитини; — додаткова хорда в лівому шлуночку – 2 дитини; — пупочна грижа – 2 дитини; — лівобічна пахова грижа; — двобічна пахова грижа; — атрезія стравоходу, нижній трахео-стравохідний свищ; — ВВР товстого кишечнику; — тотальна гіпоспадія; — пієлоектазія лівої нирки; — пієлоектазія обох нирок; — вроджена гідроцефалія. | — гіпоплазія тимуса – 3 дитини; — додаткова хорда в лівому шлуночку – 3 дитини; — лівобічна пахова грижа; — правосторонній крипторхізм; — VATER асоціація: атрезія стравоходу, нижній трахео-стравохідний свищ; — синдактилія 2-3 пальців обох стоп; — екстрофія сечового міхура; | ||
Основні ризики багатоплодової вагітності – результати досліджень та їх обґрунтування. Частина-1
ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дозволяє вважати групою підвищеного ризику по розвитку адаптаційних порушень новонароджених від багатоплохових вагітностей з монохоріальною плацентацією, тобто неонатальна адаптація новонароджених визначається типом хоріальності. Монохоріальна плацентація є чинником ризику розвитку дизадаптаційних синдромів. На відміну від дітей з дихоріальною плацентацією, у монохоріальних близнюків спостерігається синдром фето-фетальнї трансфузії, що підвищує ризик порушення неонатальної адаптації. Малюки з монохоріальною плацентацією, в порівнянні з дихоріальними двійнями, характеризуються більш високою частотою розвитку синдрому дихальних розладів, гіпоксично-ішемічного ураження ЦНС, анемічного синдрому, некротичного ентероколіту.
Тип хоріальності новонароджених при багатоплідній вагітності повинен визначатися при народженні для вироблення лікарської тактики і визначення прогнозу.
Проведення пологів у жінки з багатоплодовою вагітністю бажано проводити в пологовому будинку високого рівня (перинатальному центрі), що володіє потужною та кваліфікованої реанімацією новонароджених.
Багатоплідна вагітність пред’являє особливі, підвищені вимоги до організму матері. Звичайно, її не потрібно розглядати як свого роду патологію, але й спостерігатися такі вагітні (особливо з монохоріальними двійнями) повинні з особливою ретельністю.
Список літератури знаходиться в редакції.
Лікар неонатолог,
Подунай Наталія
Комментировать