Выбор редакции Общая практика - семейная медицина Статьи

Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів – загальні підходи та рекомендації

Інфекції сечовивідних шляхів (ІСВШ) є частими захворюваннями як в амбулаторній практиці, так і в стаціонарі. Частота виникнення інфекцій збільшується з віком і при наявності хронічних захворювань, таких як цукровий діабет, сечокам’яна хвороба, аденома передміхурової залози.

У молодому і середньому віці жінки хворіють на ІСВШ значно частіше за чоловіків, що пояснюється анатомічними особливостями: короткою довжиною уретри та близькістю розташування уретри, піхви і прямої кишки, які у високому ступені колонізовані різними мікроорганізмами. У більшісті випадків інфекцій сечовивідних шляхів у жінок мова йде про висхідну інфекцію, коли мікроорганізми з періанальної області потрапляють в уретру, сечовий міхур, а далі — через сечоводи в нирки.

У чоловіків інфекції сечовивідних шляхів в більшості випадків вторинні, тобто виникають на тлі структурних змін сечостатевих органів, найчастіше — передміхурової залози. В стаціонарі, особливо у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії, зростає частота катетер-асоційованих ІСВШ.

Фактори ризику та симптоми розвитку ІСВШ

Важливим фактором розвитку патології є спосіб життя. Наочним прикладом є найбільш поширені фактори ризику ІСВШ:

  • зміна статевого партнера (навіть якщо це відбувається нечасто);
  • зниження імунітету;
  • переохолодження;
  • наявність цукрового діабету та ін.

Для вагітних жінок ризик виникнення ІСВШ набагато вищий.

Симптоми інфекції сечовивідних шляхів у жінок:

  • наявність больових відчуттів та дискомфорту при сечовипусканні;
  • дуже часті позиви до сечовипускання;
  • відчуття неповного спустошення/випорожнення сечового міхура після сечовипускання.

До уропатогенних мікроорганізмів, що викликають понад 90% всіх інфекцій ІСВШ, відносяться бактерії Enterobacteriaceae, Enterococcus spp., Staphylococcus saprophyticus, P.aeruginosa. Водночас такі мікроорганізми, як S.epidermidis, Gardnerella vaginalis, діфтероіди, лактобацили та анаероби практично не викликають інфекції СВШ, хоча також колонізують пряму кишку, піхву і шкірні покриви. Етіологія ІСВШ може відрізнятися залежно від гостроти процесу і умов виникнення захворювання — поза стаціонару чи в стаціонарі.

Гострі ІСВШ у амбулаторних хворих (цистит, пієлонефрит) практично виключно викликаються кишковою паличкою, тоді як при хронічній інфекції зростає значення інших ентеробактерій. У стаціонарі етіологічна значимість кишкової палички знижується за рахунок інших ентеробактерій і ентерококів, а в реанімації істотно зростає роль також синьогнійної палички, по всій видимості, за рахунок частого використання сечового катетера.

З огляду на наведені дані, можна зробити висновок, що лікування ІСВШ в амбулаторній практиці можливо на емпіричній основі, виходячи з даних по чутливості основного збудника E.coli до антибактеріальних препаратів [1].

Інфекція сечовивідних шляхів у невагітної жінки. Загальні підходи до лікування

Зазвичай, маючи симптоми ІСВШ, жінка звертається до сімейного лікаря. Це найбільш логічна та послідовна тактика. Право надавати допомогу мають як сімейні лікарі (лікарі загальної практики), так і нефрологи, урологи.

При виявленні класичних симптомів, жінка має пройти через діагностичні заходи та отримати відповідні рекомендації щодо лікування. В основному, при неускладненому протіканні ІСВШ проводиться амбулаторне лікування під контролем лікаря загальної практики чи вузького спеціаліста.

Діагностика відбувається шляхом:

  • збору анамнезу та скарг (можливо, наявність дизурії чи частого сечовипускання);
  • об’єктивного огляду (здебільшого з метою диференційної діагностики);
  • проведення загальноклінічних аналізів крові та сечі (виявлення лейкоцитозу, лейкоцитурії);
  • мікроскопічного дослідження сечі;
  • бактеріального посіву сечі (має сенс при наступних зверненнях або у випадку підозри на гострий пієлонефрит, при нетипових симптомах, при відсутності ефекту після проведеного лікування).

Додатково можуть застосовуватись УЗД та консультація гінеколога у випадку неспецифічних симптомів, підозри на можливі ускладнення чи супутню патологію.

Лікування пацієнтів з ІСВШ включає антибактеріальну терапію нетривалим курсом. Препарати визначаються шляхом оцінки потенційної інфекції з врахуванням наявності та матеріальної вартості ліків.

Використовуються наступні антибактеріальні препарати:

  • нітрофурантоїн;
  • фосфоміцин;
  • ципрофлоксацин, левофлоксацин.

Якщо в перші 3-5 днів лікування не спостерігається ефекту, або спостерігається рецидив у короткий термін, рекомендовано призначити більш тривалий курс антибіотикотерапії: норфлоксацин чи офлоксацин протягом одного тижня. У випадку, коли навіть такий підхід не дав очікуваних результатів, призначається повторний курс антибіотиків іншого ряду протягом щонайменьше 7 днів.

Самолікування у вигляді застосування народних методів не може вважатися ефективним, адже інфекції сечовивідних шляхів провокуються достатньо агресивними збудниками і вимагають специфічного антибактеріального лікування. Тим не менш, у складі комплексного лікування доцільно використовувати препарати рослинного походження, які створюють сприятливі умови для боротьби з запаленням.

Одним із представників препаратів цієї групи є Уронефрон. Досвід лікарів доводить, що застосування препарату в комплексі консервативної терапії  зменшує вираженість симптомів: відчуття дискомфорту, болю при сечовипусканні та болю в попереку, а також інтенсивність та частоту позивів до сечовипускання [3].
Лікарський засіб має ефекти [2]:
  • протизапальний;
  • спазмолітичний;
  • вазодилатаційний;
  • сечогінний.
Він сприяє видужанню шляхом створення всіх необхідних умов, в тому числі враховуючи антимікробній ефективності препарату.
Результати клінічних досліджень показали високу терапевтичну безпеку і переносимість Уронефрона у всіх пацієнтів. Побічних дій і алергічних реакцій за час спостереження не виявлено. Також не відзначалося негативних ефектів, які можна було б пояснити поєднанням прийому Уронефрона і антибактеріальних препаратів. Більш того, додаткове призначення Уронефрона посилювало антимікробну дію базової терапії. [5]
Крім того, відзначається пряма дія «Уронефрону» на покращення симптоматики супутніх уражень системи травлення, холециститу, панкреатиту, синдрому подразненого кишківника. [4]
Інфекції сечовивідних шляхів мають лікуватися вчасно, а лікування має бути комплексним. Це є профілактикою хронізації патології та розвитку можливих ускладнень.

Література:

  1. С. В. Яковлев, Современные подходы к антибактериальной терапии инфекций мочевыводящих путей. Consilium Medicum. 2001 Консилиум (прил.); 07: С 300-307
  2. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Уронефрон.
  3. Открытое исследование по изучению клинико-эпидемиологических характеристик мочекаменной болезни в Украине, В. П. Стусь, В. А. Агеев, Урологія №3’15 (74) том 19, с 109-118.
  4. О. І. Волошин, О. І. Доголіч, Уронефрон як засіб комплексного лікування хворих на подагру. Фітотерапія. Часопис. 2013. № 4. С. 76.
  5. Н. Ф. Маслова, Т. Н. Носальская, Н. С. Никитина и др., Экспериментальные фармакологические исследования новой лекарственной формы – препарата «Уронефрон», таблетки. Фармаком. 2012. № 1/2. С. 87-95.

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням обов’язково проконсультуйтесь з лікарем та ознайомтесь з інструкцією для використання препарату. Виробник ПАТ «Фармак»04080, Україна м. Київ, вул. Фрунзе, 63, e-mail: info@farmak.uaтел. (044) 496-87- 87 Р.П. №UA/14570/01/01 від 19.08.2015

 

 

 

 

Комментировать

Нажмите для комментария

Мы на Facebook