Кожен лікар розуміє, що з такою принизливою зарплатою, працювати майже цілодобово, без сну і відпочинку, без засобів діагностики, іноді, навіть без елементарних умов -стає вже неможливими.
Звичайно, Уляна Супрун, хоче започаткувати у нас американську схему ОЗ, яка, можливо, одна з найкращих в Світі, але пані Уляна упускає той момент, що протягом 25 років незалежності медицину нищили та грабували. Вона повинна зрозуміти, що з теперішніми керівниками змін нам не дочекатись.
Супрун думає, що на місцях головні лікарі це гарні управлінці, як і в США, це менеджери, але ж то не так. В більшості випадків медичні керівники, це люди старої системи, які укорінились в своїх кріслах по 10-15 років, а , хто і більше 20… Вони знають, як провести державні закупівлі, але з великим грошовим бонусом особисто для себе. Іх діти в медичних закладах займають основні посади, і це навіть не дивує, нас простих лікарів, ми давно змирились,, бо діти головного чи начмеда, це «пріоритетні» категорії.
Вони довели до зубожіння лікарні в регіонах, при цьому отримуючи постійні премії та надбавки. Вони спокійно спостерігають за руйнуванням корпусів лікарні, будуючи при цьому величезні маєтки, основне говорити фразу «Нема грошей!» Хоча гроші на медицину завжди виділялись, але керівництво знаходило можливість використати кошти не для оновлення устаткування, ремонту приміщень чи закупку медикаментів…
До початку змін, потрібно ознайомитись з медзакладами в регіонах, подивитись на оснащення та матеріальну базу закладів різного рівня. Виходить, що ми змінюємо принцип роботи, не замінивши засоби. Дуже жаль, якщо станеться так, що стара система переможе ініціативу змін. Медики мовчать, бо кожен прийшов працювати на благо людей, і будь який супротив чи висловлення інакшої думки, трактується , як небажання працювати.
Суспільству нав’язана думка про бідного лікаря, який повинен працювати безкоштовно, цілодобово, без вихідних та в будь яку погоду. Саме ці керівники, які десятиліттями паплюжать медицину, формують таке принизливе сприйняття лікарів. Кожна особиста думка та волевиявлення одразу присікається головними лікарями, адже людьми такими легше керувати, і тоді під страхом звільнення чи пригнічення в роботі медики втрачають самоствердження, і так само до них починає ставитись саме суспільство.
В таких умовах лікарі України втрачають бажання самореалізації, самозахисту, вони звикають до того, що кожен може образити білий халат. Для якісних змін спочатку треба ознайомитись з медициною регіонів, поглянути на проблеми з середини, подивитись на статки керівників, бо робити висновки лише по столичному рівню, призведе до повного супротиву на місцях.
Ми всі це розумієм, але боїмось сказати, бо «старі» керівники ще на місцях, а принцип «я начальник — ти дурак!», в медицині ще не подолано!
Комментировать