Выбор редакции Интервью специалиста

Лікарю в такій системі залишається вибір: або ти жебрак, або – рекетир

Реформування системи охорони здоров’я викликає сильний резонанс в суспільстві і знаходиться під постійним прицілом громадськості та журналістів. При тому слід відзначити, шо у самих лікарів реакція на зміни дуже обережна.  Вони б воліли змін, але дуже обережно до них відносяться, з наступних причин:

  1. вони здебільшого не володіють достаменною і вичарпною інформацією ні про саму реформу ні про своє місце і роль у ній
  2. попередні два з половиною десятка років про реформу було багато розмов і обіцянок, проте системних змін так і не відбулось. Тому є елемент недовіри і до самої тези, щодо можливості реформ у принципі.

Чи зможе нова влада щось змінити і чи варто чекати на покращення цього разу, ми запитали в Олександра Ябчанки, менеджера групи Реанімаційного пакету реформ, Реформа системи охорони здоров’я.

Чи варто чекати на покращення?

На сьогодні є усі передумови, щодо позитивних зрушень у системі охорони здоров’я, якщо вдасться втілити у життя концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я. Зокрема  ми розглядали цю концепцію на площадці РПР

по-друге: цивілізований підхід до формування і реалізації державної політики. Міністерство проводить публічні консультації з зацікавленими стороними (медиками, громадянами) у рамках проходження циклу публічної політики (англ. policy cycle)

Це безпрецедентний випадок для формування державної політики в Україні.

Справа в тому, що концепція реформування була розроблена вже роки тому. планування. Зі слів керівництва МОЗу реалізації положень концепції розпочнеться з 2017 року зі змін на первинній ланці медичної допомоги.

Можу сказати, що відчуваю обережний оптимізм з цього приводу.

Зараз, зрозуміло, ще не всі умови для змін виконані. До речі, є запитання, як здійснювати контроль, як заключати договори. Що в подальшому з цим робити7 Електронної системи.

Чого чекати лікарям

Нагадую, що реформа розрахована на три роки. 2017 рік є стартовим, на цьому етапі повинна бути сформована електронна система. Поки ії немає. Говорити про реформування вторинної та третинної ланки передчасно. Тому паніка з боку спеціалістів, що «сімейні лікарі заберуть всі гроші» є безпідставною. Лікарі вторинної та третинної ланки. Госпітальна допомога – все це буде працювати поки по стрій схемі. Спеціалісти будуть отримувати свої ставки і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» їх поки не торкнеться.

Як буде відбуватись процес лікування пацієнтів?

По-перше, створюється електронна база, формується пакет гарантованих медичних послуг, забезпечується доступність ліків за рахунок механізмів реімбурсації, забезпечується проведення простих аналізів на рівні первинки. Але ми розуміємо, що в кожної з ланок свої задачі і обмежитись послугами лікарів первинки ми не можемо. Тобто негайно повинні бути розроблені протоколи діагностики та маршрутизації. Протоколи є основою системи, але зараз їх поки що немає.

Як я вже коментував вище, протоколи є тим фундаментом на якому будуватиметься ефективне фуннціонування нової системи охорони здоров’я. Ефективність досягатиметься шляхом профілактики і ранньої діагностики хвороб, а також протокольним лікуванням і реабілітацією на основі доказової медицини.

Мене непокоїть ситуація в регіонах. Щодо реалізації запланованих МОЗом змін, то вони повинні реалізовуватись на місцях. Спільними зусиллями місцевої влади, медиків і громадян. Тому зараз є критично важливою є зрозуміла і зворотня комунікація між МОЗом і регіонами.

Що зміниться?

Як працюватиме система охорони здоров’я після впровадження пропонованої концепцією моделі фінансування. По перше, треба зрозуміти, що з трьох складових процесу фінансування галузі (збір коштів, накопичення і розподіл коштів) зміни стосуватимуться лише розподілу коштів. Тепер вони розпреділятимуться по системі не суб’єктивним рішеннями чиновників, а свідомим рішенням громадян,що отримають можливість укладати контракт з надавачем медичних послуг, кількість контрактів і чіткість виконання протоколу і визначатиме суму отриманих бюджетних коштів,згідно принципу «гроші ходять за пацієнтом».

Це означає, що не виникне додаткового навантаження на роботодавця, на громадян. Додаткових внесків система на вимагатиме. Крім того, кошти будуть залишатись там, де вони і були – в державному бюджеті. А відмінність полягає в тому, що буде створено Державну закупівельну агенцію, яка буде оперувати коштами в залежності від розподілу, який відбувається вже «ногами пацієнтів». Тобто тут ми і говоримо про принцип «гроші йдуть за пацієнтом».

У нас бюджет зараз складає трохи більше 50 млрд, збільшився не суттєво на наступний рік. Тобто ми оперуємо десь тими ж цифрами. Але як гроші розподіляються між громадинами? В цьому і суть реформи.

Держава обіцяє громадянам, що медичні послуги надаються безплатно. Але по факту цього не відбувається – я сам 8 років працював лікарем.

Лікарю в такій системі залишається вибір: або ти жебрак, або – рекетир. Тому, що за 2000 грн медичного працівника жити не можливо.

Тим часом, оплата ліків, діагностики – все це лягає на плечі пацієнтів. Тобто держава обіцяє все і задарма, а не гарантує нічого.

Що має відбутись зараз? Як це робиться  в цивілізованих країнах? Держава гарантує медпослуги та замовляє їх у тих, хто ці послуги надає. А далі вже не важливо – державна то лікарня, приватний лікар чи комерційна клініка.

А в кого замовляє послуги держава – вирішує вже пацієнт.  Зараз в повному обсязі цей принцип реалізувати не можливо тому, що в нас немає на сьогодні достовірної статистики.

Тобто держава ніби то сплачує лікарям за послуги, але реальні обсяги цих послуг невідомий саме з причини відсутності статистики. В нас вся статистики надута. Бо заклади охорони здоров’я мусять здавати статистичні звіти і вони повинні бути стовідсоткові.

Гроші , що виділяються з бюджету,  витрачаються на 96% на зарплатні, медикаменті, розхідні, а решта – комунальні послуги тощо. На розвиток матеріальної бази та таке інше грошей не вистачає. Має бути ще вкладення в капітальний фонд, але цього не відбувається.

Що запланували на наступний рік?

Планується почати с первинки. Тобто в вторинній та третинній ланці все залишиться поки як було. Реформування цих ланок включатиметься у процес поступово, по мірі готовності

Чому почали з первинної ланки?

Причин на те є декілька

  1. Знову повернемось до статистики. Потрібно створити електронну систему обліку пацієнтів. І це можуть зробити саме лікарі первинної ділянки. Підписується контракт з пацієнтом і він відразу потрапляє в електронну базу. Таким чином вже буде зрозуміло, скільки яких пацієнтів звертаються з певними проблемами. І, відповідно, можна вже буде розуміти, який обсяг послуг тим пацієнтам надається на первинній та інших ланках.
    тобто зараз неможливо порахувати весь пакет гарантованих медициних послуг.
  2. Починати потрібно з профілактики, з попередження захворювання. І акценти потрібно робити саме на цьому, а не ліквідувати вже наслідки несвоєчасної діагностики та ліквідувати вже отримані наслідки хронічних хвороб.
  3. Економічне питання. У нас є бюджет, але він обмежений.  Більшість коштів, десь  90%, іде на лікування. Тим часом в європейських та інших країнах вже давно зрозуміли, що профілактика та рання діагностика  – це краще для пацієнтів та економічніше для бюджету.
  4. Знову повернемось до обмеженості бюджету. Цей обмежений бюджет рівномірно розмазується на всю систему. Ще за радянськими принципами: всім потроху, але порівну. От і відбувається ситуація, коли кожна ланка отримує крихти, яких не вистачає ані на реформування, ані на забезпечення гідних умов праці.

Давши можливість набіло заробляти, створювати конкуренцію  и дати громадянам можливість вибору лікаря, ми створюємо умови для ефективної профілактики.

Закупка ліків

Ми купуємо величезну кількість того, що не потрібно. І знову – потрібні протоколи. Зараз йде обговорення та затвердження переліку ліків, що будуть реімбурсовані. Коли ці списки і протоколи будуть, то  стане можливим оптимізувати використання бюджетних коштів за рахунок припинення закупівель медикаментів, ефективність яких не є підтверджена доказовою медициною

Не секрет, що деякі лікарі у пошуках варіантів заробітку, аби звести кінці з кінцями, призначають сумнівні препарати, щоб отримати винагороду від представників фармбізнесу. Якщо ж лікар робить призначення згідно протоколу,то він не лише сприяє раціональному використанню коштів на лікування пацієнта, але і захищає себе юридично. Поза як, дотримання протоколу, це доказ професійного відношення лікаря до виконуваної ним роботи. З іншого боку, чіткі протоколи – це захист лікаря в тому ж суді.

Тобто необхідно чітко прописувати відносини.

Лікар зобов’язаний за протоколом надавати послуги. Є перелік препаратів, рекомендованих для закупівля за бюджетні кошти. Що потрібно зробити – затвердити протоколи, що створені на основі доказової медицини. Нащо винаходити колесо? Є протоколи, рекомендовані ВООЗ. Там немає «фуфломіцинів», там все виважено та базується на доказовій медицині.

Відповідальність

Моя думка, що взаємна відповідальність – основа ефективної медицини.

Держава повинна чітко прописати, що саме вона може гарантувати коштом державного бюджету. Лікарі повинні чітко дотримуватися протоколів. А громадяни виконувати лікарські рекомендації.

тобто, ці умови мають бути максимально комфортними та ефективними для всіх. Якщо коротко описати взаємовідносини між учасниками системи охорони здоров’я то:громадянин обирає лікаря, якому довіряє, розділяючи з ним відповідальність за власне здоров’я, а держава є гарантом їхніх домовленостей.

В пацієнта з’являється можливість обирати того лікаря, якому він довіряє, але в свою чергу він бере на себе зобов’язання виконувати рекомендації цього лікаря. Бере відповідальність за власне здоров’я

В деяких країнах, коли ви укладаєте договір з страховою компанією, а потім не виконуєте умови контракту, то страхова компанія може відмовити у страховому відшкодуванні.

Я за відповідальність. У спрошеному вигляді, страхову модель можна описати наступним чином: всі ми, сплачуючи податки, з тих податків гарантуємо кожному певний обсяг медичних послуг. Але всі ми домовляємось буди відповідальними. Тоді я готовий платити за лікування когось іншого з власних коштів, тому що коли мені потрібна буде медична допомога, то він сплатить за мене.

Групи ризику повинні проходити ці скринінги, тому ще це наша спільна відповідальність один перед одним. Тобто запобігаючи розвиток тяжкої хвороби, ми економимо спільні страхові кошти. При чому скринінги ці всі безкоштовні. Але якщо людина порушує ці домовленості, а потім вимагає лікування, то це не правильно. Згодьтесь, спочатку зневажливо ставитись до власного здоров’я, а потім вимагати у суспільства оплатити лікування, не зовсім справедливо.

Але для цього повинні бути протоколи – протоколи профілактики, діагностики.

Комментировать

Нажмите для комментария

Здравствуйте,
Выйти

Мы на Facebook