Останній рік Україна, як і весь світ живе в умовах пандемії, коли розслаблене в благах цивілізації і глобалізації людство змушене вчитися приймати нові швидкі рішення щодо зупинення вірусу шляхом соціальних обмежень, і робити це непросто, бо очевидно, що ціна помилок буде високою для суспільства. Пандемія ставить державній системі як такій багато питань: чи зможе керівництво вирішити медичні, соціальні та економічні проблеми, пов’язані з противірусними заходами. Навесні 2020 року в Україні звучали різні прогнози, в тому числі і досить песимістичні, з приводу того, чи витримає медична система країни завантаження хворими відділень інтенсивної терапії, і чи витримає економіка, малий і середній бізнес, жорсткий локдаун в квітні-травні. За рік можна сказати, що медична система України, не дивлячись на складності, долає пандемію вельми задовільно, і суспільство все менше налаштоване на повторні локдауни.
Відомо, що здоров’я людей напряму залежить від рівня життя, який, в свою чергу, обумовлений станом економіки. З приводу останнього локдауну в січні 2021 року думки експертів дещо різняться. Чи вірно вибраний був час локдауну, чи потрібен він був, і як вплинули дві карантинні паузи на соціальну та економічну ситуацію, — редакція «Медпросвіти» звернулася з питаннями до керівника з політичних питань Київської школи економіки, Павла Кухти.
Прокоментуйте, будь ласка, локдаун в січні 2021 року і в березні 2020 року: які причини, очікування, результати, наслідки, і чи вдалося розвантажити лікарняні ліжка і зменшити захворюваність.
Як на мене, локдаун в січні був об’явлений з незрозумілих причин: на початок локдауну захворюваність і заповнюваність ліжок залишалася стабільною і зростання інфікування ковідом не спостерігалося. Тому, це була більш превентивна міра, яку я особисто не зовсім зрозумів, але уряд обґрунтував свої дії запобіганням зростання загальної сезонної захворюваності, тому що прогнозувалася епідемія грипу, і були великі ризики нашарування двох вірусів. В березні дійсно минає рік з початку пандемії. Я не медик і не можу детально розповісти про госпітальні моменти, але з економічної точки зору, не можна сказати, що гроші з ковідного фонду були витрачені ефективно, в кращому випадку – половина суми пішла за призначенням. При тому що десь 12 мільярдів, а це приблизно чверть ковідного фонду, були виділені безпосередньо на медицину, і тому, з точки зору ресурсного забезпечення – все можна було зробити краще.
Наскільки вдало на Ваш погляд Україна долає пандемію і всі соціальні та економічні проблеми, пов’язані з нею? Які галузі економіки постраждали найбільше?
Таке враження, що ми пройшли виклик пандемією — частково нам допоміг дещо нижчий середній вік в країні. Більш розвинені країни, уряд яких діяв набагато ефективніше, мають проблеми, співставні з нашими, що обумовлено великим відсотком людей похилого віку. А оскільки ковід вражає переважно літніх людей, ми все це проходимо дещо легше. Малий і середній бізнес дуже серйозно постраждав, але він швидко і стрімко відновлюється. Найбільше постраждали галузі сфери послуг, яких торкнулися обидва локдауни, але, повторюся, малий бізнес — це найбільш оптимістичний напрямок і наразі прогнозується стрімке зростання економічних показників. Щодо показників медичної статистики, то їх поки що немає, і я, оскільки і не фахівець в медичних питаннях, можу лише робити пропозиції: київська школа економіки, де я працюю, пропонує орієнтуватися на завантаженість ліжок, що є більш правильним, ніж на летальність, але, безумовно, важливі всі показники, бо справа стосується життя людей.
Все частіше звучать думки, що ізоляція має свої недоліки і часто приводить до погіршення інших показників життя і здоров’я. Ваша думка, чи вплинули локдауни на соціальне життя і чи прогнозуються локдауни на майбутнє?
Стосовно наслідків соціальної ізоляції: на всіх відобразився перехід від активного життя і спілкування до ізоляції і усамітнення, деякі люди втратили роботу, частина населення відчуло зменшення фінансових потоків. Та підприємницький дух рухає суспільство вперед: з’явилися нові бізнес-моделі, які підлаштовані для ізольованого життя: офіс вдома, дистанційна робота, онлайн-конференції та навчання.
Локдаунів більше не прогнозується, вони були обумовлені необхідністю зупинити розповсюдження вірусу, але зараз вже треба говорити про вакцинацію. В Україні цей процес займе близько двох років, бо уряд запізнився з перемовинами закупівлі вакцин і зі стартом вакцинації. Нерозгорнута система швидкої вакцинації, а логістично це дуже важко, бо треба мобілізувати дуже велику кількість людей. Я б заохочував національні збройні сили в такому питанні, бо тільки в армії існує настільки потужний ресурс і дисципліна. Мій прогноз: локдаунів більше не буде, і ми житимемо в нормальних звичних умовах без зупинок на карантин.
Редакційна колегія «Медпросвіта»
Комментировать