До уваги Життя видатних вчених Наші за кордоном

Перший президент Асоціації алергологів України – Борис Михайлович Пухлик

Борис Михайлович Пухлик народився у м. Свердловськ (Свердловка) Луганської (Ворошиловградської) області 11 травня 1945 року в родині офіцера – інваліда Вітчизняної війни. У 1963 році вступив на педіатричний факультет Вінницького медичного інституту ім. М. І. Пирогова, який і закінчив у 1969 році. Був одним із кращих студентів курсу, але за направленням разом із молодою дружиною поїхав працювати в село, де поєднував посади старшого лікаря протитуберкульозного санаторного закладу і педіатра дільничної лікарні. Саме тут, в умовах сільської медицини, зібрав матеріал для кандидатської дисертації із фтизіатрії, яку під керівництвом Вчителя — професора Бориса Абрамовича Березовського — захистив у 1977 році. Як здібного організатора практичної охорони здоров’я Б. М. Пухлика у 1976 році було переведено на роботу до Вінницького обласного відділу охорони здоров’я. Пізніше його було включено до резерву кадрів міністра охорони здоров’я, й у молодого фахівця з’явилася перспектива стати керівником великого медичного закладу. Однак віддавши перевагу науці у 1977 році за конкурсом обійняв посаду асистента кафедри фтизіатрії Вінницького медичного інституту.

Вирішальною для долі Б. М. Пухлика у медицині стала зустріч із видатним подружжям науковців — Олександром Самойловичем Мамолатом і Катериною Федорівною Чернушенко з Інституту фтизіатрії МОЗ України. Внаслідок їх впливу практично одразу ж після зарахування до колективу кафедри Б. М. Пухлик починає цікавитися проблемою алергології. Особливо важливим йому видається питання поширення алергічних захворювань (АЗ), оскільки на той час, з одного боку, було зрозуміло, що дуже багато людей страждає на АЗ, з іншого ж — офіційна статистика свідчила, що поширеність АЗ не перевищувала 1%, що абсолютно не відповідало світовим критеріям. Таким чином, Б. Пухлик на багато років пов’язує своє життя із науковими дослідженнями в галузі епідеміології АЗ.

В той самий час не залишається поза увагою Б. М. Пухлика і фтизіатрія. Так, у нього з’являється оригінальна ідея поєднати ці спеціальності у Вінницькому протитуберкульозному диспансері, де його зусиллями вперше у світі було організовано алергологічний кабінет.

У 1980–1981 роках Б. Пухлик розпочинає одне з найбільших на той час клініко-епідеміологічних досліджень у галузі алергології. В ході дослідження інструктуються «збирачі інформації» — студенти, лікарі; друкується й розповсюджується 150 тис. анкет-опитувальників для населення. Але на заваді стають «доброзичливці», які бояться поширення будь-якої об’єктивної інформації й за ініціативою КДБ частину анкет спалюють у багатті… Однак анкети на 65 тисяч мешканців Вінницької області «виживають», і у 1982 році група науковців під керівництвом Б. Пухлика проводить другий етап клініко-епідеміологічного дослідження. Третій етап було проведено у 2013-2014 роках. Якщо перший етап показав поширення АЗ у 6,03%, другий – у 9,28%, то третій- вже у 26,96%. Таких динамічних досліджень у світі не проводилося.

Після цього дослідження, що всупереч усьому стало наймасштабнішим на той час у світі, а також завдяки циклу відповідних публікацій і виступив на конференціях, Б. Пухлика визнають як провідного алерголога СРСР. Він бере участь у низці подібних досліджень як позаштатний співробітник НІАЛ  АМН СРСР у Хакасії, Бурятії, Киргизії, Білорусі, виступає з цікавими доповідями майже на всіх конференціях і з’їздах імунологів і алергологів, що проводилися на теренах УРСР у складі СРСР.

Ознакою довіри до талановитого фахівця стало проведення Всерадянської конференції алергологів у м. Вінниці, на яку з’їхалися не лише кращі алергологи країни (А. Д. Адо, А. В. Богова, А. І. Остроумов, В. С. Мошкевич, М. М. Хакбердиєв, В. Пицький тощо), а й головний фтизіатр країни — академік Олександр Григорович Хоменко, який зацікавився «взаємопроникненням» фтизіатрії й алергології. У 1985 році Б. М. Пухлик захистив докторську дисертацію саме «на стику» фтизіатрії й алергології.

Своїм великим щастям Борис Михайлович завжди вважає спілкування з відомими вченими, у яких багато чому навчився або запозичив чимало корисного.

Певним важливим фрагментом його докторської дисертації було близнюкове дослідження, виконане під впливом його друга і колеги професора Бориса Когана, який зібрав найбільший «банк» близнюків у країні — близько 3 тисяч пар. У 1990–1991 роках Б. М. Пухликом було проведено друге клініко-епідеміологічне дослідження АЗ у Вінницькій області, що охопило понад 36 тис. осіб.

З 1991 року Б. Пухлик працює на посаді завідувача кафедри фтизіатрії, що з 1992 року (однією з перших в Україні) створила курс клінічної імунології та алергології. Ще у 80-х роках Б. М. Пухлик разом із відомими алергологами та імунологами СРСР працював над створенням кафедр клінічної імунології та алергології, але в Україні створення таких кафедр і курсів дещо запізнилося. У 1986 році спалахнула аварія на ЧАЕС, і Б. Пухлик був серед її ліквідаторів. Зважаючи на те, що у Вінницькій області дуже багато людей постраждало внаслідок цієї аварії, у 1992 році за його ініціативи в ЦНДЛ Вінницького медичного інституту, якою керував проф. Б. Й. Коган, було створено лабораторію екологічної імунології та алергології, при обласному тубдиспансері — імунологічний центр з алерго-імунологічною лабораторією, імунологічним відділенням, виїзною бригадою лікарів і лаборантів, а при Вінницькій обласній дитячій лікарні (разом з О. Л. Бобело) — імунологічну лабораторію, розраховану на практичні потреби закладів охорони здоров’я.

Завдяки організаційному таланту Б. Пухлика і створеній ним «команді», уже до 1993 року було обстежено близько 16 тисяч і проліковано в обласному імунологічному центрі тисячі постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Такого на той час в Україні ще не було.

Найбільш важливим своїм досягненням, окрім визначення поширеності АЗ в Україні, Б. Пухлик вважає створення вітчизняних препаратів діагностичних і лікувальних алергенів. Для цього без державних чи інших коштів, без необхідного приміщення (спочатку використовувалися підвали, віварій тощо) з колективу, що оточував Пухлика, у 1993 році було зареєстровано ТОВ «Імунолог», а у 1994 році — перші українські препарати діагностичних і лікувальних алергенів, яких доти країна не мала. Пізніше їх номенклатуру (разом із відповідними аксесуарами, документацією) було доведено до 200 найменувань, що стало однією з найбільших номенклатур у Європі. Серед них була низка виробів, яким і зараз немає прямих аналогів у світі.

Щорічно алергенами, які виробляє Вінницьке ТОВ «Імунолог», користується до 200 тис. мешканців України. Їх можна зустріти також у Росії, Казахстані, Азербайджані, Молдові, країнах Європи. Та справа не лише в алергенах. Б. Пухликом створено або удосконалено ряд діагностичних і лікувальних технологій,

яких раніше або не було взагалі, або вони були не розвиненими в Україні. Звання лауреата Державної премії з науки і техніки, отримане ним разом із вченими Інституту отоларингології, завідувачкою виробництва Вінницького ТОВ «Імунолог» В. Гонько у 2013 році, було для нього не «подарунком долі», а результатом тривалої праці. Дві «каденції» він відпрацював у якості головного позаштатного алерголога МОЗ України. Але на цій посаді єдиною «пільгою» для ювіляра була також безкорисна праця, яка під силу тільки дуже кваліфікованій та обізнаній людині. Напевне, ці роки були кращими не тільки для Б. Пухлика, а й для вітчизняної алергології.

Він був серед створювачів, видавців, членів редколегій і навіть спонсорів перших вітчизняних науково-практичних журналів із фтизіопульмонології, алергології, імунології («Український пульмонологічний журнал», «Імунологія та алергологія»), а також інших відомих в Україні та за її межами журналів: «Астма й алергія», «Ринологія», «Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія». Це ж стосується й наукових товариств («Імунологів, алергологів та спеціалістів з імунореабілітації», «Алергологів та фахівців з астми»). Багато років він очолював Асоціацію алергологів України, якій віддав багато сил і уваги.

Професором Пухликом видано понад 350 наукових праць, у тому числі 20 монографій, підручників та посібників, надруковано понад 20 методичних рекомендацій. Він має понад 50 свідоцтв та патентів на винаходи. Підготував 1 доктора і 19 кандидатів наук. Вперше в Україні зусиллями очолюваних Б. Пухликом науковців і практичних лікарів було створено й оновлено вітчизняні протоколи медичної допомоги хворим на АЗ, формуляри лікарських засобів і проєкти відповідних стандартів.

На жаль, останні роки своєї професійної діяльності Б. Пухлик витратив не на розвиток  вітчизняної алергології та виробництво нових форм алергенів, а на боротьбу з вітчизняними й закордонними корупціонерами, для яких будь-що вітчизняне стало непотрібним. Зокрема, щоб відновити єдину у Вінницькій області імунологічну лабораторію, Б. Пухлику з О. Бобело довелося реконструювати старе приміщення заводу, перетворивши його на сучасний алерго-імунологічний центр, який навряд чи має багато аналогів в Україні.

Зараз Борис Михайлович бореться з важкою недугою. Робить це за кордоном, бо рідна країна не має коштів на його лікування, а власні кошти Б. Пухлик намагався вкладати, переважно, в розвиток наукових новацій в Україні, підтримку алергологічної служби, розвиток виробництва препаратів алергенів. На жаль, це звичайний шлях громадянина України, який не шкодував свого здоров’я для поліпшення здоров’я оточуючих, прийняв і проконсультував за життя понад мільйон хворих і для багатьох був і є взірцем порядності, освіченості та інтелігентності.

Комментировать

Нажмите для комментария

    Ми на Facebook