Акушерство и гинекология

Маловоддя: перебіг вагітності та пологів

Маловоддя у вагітних. Діагноз маловоддя. Причини та терапія.

Устинова В. А., лікар акушер-гінеколог

Частота маловоддя у вагітних коливається від 0,7% до 5,5%. Зменшення кількості навколоплідних вод виникає на тлі фетоплацентарної недостатності, ускладнює перебіг вагітності при хронічній вну- трішньоутробній гіпоксії плоду, внутрішньоутробної затримки його росту та, на думку багатьох авто- рів, є маркером неблагополуччя плода.

Залежно від ступеня зниження кількості навколоплідних вод всі вагітні з маловоддям можуть бути розділені на 2 групи: з помірним маловоддям і з вираженим маловоддям.

Діагноз маловоддя грунтується на визначенні кількості навколоплідних вод під час УЗД та на обчис- ленні індексу амніотичної рідини (ІАР). Кількість навколоплідних вод вважається нормальною, якщо величина ІАР знаходиться в межах від 5 до 8 см, ІАР від 2 до 5 см розцінюється як помірне мало- воддя , ІАР менше 2 см — виражене маловоддя. Найбільш часті причини на ранніх термінах включають недорозвинення нирок у плода (синдром Поттера), полікістоз нирок, обструкцію сечовивідних шляхів.

Іншою частою причиною є фетоплацентарна недостатність внаслідок пізнього токсикозу , гестацій- ної гіпертензії , цукрового діабету у матері.

На пізніх термінах маловоддя часто пояснюється непомітним підтікання навколоплідних вод через надриви плодового міхура . При переношеної вагітності фізіологічно зменшується кількість вод па- ралельно зі старінням плаценти.

Також до маловоддя можуть призводити виражена дегідратація у матері , застосування нею інгібіто- рів АПФ і нікотинова інтоксикація.

Поява маловоддя не залежить від віку пацієнток (середній вік при проведенні досліджень склав 26 років). З рівною частотою воно зустрічається як у первісток, так і у повторнонароджуючих. Приблиз- но у 50% пацієнток з маловоддям захворювання поєднується із загрозою переривання вагітності. Інфекційно-запальні захворювання в анамнезі у вагітних з помірним маловоддям зустрічалися до 30% випадків.

У разі маловоддя в 2 рази частіше відбуваються передчасні пологи, ніж у разі звичного перебігу ва- гітності, причому частіше це буває у разі вираженого маловоддя. У доношеної вагітності найбільш частим ускладненням пологів у разі маловоддя може розвинутись слабкість пологової діяльності (до 80 % пологів).

У разі вираженого маловоддя частіше, ніж під час фізіологічних пологів настає гостра гіпоксія плоду (близько 20%). У разі важких змін можлива внутрішньоутробна загибель плода. Тому і виникає висо- кий відсоток розродження шляхом операції кесаревого розтину (до 40 — 50%).

У разі помірного маловоддя досить часто (близько 20%) діти народжуються з гіпотрофією різного ступеня вираженості. Але при цьому результат вагітності буває сприятливим у переважної більшості жінок — діти народжуються в задовільному стані.

У новонароджених, народжених від матерів з вираженим маловоддям, частіше відзначаються озна- ки гіпотрофії різного ступеня (до 75%). Діти іноді народжуються в асфіксії, з аспірацією меконіаль- ними навколоплідними водами. Проведення ультразвукового дослідження дозволяє уточнити ступінь вираженості маловоддя та внутрішньоутробної затримки росту плода. Допплерометричне дослідження кровотоку проводиться в артерії пуповини, в середній мозковій артерії плода і обох маткових артеріях вагітних. По мірі зни- ження кількості навколоплідних вод зростає частота виражених форм ВЗРП (2 і 3 ступеня). Іноді у разі вираженого маловоддя виявляється передчасне «дозрівання» плаценти. У 70% вагітних з мало- воддям під час допплерометрії кровотоку спостерігаються зміни показників гемодинаміки. З метою 2 уточнення стану плода у разі маловоддя обов’язково проводиться кардіотокографія після 32 тижнів гестації. Вагітним з маловоддям призначається комплексна терапія, спрямована на поліпшення матково- плацентарного кровообігу, метаболізму в плаценті, відновлення газообміну в системі мати- плацента-плід та лікування основного захворювання. Під час лікування кожні 7-10 днів бажано про- водити УЗД, один раз на три дні допплерографію судин в системі мати-плацента-плід і щоденний КМН .

На тлі патогенетичної терапії у пацієнток з ВЗРП 1 та 2 ступеня на 34-35 тижні гестації відзначається наростання кількості навколоплідних вод, що супроводжується збільшенням маси тіла у плодів і по- ліпшенням у них показників гемодинаміки. Це дозволяє максимально пролонгувати вагітність. До 34 тижнів вагітності порушення кровотоку в системі мати-плацента-плід можуть бути функціональними, і це дає надію на їх поліпшення і нормалізацію стану плода у разі адекватної терапії .

У разі погіршення стану плода за даними КТГ і показниками плодово-плацентарного кровообігу про- водиться розродження шляхом операції кесарів розтин в екстреному порядку.

У той же час у вагітних з вираженим маловоддям і відсутністю навколоплідних вод терапія, прове- дена в терміні гестації 36 тижнів і більше частіше буває неефективна, що , швидше за все, пов’язане з важкими формами ВЗРП і пізнім початком лікування. Методом вибору при розродженні серед па- цієнток з вираженим маловоддям повинен бути кесарів розтин. Таким чином, здоров’я майбутньої дитини при маловодді залежить від ступеня зниження кількості навколоплідних вод, вираженості ВЗРП, терміну вагітності, ефективності проведеної терапії та ме- тоду розродження .

Автор: Устинова В. А. лікар акушер -гінеколог ЦПСіР

Комментировать

Нажмите для комментария

Медична виставка ГалМЕД

Мы на Facebook