Выбор редакции Говорят врачи

Епізод з практики «клятої» української медицини, або яка система охорони здоров’я краща?

Останнім часом часто лунають з вуст очолюваних Пані Ул’яною Супрун «реформаторів» медицини думки про недостатню кваліфікацію медиків України. Спростовані вироблені на підставі десятирічь теоретичні та практичні досягнення. Все забраковане, установи, наукові інститути, навчальні програми, професора, академіки, їх наукові праці, підручники, тощо. Замахнулися навіть на такі авторитети, як Борис Михайлович Тодуров, Олександр Олексійович Шалімов, Микола Михайлович Амосов, тощо. До Миколи Івановича Пірогова ще не дійшли.

Про вшивання матки за В’ячеславом Івановичем Єльцовим-Стрелковим, про Н. А. Цов’янова  та його методику розродження тазових передлежань, про Бориса Олександровича Архангельського і Валентина Івановича Грищенко, про коригуючу гімнастику та профілактичні повороти плода майже не чули, бо краще довести частоту кесарських розтинів до 30 %, ніж навчитися лікарському мистецтву.

Чую образливі висловлювання про перевагу медицини США, до рівня якої намагаються деградувати колись славну безплатну, загально досяжну, висококваліфіковану, вистраждану нами  медицину.

З почуттями образи, приниження я стежу за розвитком подій, за бездіяльністю відповідальних за життя, благополуччя  народу керівників Держави і не знаю, як довести до причетних біль і тривогу.

Згадав один повчальний випадок з моєї професійної пам’яті. Було давно, у 1968 році. Ми вчилися лише 6 років на медичному факультеті. За цей час приділяли увагу всім спеціальностям медицини однаково, як терапії, хірургії так і офтальмології, або неврології і психіатрії. Проходили повні курси з практичними навиками. Не було спеціалізації, інтернатури. У дипломі було вказана кваліфікація – лікар-лікувальник (врач лечебник), тобто те, що тепер вважають ніби сімейним лікарем. Всі отримали призначення, робочі місця і почали працювати на тих посадах, по тій спеціальності, на яку отримали призначення. І всі працювали гідно, вміло, бо якість підготовки була належною, багатосторонньою.

Я отримав призначення на посаду єдиного акушер-гінеколога в глухому районі  Полісся. Не було від кого запитати, вчитися, отримати допомогу. На озброєнні були отримані в університеті знання та підручники, монографії та вітчизняні та зарубіжні наукові журнали. З честю, без помилок відпрацював 1,5 роки, відслужив 1 рік солдатом в Радянській Армії і в 1967 році влаштувався на посаду акушер-гінеколога Іршавської районної лікарні на Закарпатті.  

Лише через 4 роки після отримання диплома і посади акушер-гінеколога мені вдалося «вибити» курси спеціалізації, після чого я вже офіційно став спеціалістом. Але до цього життя мене вже навчило робити майже все, що повинен вміти спеціаліст, оперував, коли треба було, приймав роди нормальні і ускладненні. Курси спеціалізації тривали 6-8 місяців, були набагато продуктивніші за теперішню дворічну інтернатуру і безплатні з забезпеченням відрядження, гуртожитку.

Умови праці медиків в ті часи були набагато складніші, ніж тепер. На Поліссі, у Волинській області не було навіть електричного струму. Прі потребі заводили бензиновий генератор. Пологи відбувалися не тільки в пологових відділеннях районних лікарень, но у дільничних лікарнях, на фельдшерсько-акушерських пунктах, навіть у колгоспних пологових будинках, під контролем фельдшерів та акушерок.

Отже, я був відсутній на робочому місці в Іршаві протягом 6 місяців, набував, тобто офіційно узаконював професію акушера-гінеколога, ким я вже 4 роки працював.

Іршава розташована у басейні річки Боржави, притоку Тиси. Був весняний паводок. Дороги стали непрохідні. У заллятому паводком селі Імстичево, на фельдшерсько-акушерському пункті відбулися пологи, які ускладнилися масивною крововтратою. Поки не обірвався телефон, фельдшеру вдалося повідомити в районну лікарню про випадок і попросити допомогу. Звернулися до «санітарної авіації» якій це залляте паводком село було теж недосяжне. Передали випадок для надання допомоги колегам з міста Мукачево, що розташовано ближче і мав достатні сили та кваліфікацію. Мукачівці звернулися за допомогою до військової частини, яка доставила бригаду на броньотранспортері, місцями під водою. Вся ця організація зайняла певний час. Коли бригада рятівників з Мукачева прибула, вже все було зроблено на високому рівні. Місцевий фельдшер зупинив кровотечу, мобілізував донорів відповідної групи крові з селян, заготовив і перелляв декілька флаконів свіж заготовленої  крові. Породілля була врятована і на військовому засобі доставлена в район. Місцевий фельдшер перевищив свої обов’язки. Передбачав можливість подібних випадків і забезпечив певну готовність, яку не передбачали навіть інструкції того часу.

У ті часи служба крові працювала на високому рівні. Було організовано безплатне донорство, бригади регулярно виїжджали на села, на заводи, до села Імстичево теж на «дні донорів».  Крові було заготовлено достатньо, дефіциту жодної групи не було. Кров врятувала життя багатьох. Під час такого «дня донора» в селі, фельдшер зберіг реєстр донорів у своєму селі, заховав декілька флаконів з консервантами, декілька наборів для заготівки крові, декілька систем для трансфузії на всякий випадок. Отже, цим і скористувався.

Про цей випадок я дізнався від колег з Мукачева, учасників цих подій.

Виникає питання, чи фельдшер або «парамедик» в США зробив би те, що зробив всупереч «протоколів» український колега старої школи?

З повагою до всіх, в першу чергу до справжніх медичних працівників
ветеран труда, дитя війни, лікар вищої категорії,
Майороші Іштван Яношович
з Закарпаття

 

В соответствии с редакционной политикой Медпросвиты, Редакция придерживается объективности и непредвзятости в подаче информации. Однако мы допускаем, что авторские статьи и комментарии могут содержать определенную долю субъективизма, который не допускается в информации новостного характера. Таким образом, публикуемые мнения авторов являются сугубо их мнением и могут не совпадать с мнением редакции.
Мы выполняем просьбы лиц, предоставляющих информацию, относительно сохранения конфиденциальности их авторства. В то же время мы называем подлинные источники информации даже тогда, когда не называем конкретных имен или названий организаций.

Комментировать

Нажмите для комментария

Здравствуйте,
Выйти

Мы на Facebook