Мінфін та МОЗ – змовники проти українського народу?
Що думають лікарі?
Міністерство фінансів України планує суттєво скоротити фінансування охорони здоров’я, освіти і науки. Данилюк О. пояснив це тим, що нібито фінанси, які виділяються на ці сфери розвитку, використовуються непрозоро і нераціонально.
Цікаве рішення проблеми: скоротити кошти, щоб взагалі не було що витрачати. Було стверджено, що держава не повинна фінансувати лікарні, які от-от розваляться, а має забезпечити якісні медичні послуги для людей.
Хвилиночку! Це що, лікарі занедбали приміщення, в яких змушені працювати? Чи може це держава не підтримувала їх у належному стані? Яким чином якість надання медичних послуг залежить від непофарбованих стін? Дійсно, все має бути по-людськи, але знову ж таки, це в руках держави, а не лікарів та хворих.
У цю ж раціональність вклинилось і скорочення фінансів на освіту та науку: ми ж не є передовими спеціалістами світу, то навіщо стрибати вище голови?
Прихильник середньострокового планування, Данилюк О., вирішив, що новоспечена модель економного фінансування, має вступити в силу одразу на три роки. Тобто, якщо це виявиться хибним кроком, то так, щоб уже напевно нашкодити – три роки має вистачити… На що розраховані такі радикальні зміни? На благополуччя народу? Є сумніви.
А тут ще й МОЗ підключилось. Основа нової концепції: скоротити фінансування койко-місць, і відповідно, відкрити шлях до оплати хворим кожної окремої, відповідної медичної послуги.
Виконуючий обов’язки Міністра запевнив, що фінансування койки має змінитися на фінансування медичної послуги, і таким чином, можна добитися високої якості і ефективності медичної допомоги. Ведеться розрахунок фіксованих сум за ті чи інші послуги. Формування госпітальних округів та впровадження страхової медицини, теж передбачено вказаним реформуванням.
Плани, що не надихають, а лякають та визивають непереборне відчуття тривоги та нудоту…
А що думають лікарі?
«Финансирование койко-мест и так оставляло желать лучшего, а тут нате вам, очередные нововведения. Честно говоря, не стесняюсь признаться, что не совсем понимаю, что происходит, и достаточно сложно представить, чем все закончится. Такое ощущение, что в представлении людей с полномочиями, все видится очень красиво, хоть и размыто. Но, закрыв глаза, они делают попытку получить конечную «размытую картинку».
Не понимаю, куда еще сокращать финансирование образования и науки. Может просто стоит внедрить службы контроля за распределением выделенных средств. Может, если они будут использоваться по назначению, то не возникнет необходимости что-то сокращать и глобально реформировать? У меня все.»
Семейный врач.
«Черговий крок до прірви. Нібито це очевидний факт, що починати треба навпаки з незначного, щоб добитися хороших результатів. А тут усе навиворіт, як в казці про Алісу: «Спочатку з’їмо пиріг, а потім його поріжемо».
Цікаво заглянути в майбутнє: якою буде медицина через 10-15 років, коли я захочу і не зможу вийти на пенсію, бо пенсійний вік буде «за вісімдесят», коли люди будуть помирати під парканами, бо не зможуть оплатити «відповідну медичну послугу», а в країні залишиться кілька красивих лікарень для олігархів, які зможуть собі це дозволити. Але лікарям, як і раніше будуть платити дві тисячі гривень. Дай бог це тільки мій чорний гумор.
Я не розумію, що відбувається. Може дійсно вся справа в освіті: нас не навчили в медичному ВУЗі розуміти логіку «кращих людей»? Сумна правда. Лишається тільки спостерігати за тим, що з цього вийде, бо права голосу ми н маємо, ми ж тільки народ своєї держави.»
Лікар-педіатр.
Комментировать