Інфекції сечовивідних шляхів – гострий цистит

Інфекції сечовивідних шляхів – розповсюджена патологія, яка суттєво погіршує якість життя пацієнта. Цистит – один з яскравих прикладів ІСШ.

Цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Розповсюдженість гострого циститу в Україні становить 314 хворих на 100 тис. населення, хронічного циститу – 135 на 100 тис. населення.
Гострий цистит – найбільш розповсюджена патологія серед інфекційних захворювань нижніх сечовивідних шляхів. Згідно даним статистики, переважна більшість захворюваності зустрічається у немолодих жінок та жінок у предклімактеричному періоді. У середньому, кожен епізод гострого циститу у жінок пов’язаний з наявністю симптомів у середньому протягом 6,1 діб, обмеженням активності протягом 2,4 діб, неможливістю відвідувати заняття або роботу протягом 0,4 діб.

Фактори ризику розвитку циститу:

переохолодження;
часта зміна статевих партнерів (можливо навіть у випадку першої зміни статевого партнера);
наявність цукрового діабету;
недотримання правил особистої гігієни, зокрема гігієни статевих органів.

Умови виникнення циститу (згідно діючого протоколу):

наявність патогенних мікроорганізмів;
порушення уродинаміки;
дистрофія, розлади місцевогго кровообігу (ішемія) або порушення цілості стінок міхура;
порушення ритму сечовипускання у жінок.

Інфекція проникає у сечовий міхур висхідним (по сечівнику), низхідним (із нирок), гематогенним і лімфогенним шляхами.

Ознаки циститу:

болюче та дискомфортне сечовипускання;
відчуття переповненого сечового міхура;
відчуття неповного випорожнення сечового міхура після сечовипускання;
імперативними позиви до сечовипускання;
біль внизу живота;
можлива наявність домішків у сечі;
можливе підвищення температури тіла.

Розповсюдженість, та високий рівень фінансових затрат – не єдина проблема на сьогодні, пов’язана з інфекціями сечовивідних шляхів. Справа у тому, що патологія «схильна» до частих рецидивів. Оскільки основою лікування є антибактеріальна терапія, часті курси антибактеріальних препаратів загрожують різкою обмеженістю вибору ліків, та формуванню високого рівня стійкості патологічних агентів до антибіотиків.

Найбільш поширеними збудниками є ентеробактерії, рідше зустрічається стафілококова інфекція, дуже рідко – специфічні збудники.

Найважливішою ланкою боротьби з будь-яким захворюванням є профілактика. В усьому світі, медики прийшли до того, що пацієнти мають отримувати більше інформації, яка б сприяла запобіганню розвитку захворювань та їх рецидивам. Найменше, що мають знати жінки з приводу розвитку циститу – приведені вище фактори ризику, причини виникнення та симптоми захворювання. Відповідно, окрім якісної профілактики, отримуємо раннє звернення за допомогою, усвідомлення значення правильної тактики.

Діагностика циститу

До діагностики циститу відноситься:

Збір анамнезу, скарг хворого;
Об’єктивний огляд;
Проведення лабораторних досліджень: загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі (визначається бактеріурія, лейкоцитурія, еритроцитурія) ;
Бактеріологічний аналіз сечі та антимікробна чутливість;
Консультації вузьких спеціалістів при необхідності: нефролог, уролог, гінеколог;
УЗД при необхідності (диференційна діагностика).

При неускладненому протіканні, відсутності насторожуючих ознак, діагноз циститу може бути встановлений на основі типової клінічної картини (враховуючи високий ступінь ймовірності).

У випадку, наприклад, наявності специфічних виділень з піхви, обов’язково продовжується діагностичний пошук.

Обов’язково призначається консультація вузького спеціаліста та посів сечі у випадку, якщо:

є ознаки ускладненого перебігу інфекції сечовивідних шляхів;
є підозра на гострий пієлонефрит;
спостерігається повторне відновлення симптомів інфекції через кілька тижнів після завершення лікування;
наявні нетипові клінічні симптоми.

Лікування циститу

Для лікування циститу використовують антибіотики, призначені коротким курсом: 3-5 днів. До них відносяться:

фосфоміцин;
нітрофуронтоїн;
фторхінолони;
цефподоксим.

Деякі жінки є більш чутливими до болю, тому цей фактор теж варто враховувати. В таких випадках варто включити в лікування знеболюючі та спазмолітичні препарати.

Які рекомендації має отримати пацієнтка? До останніх відносяться:

дотримання дієти та правильного режиму дня;
правильний, своєчасний прийом антибіотику в призначеному дозуванні;
обов’язкова повторна консультація в призначені строки.

Більш тривалий курс антибактеріальної терапії призначається у випадку виявлення факторів ризику, більш агресивного протікання захворювання, відсутності ефекту від короткого курсу антибактеріальних препаратів, або швидкого рецидиву (через кілка тижнів після закінчення раніше призначеного лікування). В якості знеболюючих, використовуються нестероїдні протизапальні препарати в мінімальних ефективних дозах, та спазмолітичні препарати.

Важливо враховувати, що після повноцінного курсу уросептиков необхідне проведення протирецидивної уросептіческой терапії для запобігання повторних епізодів ІСВШ. Однак до профілактичного застосування антибактеріальних засобів слід ставитися вкрай обережно. В даний час немає достовірних даних, що свідчать про ефективність і доцільність профілактичних курсів антибактеріальних препаратів при ІСВШ. Крім того, слід враховувати, що профілактичне застосування антибіотиків сприяє селекції стійких штамів мікроорганізмів. Тим більше слід визнати необгрунтованим профілактичне призначення антибіотиків у хворих похилого віку та пацієнтів з постійним сечовим катетером, так як ризик ускладнень терапії істотно перевищує потенційну користь.

Набагато більш виправдані немедикаментозні заходи з профілактики загострень, які включають адекватний питний режим — 1,2-1,5 л щодня (обережно у хворих з порушеною функцією серця), застосування препаратів рослинного походження. До останніх слід ставиться позитивно, так як вони сприяють поліпшенню мочевиведенія і не призводить до розвитку серйозних небажаних явищ.

Які застосовувати препарати при інфекції сечовивідних шляхів?

До таких препаратів відноситься Уронефрон, який вже не перший рік стає надійною пітримкою у лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів.

Результати клінічних досліджень показали хорошу терапевтичну безпеку і переносимість Уронефрона у всіх пацієнтів. Побічних дій і алергічних реакцій за час спостереження не виявлено. Також не відзначено негативних ефектів, які можна було б пояснити поєднанням прийому Уронефрона і антибактеріальних препаратів. Більш того, додаткове призначення Уронефрона посилювало антимікробну дію базової терапії.

Крім того, відзначається пряма дія «Уронефрону» на покращення симптоматики (перебігу) супутніх уражень системи травлення, холециститу, панкреатиту, синдрому подразненого кишечнику.

Жінки мають бути проінформовані про важливість дотримання особистої гігієни та виключення статевих контактів під час проведення лікування циститу. Також, важливим є правильне харчування, та профілактика переохолоджень.

Пацієнти мають розуміти, що у випадку повторного розвитку симптомів, вони мають одразу звернутися до лікаря для подальшої діагностики (пошук специфічних збудників), та призначення нового курсу лікування. В інакшому випадку, можливий розвиток ускладнень та хронізації процесу.

Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням обов’язково проконсультуйтесь з лікарем та ознайомтесь з інструкцією для використання препарату. Виробник ПАТ «Фармак»04080, Україна м. Київ, вул. Фрунзе, 63, e-mail: info@farmak.uaтел. (044) 496-87- 87 Р.П. №UA/14570/01/01 від 19.08.2015

ТегиУронефрон