З різних сторон звучали закиди щодо відсутності цілісної концепції реформи медицини. Зам. міністра Павло Ковтонюк надав детальні роз‘яснення з цього приводу.
ЩО ЗНАЧИТЬ ПРИЙНЯТТЯ КОНЦЕПЦІЇ?
Прийняття концепції — це політична згода щодо принципових змін у системі охорони здоров’я, відповідь на питання «як буде виглядати система взагалі?».
Цей документ написаний нескладною мовою. А в цій та наступних колонках я розповім про те, що ми робимо ще простішими словами.
ОТЖЕ, ЩО МИ ЗМІНЮЄМО?
Як працює зараз наша система охорони здоров’я? Якщо одним реченням, так: чиновники розподіляють кошти по всіх медзакладах за нормами планової економіки, розробленими ще за часів Брежнєва.
Що в такій системі потрібно робити, якщо ви хочете отримати від держави кошти? Побудувати лікарню, бо є лікарня — будуть і кошти. І чим менше до лікарні буде ходити пацієнтів, тим менше буде витрат.
Так ми десятиріччями стимулювали розмір мережі, і не стимулювали якість.
Зараз ми на другому місці за кількістю лікарняних ліжок у Європі, попереду тільки Білорусь. І ці ліжкомісця за звітністю завжди заповнені. Тож в кожний момент часу в українських лікарнях лежить ціле місто розміром з Вінницю — разом з немовлятами та старими людьми.
І ось ми по усіх побудованих мільйонах квадратних метрів інфраструктури тонким шаром розмазуємо кошти. Оскільки потоки розподіляються через місцеві бюджети, то на них нерідко сидить чийсь сват чи кум: «В цієї лікарні головний лікар мій родич — вона для нас «пріоритет». А всі інші кивають головою: «Ну ви ж розумієте…»
Ми змінюємо головну річ: фінансові стимули. Замість того, щоб платити лікарням за те, що вони просто існують, ми починаємо платити за те, що туди ідуть лікуватися люди.
Було: «є лікарня — є кошти».
А після «декомунізації» нашої медицини буде: «є пацієнт — є кошти». І щоб це запрацювало, ми запускаємо національне медичне страхування.
НАЦІОНАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ СОЛІДАРНЕ СТРАХУВАННЯ — ЩО ЦЕ?
Якщо ви прийдете в будь-яку лікарню, яка увійшла до програми національного страхування, ви отримаєте допомогу за однаковим стандартом зі всіма іншими громадянами України, а лікарня чи амбулаторія отримає відшкодування за єдиними правилами для всіх лікарень.
Саме це і значить «гроші ідуть за пацієнтом».
Національне страхування є в усіх цивілізованих країнах. А конкретно обрана нами модель є в багатьох з них: Велика Британія, Швеція, Італія, Таїланд, Іспанія, Бразилія, Канада, Філіппіни.
Нашу концепцію підтримають міжнародні партнери, які розуміються на міжнародних тенденціях. 17 листопада вони навіть виступили з об’єднаною заявою на підтримку нашого плану.
В національній страховій системі не потрібно купувати страховий поліс. Ви застраховані, тому що ви громадянин. Ваш «поліс» — це ваш паспорт.
Разом з пацієнтом та його «полісом» у медзаклад за прямим контрактом прийдуть гроші напряму від національного страховика — держави.
Без посередників, планів розподілу, перевиконанню планів ліжко-місць, без «особливих» лікарень, де у «головного» добрі стосунки з головою облздрава.
Є пацієнти? — є гроші за прямим та прозорим контрактом.
Пішли всі пацієнти? То з ними пішли і кошти.
Нема різниці де лікується людина — в приватній, комунальній чи залізничній лікарні, всі вони для нас однакові.
Гроші будуть там, де лікують якісно.
ЗВІДКИ МИ ВІЗЬМЕМО НА ВСЕ ЦЕ КОШТИ?
Ми не вводимо додаткові збори. Не створюємо для них ніяких додаткових фондів.
То звідки гроші? Прямо з бюджету.
Ми всі платимо податки до бюджету — і не тільки з заробітної платні. Ми платимо ПДВ з будь-якої покупки, ми платимо акциз на бензин кожного разу коли їдемо у автомобілі чи автобусі. Ці непрямі податки платять і люди, що отримають зарплатню у конверті і заробітчани, що відправляють кошти родинам в Україні.
Кожен рік Верховна Рада затверджує національний бюджет та окрему його частину, яка йде на охорону здоров’я. В ній лежить часточка податків кожного з нас. В 2017-му ці внески разом складуть 55 мільярдів гривень.
Всі розуміють — чим більший обсяг зібраних внесків у страховика (страховий пул), тим більше покриття він може забезпечити. У нас буде національний — тобто найбільший з усіх можливих.
При цьому не буде ніякого нового фонду-монстра, ніхто не буде володіти цими коштами. Не буде чиновника, який розподіляє їх вручну. Буде електронна система і буде тільки національний технічний оператор-страховик, що здійснює проплати напряму з бюджету та контролює якість.
Цей оператор — Національна Служба Здоров’я України, яку ми створюємо.
Різниця між оператором та фондом подібна до різниці між касиром та банком. Оператор не володіє коштами, він їх тільки рахує.
ЗА ЩО БУДЕ ПЛАТИТИ НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ЗДОРОВ’Я?
Щороку Кабмін буде затверджувати «Державний гарантований пакет медичних послуг» — повний обсяг послуг, які пацієнт отримає безоплатно. А також і список послуг, для яких потрібна співоплата за єдиними для всієї країни тарифами.
А Верховна Рада буде приймати бюджет медичної системи.
Національним страхуванням будуть повністю фінансово покриті екстрена допомога та первинна ланка медицини. І я пишу «повністю покриті» буквально — з ліками, зарплатами, аналізами тощо.
Вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) допомога будуть фінансуватися в єдиному для всіх громадян обсязі та за однаковими для всіх правилами.
Що буде з тими послугами, які держава не буде гарантувати? У людини буде широкий вибір добровільного медичного страхування. Цей ринок виросте, а ціни на приватну страховку впадуть.
Чому національна система називається солідарною? Тому що і внески (податки) і будь-які можливі доплати будуть вносити всі — незалежно від доходів людини. А використовувати стільки, скільки реально і прозоро гарантує держава — також незалежно від доходів.
Для соціально незахищених громадян не буде навіть і доплат — і це теж солідарність та підтримка тих, хто сьогодні найслабкіший з нас.
Лікар не повинен думати про те, бідний його пацієнт чи багатий. За всіма — однакова медична страховка. І ці страхові кошти потрапляють саме туди, куди звернулася людина.
А пацієнт повинен розуміти, що якщо він отримав неякісне обслуговання за страховкою, він просто піде в іншу лікарню (а разом з ним і гроші).
ЩО ЗМІНИТЬСЯ, КОЛИ НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ЗДОРОВ’Я ПОЧНЕ ПРЯМЕ ФІНАНСУВАННЯ
Зміняться ролі всіх, хто працює в системі.
Нова роль держави — страхувати фінансові ризики, пов’язані з лікуванням, контролювати якість та оперувати контрактами.
Роль лікарів — лікувати. Не писати звіти, не приймати представників фармкомпаній — саме лікувати.
Лікарі зможуть вільно обирати де і як їм працювати. Хтось хоче бути найманим працівником і спокійно допрацювати до пенсії. Інші готові відкрити приватну практику, орендувати кабінет і самостійно адмініструвати базу своїх пацієнтів. А хтось, можливо, думає про відкриття власної клініки. Всі форми будуть для національного страховика рівноправними.
Роль пацієнтів — знайти свого лікаря, якому вони довіряють та виконувати його рекомендації.
А ЩО РОБЛЯТЬ МІСТА ТА ГРОМАДИ?
У них надзвичайно важлива роль — саме громади володіють майже всією медичною інфраструктурою (тою, на яку можна покласти ціле місто розміром з Вінницю).
Це неймовірний обсяг площ і зазвичай таке ж неймовірно неефективне їх використання.
Реальний приклад з регіонів: десь 50 років тому побудували пологове відділення і воно стоїть досі. Півсторіччя тому, можливо, воно було потрібне, а зараз приймає 2 пологів на місяць. Це не просто замало — це небезпечно і для жінки, і для малюка. То може зробити там замість пологового відділення реабілітаційний центр для ветеранів?
І взагалі — що робити з медичною інфраструктурою? Робити комунальні неприбуткові підприємства чи, як у Польші, здати інфраструктуру в оренду самим лікарям?
Мати на первинному рівні великі поліклініки чи розгалужену мережу дрібних амбулаторій в мікрорайонах? Здавати по комерційних ставках або шукати найкращих лікарів і здавати їм по 1 гривні на рік?
Роль громад — знаходити відповіді на всі ці питання. Де і скільки їм потрібно інфраструктури і якої саме. Бо все це — їх власність і ніхто крім них не вирішить що з нею робити.
Тобто на питання «що зміниться» правильна відповідь — майже все.
Ми переходимо у нову систему відносин — але значно простішу, зрозумілішу та, що головне, з єдиними для всіх правилами фінансування, прив’язаними до людей.
І КОЛИ ВСЕ ЗАПРАЦЮЄ У НАС?
Система охорони здоров’я дуже велика. Перезапустити її в один момент можливо, але варто пам’ятати, що ця система складається з живих людей — і нікому з нас не потрібен шок різких змін. Тому ми все робимо поступово, але в швидкому темпі.
У вересні ми надали лікарням автономію у плануванні штатів, відмінивши горезвісний 33-й наказ МОЗ. Він «прив’язував» кількість персоналу до кількості лікарняних ліжок. В минулу середу ми надали лікарням автономію фінансового планування — медичним закладам більше не потрібно звітувати чому сума, витрачена на опалення в листопаді не співпадає з планом зробленим за рік до того.
Багато хто говорив: «Ну що ви, це ж основоположні речі, в лікарнях не зможуть розібратися скільки їм буде потрібно прибиральниць, якщо ми не дамо норми згори».
Але станом на сьогоднішній ранок небо так і не впало на землю. Особливих скарг теж не було.
Попереду — головна автономія — господарська, яка відкриє можливість прямого контрактування медичних закладів. Автономізація закладів — неминуча, бо вона фінансово вигідна і лікарям і громадам.
Тому реформа вже йде.
А виплати «за пацієнта» ми плануємо почати з середини 2017-го року — на первинній ланці. Це перший етап.
ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ — ПЕРВИННА ЛАНКА?
Первинна ланка — це сімейні лікарі, терапевти, педіатри. Це лікарі першого контакту, вони повинні знати вашу історію, розуміти ваш спосіб життя.
В цивілізованих країнах такі лікарі без госпіталізації вирішують до 80% (!) медичних звернень за допомогою сучасних знань, базової апаратури та найбільш розповсюджених аналізів та ліків.
Як ви думаєте, чи легко знайти такого лікаря в Україні? Чесно кажучи, не дуже. Тому ми не можемо просто змінити фінансування. Реформа прямо пов’язана з навчанням лікарів, безоплатними ліками (реімбурсація), процесом децентралізації.
А ще це не одна реформа, а дві паралельно — одна у містах, інша на селі. В містах лікарі будуть конкурувати за пацієнтів. А в селах громади будуть конкурувати умовами праці за кращих лікарів.
Система справді велика і, щоб її змінити, потрібен інтегрований план.
ТО КОЛИ ВІН БУДЕ?
Звичайно, нам також хотілось би, щоб всі процеси йшли швидше. Але ми нічого не обіцяємо, доки ми в цьому не впевнені. Зараз ми розуміємо, що можемо почати виплати на первинці з середини року.
Вторинна та спеціалізована допомога увійдуть в реформу через рік, а у 2017-му вони будуть готуватись до старту реформи.
У наступній статті я розповім навіщо нам всім потрібні госпітальні округи.
Якщо в вас є питання щодо тем цієї статті — пишіть у коментах, відповімо або прямо там або в окремому тексті.
Інтегрований план ми опублікуємо до кінця року. І тоді ж зможемо розказати більше, як все буде працювати для громадянина.
І наостанок хочу нагадати тим, хто вважає, що «в України ніколи не буде нормальної медицини», що ще декілька років тому були люди, які говорили, що «в України ніколи не буде нормальної армії».
Вітаю з учорашнім святом Збройних сил усіх, хто до нього причетний.
Комментировать