Пережите на війні залишає свій відбиток, змінює людину. Проте дуже важливо не поширювати міфи про те, що всі учасники війни — «неврівноважені», «з ПТСР» тощо.
З війни непросто повернутись усім, проте це не означає, що в усіх буде посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Нерідко проявами пережитого може бути депресія, прагнення ізолюватися («мене ніхто не розуміє»), закритися в собі. Більша частина людей впораються з цим за підтримки оточення і не матимуть важких наслідків.
При цьому суспільство має знати, як створити найбільш сприятливі умови, які допоможуть відновитися й розпочати цивільне життя тим, хто повертається з фронту.
Фрази, які ранять
Олеся з позивним «Карамелька» ще з 2014 року навчала українських бійців тактичній медицині. Згодом жінка усвідомила, що вміє достатньо, аби рятувати життя безпосередньо на фронті. З війни вона поверталася двічі — у часи АТО і вже під час повномасштабної. Але до цивільного життя повертається досі — каже, губиться серед людей, а ще часто не спить уночі, бо кличуть поранені.
«Коли в мене помер перший друг… Я от помню, як в нього жилка билася, як його качала… Потім було багато ще загиблих… Але це перший раз. Це дуже важко, — розповідає Олеся. — Не хочу забути, тому що воно мені дає розуміння, за що ми там стоїмо».
Досвід ветеранки вартий поваги. Та попри це, вона все ще чує колючі фрази на кшталт «ми тебе туди не посилали» або «як там було на війні?». Це ранить, змушує закриватися, дистанціює від простого бажання «бути дівчинкою, носити сукню і ходити на побачення». Пам’ ятаймо про це.
Що заважає адаптуватися
Сергій із позивним «Павук» захищав Україну також ще з 2014-го. Після кількох років служби він почав працювати із психологом. Це допомогло зібратися з думками та навіть розпочати власну справу. У перші дні повномасштабної війни ветеран повернувся до війська, однак невдовзі отримав поранення.
Згодом, вже серед цивільних, йому доводилося чути фрази на кшталт «Значить, погано воював, раз тебе поранили» — і такі речі, каже ветеран, заважають цілковито адаптуватися ось уже 10 років.
Сергій вважає себе «простим хлопчиною» і не вимагає якогось особливого ставлення з боку оточуючих, та зізнається, що простого розуміння іноді бракує. Побратимам і посестрам, які зараз повертаються з фронту, чоловік радить не падати духом і точно не шукати вирішення своїх проблем у пляшці, адже життя триває і ніколи не пізно змінити його на краще.
Ветерани й ветеранки не потребують особливих умов чи ставлення, аби справді жити це життя — лише взаємної поваги і часу.
Про те, що не варто говорити ветеранам, читайте у матеріалі на сайті МОЗ.
Відеоролики із захисниками, які повертаються до цивільного життя, створені в межах тематичної хвилі «Досвід ветеранів вартий поваги» комунікаційної кампанії «Ти як?» за участі ветеранів і для ветеранів. Переглянути їх можна на сторінці Всеукраїнської програми ментального здоров’я — https://www.facebook.com/howareu.program.
Мета тематичної хвилі — показати учасникам війни, що попри нелегкий процес відновлення, життя може тривати, а цивільним нагадати, що суспільство має ставитись з повагою до досвіду колишніх військових.
Більше прикладів і рекомендацій від фахівців є в посібнику «Люди з досвідом війни. Взаємодія». Це гід з толерантної взаємодії, створений за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Довідка: матеріал підготовлено в межах тематичної хвилі «Досвід ветеранів вартий поваги», яка є частиною комунікаційної кампанії Всеукраїнської програми ментального здоровʼя «Ти як?» — ініціативи першої леді Олени Зеленської. Кампанія створена завдяки Програмі реінтеграції ветеранів, яку реалізує IREX за підтримки Державного департаменту США, та проєкту USAID — US Agency for International Development «Розбудова стійкої системи громадського здоров’я», який виконує організація «Пакт».
Комментировать