Проблема негативного впливу нестероїдних протизапальних препаратів не втрачає своєї актуальності.
Відомими є цитотоксичні ефекти нестероїдних протизапальних препаратів (НСПЗП) у травній системі (ТС), які призводять до появи дестуктивних ерозивно-виразкових порушень, запальних пошкоджень, порушень проліферації епітеліального бар’єру, дисбіозу, моторних розладів тощо.
НПВЗастосування для запобігання побічної дії НСПЗП інгібіторів протонової помпи та Н2 інгібіторів, щоб уникнути ерозивно-виразкових ускладнень у ТС, сприяє гіпергастринемії, порушенню ентеросаліваторної рециркуляції нітритів та інших природних клітинних захисних механізмів, що сприяє онкогенезу.
Нещодавно нами показано, що у підвищенні резистентності слизової оболонки стравоходу (СОС) важлива роль належить ендогенному газотрансмітеру сірководню (гідроген сульфіду, Н2S), який легко дифундує через мембрани у клітини та змінює їхні функції через плейотропні механізми, що контролюють лейкоцитарно-ендотеліальну адгезію, запальні реакції, апоптоз, а також репарацію за рахунок зміни експресії циклооксигенази ІІ [Wallace, 2008-2015].
В останні роки було доведено важливість та обґрунтовано раціональність терапевтичного потенціалу НСПЗС для онкозахворювань ТС, тому нашою метою було порівняти вплив Н2S-споріднених НСПЗП — АТВ-346 (у дозі 14.5 мг/кг) та АТВ-340 (у дозі 17,5 мг/кг) та напроксену та аспірину (у дозах 30 мг/кг та 10 мг/кг, відповідно) на цілісність епітеліального бар’єру стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки у білих нелінійних щурів, яким упродовж 28 днів вводили препарати. На 29-й день експерименту тваринам індукували гострий стрес (Takagi, 1964) та застосовуючи уретановий наркоз виводили з експерименту.
Ступінь пошкодження проксимального відділу оцінювали за критеріями мікроскопічного езофагіту, гастриту та дуоденіту. Отримані дані свідчать, що АТВ-346 та АТВ-340 не викликав ознак ураження cлизової проксимального відділу vs дії напроксену та аспірину, що характеризувались альтерацією, підслизовим набряком, відшаруванням та злущенням епітелію у люменальний просвіт та крововиливами у стромі.
Таким чином, Н2S виявляє ефективний цитопротекторний вплив, а споріднені з ним НСПЗП є перспективними для розробки на їх основі нових протизапальних засобів.
Н. С. Була, Дз.Л. Хирівська, О.М. Гаврилюк, О.С. Заячківська
Львівський національний медичний університет
Комментировать