Думки вголос Інтерв'ю спеціаліста

«Не говоріть із нами про війну»: захисники й захисниці розповіли, якого спілкування потребують від лікарів і лікарок

«Не говоріть із нами про війну»: захисники й захисниці розповіли, якого спілкування потребують від лікарів і лікарок

Військові мужньо справляються зі складними завданнями на фронті. Але в цивільному житті їх, як і будь-яку іншу людину, може образити й засмутити побутова грубість. Зокрема, у спілкуванні з медичними працівниками й працівницями. 

Що саме травмує військових у манері комунікації деяких медиків і медикинь, з’ясовували в ході дослідження, проведеного наприкінці 2023 – на початку 2024 років бюро стратегічного супроводу Superwise. Опитували клієнтів та клієнток ДЗ Центр психічного здоров’я та реабілітації ветеранів «Лiсова Поляна» МОЗ України. У дослідженні взяли участь 30 респондентів та респонденток, 10 із них зізналися, що мали негативний досвід спілкування з медичними працівниками й працівницями в різних медичних закладах.

«Який артобстріл?.. Мені казали, дівчата не воюють»

Учасники та учасниці опитування просять медичних працівників і працівниць уникати байдужості й зверхності. Бо це насправді ранить.

«Я розповідав лікарці про проблему, з якою потрапив до лікарні. Говорив про постійні болі, просив допомогти… Весь цей час вона щось писала, потім підняла очі й сказала: «Не перебільшуйте, в інших буває і гірший стан. У мене і без вас купа пацієнтів, а ви тут жалієтеся», — поділився військовий під час опитування.

Інша захисниця розповіла, як в одному з медзакладів лікар ледь не звинуватив її у брехні, бо вважає, що дівчата не воюють. Ось її історія:

«Черга… Сидиш і чекаєш… Слухаєш, як люди сваряться, хто перший прийшов і має право швидше потрапити на прийом. Я не сварюся — просто чекаю. Нарешті заходжу. Кажу коротко: «Попала під артобстріл. Травма». А у відповідь чую: «Що? Який артобстріл? Мені казали, дівчата не воюють…».    

Люди, які взяли участь в опитуванні, відкрито говорили про свої почуття. Розповідали: колись раніше, у мирному житті, можливо «гострим» словам не надавали такого значення. Вони проносилися повз, максимум — ненадовго спалахував гнів. Тепер все сприймається гостріше: «Ми тільки зовні здаємося міцними, насправді ж стали крихкішими всередині», — зізнався один із військових.

«Не треба питати нас, скільки людей загинуло»

Захисники й захисниці потребують від медичних працівників та працівниць більше терпіння й уваги. Бо саме це, кажуть, сприяє швидшому загоєнню ран.

«Потрібно перш за все дивитися на поранену душу, а не на тіло. Тіло рано чи пізно загоїться, а в серці залишається щем. Можна ідеально накладати шви чи робити перев’язки, але при цьому просто вбивати хамством та байдужістю» — написав один з учасників опитування.

«Не говоріть із нами про війну»: захисники й захисниці розповіли, якого спілкування потребують від лікарів і лікарок

А ще наші військові просять медиків не концентруватися в розмові на військових подіях. Бо говорити про це боляче:

«Військові не люблять розповідати про ці події, це дуже важко. Не треба питати у нас, де отримав поранення чи, ще гірше — скільки людей загинуло? Ми говоримо про війну між собою, бо знаємо, що в нашому братерському колі нас зрозуміють правильно. Але з іншими — ні, не можемо. Будь ласка, просто не ятріть наші душі запитаннями».

«Мене неодноразово витягали “з ями” молодші медпрацівники»

Клієнти «Лісової поляни» залюбки ділилися й позитивним досвідом спілкування з лікарями й лікарками, медсестрами та медбратами. І такого досвіду, за результатами нашого дослідження, більше.

«Мене неодноразово підтримували й витягали “з ями” молодші медпрацівники. Дуже непросто спілкуватися з нами, військовими. Але персонал багатьох цивільних лікарень знає, про що можна поговорити», — поділився один із респондентів.

«Не говоріть із нами про війну»: захисники й захисниці розповіли, якого спілкування потребують від лікарів і лікарок

Чимало опитаних дякували медикам та медикиням. Розповідали про турботу, підтримку, увагу та відповідальність. Також акцентували на важливості психологічного супроводу, але без порушення особистих кордонів:

«Мені зустрічалися дуже ввічливі та приємні лікарі, які допомагають та знають, що робити. А ще — чудові психологи. Коли вони заходили до палати, здавалося, сонце починало світити яскравіше. Знаходили такі слова, щоби настрій підняти, підбадьорити. Це важливо!»

«Лікарки й лікарі потребують чітких інструментів комунікації»

Робота українських медичних працівників і працівниць сьогодні є справді складною. Посилюється навантаження, коли когось із колег мобілізують, а хтось виїздить з країни. Зростає кількість пацієнтів та пацієнток. А поруч із цим — травми війни, про більшість з яких навіть в теорії не розповідають у медичних вишах; щодня — нові виклики й стреси, обстріли та блекаути; втрати, часто — особисті. Звісно, це не виправдовує «гострих» слів, швидше —  пояснює, що часом така реакція — результат власної напруги та втоми.

Щоби підтримати медиків та медикинь і допомогти їм із «м’якою» професійною комунікацією, на платформі академії НСЗУ вийшов навчальний курс «Комунікація з людьми, які зазнали травми внаслідок війни». Його створили за ініціативи Міністерства охорони здоровʼя України для HealthLink.Recovery за фінансової підтримки БО «100% ЖИТТЯ» в рамках реалізації проєкту «HealthLink: Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Серед партнерів проєкту — Центр психічного здоров’я та реабілітації «Лісова поляна», Національна психологічна асоціація, БФ «Сильні» та Veteran Hub. Над курсом працювали фахові психологині та психотерапевтки, а також експертки з комунікацій стратегічного бюро Superwise.

«Цей курс підсвічує такі моменти в комунікації, на які ми часто не звертаємо уваги. Кількість людей, які отримали ту чи іншу травму внаслідок війни зараз величезна, і ми маємо почути їх. Лікарки й лікарі, які стикаються з людиною на прийомі, особливо потребують чітких інструментів комунікації, що враховують потреби людини, адже це може допомогти якісніше надати послугу, сприяє лікуванню і збереже психічне здоровʼя самого лікаря чи лікарки», — говорить Ірина Тимощенко-Петрова, співзасновниця стратегічного бюро Superwise.

Для всіх охочих здобути нові знання курс безоплатний і доступний на платформі Академії НСЗУ. Щоб розпочати навчання, потрібно заповнити форму на сайті, і отримати посилання. Цей курс допоможе лікарям і лікаркам підтримати власну стійкість, відчути потреби, які озвучують ветерани, зрозуміти, як слова роблять боляче та як вибудувати контакт та довіру, що сприятимуть лікуванню.

Матеріал створено командою стратегічного бюро Superwise для HealthLink.Recovery за фінансової підтримки БО «100% життя» в рамках реалізації проєкту «HealthLink: Прискорення зусиль з протидії ВІЛ/СНІДу в Україні» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Ініціатива HealthLink.Recovery спрямована на відновлення та розширення медичних послуг у постраждалих від повномасштабного вторгнення регіонах.

Комментировать

Нажмите для комментария

    Ми на Facebook

    Найпопулярніше

    Вибір редакції