Квартири для незалежного проживання з підтримкою — як нова модель надання психіатричної допомоги.

Квартири для незалежного проживання з підтримкою  — як нова модель надання психіатричної допомоги.

 Квартири для незалежного проживання з підтримкою є реабілітаційними квартирами для спільного проживання кількох людей, що дозволяють оцінити рівень їх здатності до незалежного життя і проводити роботу з підвищення готовності до самостійного функціонування в соціальному середовищі. Психіатричне спостереження в них може здійснюватися психоневрологічним диспансером або психіатричною лікарнею при якій вони розгорнуті, а робота соціальних фахівців була б спрямована на закріплення навичок самостійного ведення господарства і утримання житла, відновлення соціальних контактів, трудових навичок і / або на відновлення більш складних соціальних ролей.

Обов’язково повинна проводитися робота з працевлаштування, надання соціальної (інструментальна і емоційна) підтримки, допомога у створенні терапевтичного середовища, колективної взаємодії, проведення дозвільних заходів.

Нові організаційні форми надання психіатричної допомоги (відділення позалікарняної реабілітації, різні форми житла з підтримкою, відділення першого психотичного епізоду в комплексі з позалікарняними підрозділами для даного контингенту) є важливим елементом реформування психіатричної служби та розширення форм поліпрофесійного бригадного підходу до надання психіатричної допомоги, що включає, в тому числі, психосоціальну терапію і психосоціальну реабілітацію психічно хворих.

Відділення позалікарняної реабілітації призначене для проведення широкого спектру психосоціальних заходів, здійснюваних в екстрамуральних умовах на основі поліпрофесійного підходу щодо хворих на більш ранніх етапах соціальної дезадаптації, спрямованих на їх соціальне відновлення (особливо з соціально вразливих груп), в тому числі на поліпшення соціальної взаємодії , розширення соціальної мережі, соціально-трудове відновлення і інструментальну підтримку.

Комплексна поліпрофесійна допомога у відділенні позалікарняної реабілітації сприяє зниженню числа госпіталізацій і числа днів в році, проведених пацієнтами в лікарні. При цьому збільшується амбулаторна робота при кращому дотриманні призначеного режиму лікування. Відзначається зростання числа працюючих та тих які продовжили навчання. Поліпшуються сімейні відносини, помітно розширюється коло спілкування, проведення дозвілля, відбувається активізація пацієнтів в побуті, їх участь в роботі  дома.

Різні форми «житла з підтримкою» (групові будинки для пацієнтів, які втратили соціальні зв’язки, квартири для проживання з підтримкою) представляють собою континуум з різним рівнем наближеності до звичайної соціальному середовищі і відповідно з різною активністю зберігається медичної та соціальної допомоги.

Кожна з цих організаційних форм є, перш за все, реабілітаційною ланкою з здійснюваною в ньому інтенсивною програмою поліпрофесійної психосоціальної реабілітації, спрямованої на соціальне відновлення психічно хворих, які до цього втратили житло, соціальні зв’язки і навички незалежного проживання.

Ефективність допомоги хворим в програмі «житла з підтримкою» проявляється в значному зниженні числа госпіталізацій і днів перебування в стаціонарі при збільшенні інтенсивності звернень до психіатра і поліпшенні взаємодії. Всі хворі можуть отримати роботу; у переважної більшості будуть відновлені навички потрібні у повсякденному житті.

Клініко-соціальні відмінності в групах психічно хворих обумовлюють, різноманітність форм і методів психосоціальних лікувальних і реабілітаційних заходів, що здійснюються переважно в позалікарняних умовах.

Так, діяльність відділення позалікарняної реабілітації спрямована на проведення широкого спектру поліпрофесійних психосоціальних заходів для соціального відновлення пацієнтів, які потребують цього після виписки зі стаціонару або перебувають під диспансерним наглядом.

Континуум реабілітаційних форм «житла з підтримкою» дозволяє здійснити поступове, все більш наближене до звичайного соціального середовища, соціальне і побутове відновлення пацієнтів, які втратили житло, соціальні зв’язки і навички незалежного проживання. В цілому, впровадження комплексної поліпрофесійної  допомоги, диференційованої залежно від характеру соціальної дезадаптації, дозволяє поліпшити її клініко-соціальну ефективність.

Бурлаченко Андрій Анатолійович
Лікар-психіатр, заступник головного лікаря по медичній частині,
Обл. психіатричної лікарні №2  м. Одеса