В МОЗ України планують впровадити новий інноваційний проект «Регіональна реперфузійна мережа в дії», спрямований на удосконалення надання невідкладної медичної допомоги хворим з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), ефективної взаємодії при цьому служби екстреної медичної допомоги, системи кардіологічної та кардіохірургічної допомоги та сімейних лікарів.
Це рішення обговорювали 15 вересня під час відео-конференції в МОЗ України під головуванням заступника Міністра охорони здоров’я України Віктора Шафранського з керівниками структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державної адміністрації, керівниками обласних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, головними обласними спеціалістами зі спеціальностей «Кардіологія», «Хірургія серця та магістральних судин», «Загальна практика – сімейна медицина», «Медицина невідкладних станів».
Ініціатива впровадження проекту пояснюється низьким рівнем виявлення, діагностування та госпіталізації пацієнтів з ГІМ з елевацією сегмента ST за різними причинами. За словами заступника Міністра, у 2014 році вперше при проведенні аналізу результатів лікування ГІМ всі пацієнти були розділені на дві групи: ГКС з елевацією сегмента ST (STEMI) та ГКС без елевації сегмента ST (NSTEMI). Кількість цих пацієнтів в Україні у 2014 році склала 23,610 осіб (59,4% від усіх випадків ГІМ). Саме ця категорія хворих потребує проведення реперфузійної терапії (первинне стентування та фібринолітична терапія). За 2014 рік проведено 3,618 стентувань у STEMI пацієнтів і 6,387 пацієнтам проведена фібринолітична терапія, що в перерахунку на кількість пацієнтів ГКС і стійкою елевацією сегмента ST (категорія пацієнтів, кому показано проведення реперфузії) склало 43,1% (без урахування даних по Донецькій, Луганській областях і АР Крим).
Важливо, що введення фібринолітика має клінічний сенс саме на етапах госпіталізації, однак більшість пацієнтів, на жаль, отримують цю терапію в стаціонарі, а не на догоспітальному етапі.
До найбільш ефективного методу реперфузійної терапії – первинного коронарного стентування – вдається менше половини областей: Одеська, Закарпатська, Черкаська, Івано-Франківська, Дніпропетровська, Вінницька, Рівненська, Хмельницька, Львівська і Тернопільська.
Їх досвід МОЗ планує використати в реалізації проекту «Регіональна реперфузійна мережа в дії», що має на меті шляхом впровадження системного підходу в перкутанній реперфузійній терапії (первинне стентування) та інших методів реперфузії (фібринолітична терапія при тривалому транспортуванні) об’єднати ресурси кожної області в єдину Регіональну реперфузійну мережу для найбільш ефективного лікування пацієнтів з ГІМ, а також організувати чітку взаємодію служби екстреної медичної допомоги та системи кардіологічної та кардіохірургічної допомоги.
Це дозволить на базі найбільш досвідчених областей протягом першого пілотного року проводити спостереження за правильною діагностикою, транспортуванням і лікуванням пацієнтів з ГІМ у рамках Регіональної реперфузійної мережі. Зокрема, проведення проекту в перший рік доцільно в регіонах, де система вже почала працювати і є ініціативні люди, які за допомогою МОЗ України зможуть розвинути і підсилити успіх системного підходу в реперфузійної терапії пацієнтів з ГІМ, а саме: Одеська, Черкаська, Закарпатська, Івано-Франківська, Вінницька, Хмельницька, Львівська, Полтавська. Координаційним центрами визначено ДУ «ННЦ «Інститут кардіології ім. акад. М. Д. Стражеска» НАМНУ та ДУ «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України».
Очікується, що сформована система реперфузійної терапії пацієнтів з ГІМ достовірно знизить госпітальну летальність (до 5-7% у лікувальних закладах учасників проекту, в середньому по Україні – 13,6%); збільшиться своєчасне виявлення пацієнтів з гострими коронарними синдромами з елевацією і без елевації сегмента ST; посилиться взаємодія служби екстреної медичної допомоги та системи кардіологічної та кардіохірургічної допомоги населенню; наблизиться доступність якісної та ефективної високоспеціалізованої медичної допомоги населенню. Залучення в систему реабілітації та подальшого лікування пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом сімейних лікарів зможе забезпечити контроль за пацієнтами після реваскуляризаційних процедур і адекватну інтеграцію сімейної медицини у спеціалізовану систему ведення пацієнтів після реперфузійної терапії.
Після отримання позитивних результатів проекту, досвід роботи може бути поширений на інші області та використаний у розробці Національної реперфузійної мережі.
Комментировать