Повномасштабне вторгнення вплинуло не ментальне здоров’я дорослих. Звісно, дитяча психіка більш вразлива, вплив від війни на неї сильніший. Helsi у партнерстві з ЮНІСЕФ Україна розповідає, як підтримати себе та дитину. Дієві поради допоможуть розпізнати ознаки психічної травми у дітей, ПТСР та депресії. А також скерують дорослих до правильної допомогти дитині.
Helsi часто розповідає про ментальне здоров’я дорослих. Майже щодень ми надсилаємо нашим користувачам вправи, які допомагають впоратись зі стресом. З дитячою психікою куди складніше. Аби допомогти дитині під час стресу, психологічної травми, панічної атаки чи депресії потрібен прикладний план від психологів. ЮНІСЕФ такий розробив й помістив у ілюстровану брошуру “Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам та опікунам”. У цій статті Helsi розповість про основні розділи брошури. Ми радимо викачати її на смартфон, аби вона завжди була у вас під рукою, діліться нею із друзями та близькими.
Діти зчитують стан батьків
Батьківська пильність важлива. Однак уважність погіршується, якщо батьки живуть у стані постійного стресу й не знають, як давати йому раду. Погодитеся, у стані постійної знервованості важко помітити зміни навіть за вікном чи, скажімо, у домі, що тоді казати про зміни у поведінці дітей, які можна помітити лише за допомогою щоденних спостережень.
Ми всі травмовані наслідками від війни. Тут головне розуміти, як цьому давати раду, аби ментальне здоров’я не погіршувалось, або ж робити все для того, аби воно покращувалось. У матеріалі ми розкажемо, як підтримати себе та дитину.
Найперше, що потрібно пам’ятати, що ви не самотні. Мільйони людей нині переживають схожий досвід. Тож, якщо ви самостійно не можете впоратись, ви завжди можете звернутись за психологічною чи психіатричною допомогою.
Вже сьогодні можна значно покращити свій стан, якщо перестати себе звинувачувати. Приміром, ви постійно собі повторюєте, що не достатньо захищаєте дитину від війни, але ви не винні, що війна почалась. Ви робите значно більше, ніж можете й намагаєтесь впорядкувати своє життя, коли за вікном лунають вибухи від ракет.
Найкращий захист для вашої дитини — дати їй відчуття підтримки й захищеності. Ви сильне плече для дитини, об яке вона може обпертися. Втім для себе ви також опора. Та опора повинна мати сили. Тож не забувайте добре харчуватись, займайтесь спортом, навіть п’ятихвилинна руханка зменшує тривожність. Попри все мрійте, розуміння майбутнього дає варіанти, як рухатись далі, мрії зігрівають й допомагають відволікатись. Не бійтесь говорити про свої емоції. Діти чітко зчитують ваш стан, тож будьте їм прикладом, щастя й усмішки важливі під час війни, а також щирість.
Ознаки психічної травми у дітей
Не дарма ми згадували про батьківську пильність. Саме вона допомагає спостерігати за дитиною, аналізувати її стан, дивні вчинки, переміну настрою тощо. Психологічна травма не проявляється на наступний день після випадку, який травмував дитину. Можуть пройти тижні та навіть місяці, коли перші симптоми можуть свідчити про зміни у вашій дитині.
Перші прояви травми у дітей проявляються не постійно, а час від часу. Дитина може почати погано спати (прокидається вночі, їй сняться погані сни). Боїться сильних звуків чи зображень, які нагадують їй про травматичні події (швидких рух машин на дорозі, тобто, звуки, що нагадують вибухи, а також вогонь й спалахи тощо).
Спостерігається різка зміна настрою (дитина різко починає сміятись, а потім так само раптово починає плакати). Під час ігор дитина відтворює пережите, або ж просто постійно про це говорить (наприклад, розповідає лялькам, малює щось схоже на те, що пережила, намагається відтворити травму з іграшками, вимудровує ігри, де герой в епіцентрі травми, яку пережила дитина).
У підлітків може з’являтись агресивна поведінка, вони відсторонюються від батьків. Або ж навпаки — підліток різко проявляє своє дорослішання (перевантажує себе хатніми справами та домашніми завданнями зі школи).
Як допомогти
Слухайте дитину, дайте їй виговоритись, навіть якщо вона постійно одне й те саме повторює. В жодному разі не сваріть, не кричіть, не повчайте, це лише погіршить її стан. Краще обійміть дитину, вона відчує себе захищеною й більше вам довірятиме. Поясніть їй, що її переживання нормальні, що кожна людина відчувала б те саме на її місці. Якщо ви бачите, що дитині не стає краще і вона постійно повертається до подій, які її травмували, краще звернутись до спеціалістів, ось контакти безоплатної допомоги:
- гаряча лінія Національної психологічної асоціації: 0 800 100 102;
- безоплатна психологічна допомога для батьків та дітей благодійного фонду «Голоси дітей»: 0 800 210 106;
- психологічна підтримка військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх родин: 067 348 28 68.
Панічна атака у дітей
За період повномасштабного вторгнення панічні атаки стали частим явищем не лише у дорослих, а й у дітей. Панічні атаки важко попередити, бо вони виникають раптово. А провокувати їх може, що завгодно: гучна музика, гавкіт собаки на вулиці чи переживання, що ви кудись запізнюєтесь, або ж двійка у щоденнику чи сварлива поведінка людей, що оточують.
Їдете собі в автобусі, читаєте новини й починається. Спочатку наростає тривожність й непоборне переживання, що зараз станеться щось погане, у грудях зароджується тривога, ніби на ребра з середини щось дуже сильно тисне. Здається, що вас щось сплющує, стає важко дихати, а відчуття тривоги огортає усе тіло. Це і є симптоми панічної атаки.
Ось основні прояви панічних атак у дітей, які можуть помітити дорослі:
прискорене серцебиття;
дитині важко дихати;
тремтять руки чи ноги;
нудота чи дискомфорт у шлунку;
запаморочення;
сльози, дитина не може перестати плакати;
страх, дитині важко пояснити чого вона боїться.
Панічні атаки можуть бути пов’язані не лише з ментальним здоров’ям, а й фізичним. Якщо ви помітили, що панічні атаки почали з’являтись у вас чи вашої дитини, потрібна консультація сімейного лікаря чи педіатра, можливо, знадобиться консультація й в інших спеціалістів. Ви завжди можете записатись на прийом через застосунок Helsi, або ж спробувати онлайн консультацію, якщо порада лікаря вам потрібна зараз.
Як допомогти дитині під час панічної атаки
Дихання животом заспокоює та допомагає кисню швидше наситити кров, це знижує прояви панічної атаки. Техніка складається з трьох кроків.
Крок 1. Покладіть руку на живіт дитини.
Крок 2. Попросіть дитину зробити кілька вдихів та видихів. Наприклад, 5 секунд дитина вдихає повітря носом, а 5 секунд видихає повітря через рот.
Крок 3. Поясніть дитині, коли вона вдихає, то хай поволі надуває свій животик, як повітряну кульку, а коли видихає, то нехай повітря з животика-кульки вона випускає теж без поспіху.
Сконцентруйте дитину на диханні: одну руку складіть як човник і накрийте нею губи дитини, іншу руку покладіть на її живіт. Видих — рука йде вниз до грудей, вдих — рука підіймається до рота.
Інші вправи та ігри для заспокоєння ви знайдете у брошурі від ЮНІСЕФ.
ПТСР у дітей
Стрес може виникати не лише під час подій, які травмують психіку зараз, в цю хвилину, скажімо, на вас напала собака. А й згодом, коли ситуація була настільки травматичною, екстремальною й тривало впливала на ваше життя, наприклад, масований обстріл з потужними вибухами й влучаннями, що відгомін про неї пролунає із сильним стресом згодом. Саме це й називається посттравматичний стресовий розлад.
Найчастіше, якщо казати про війну, ПТСР виникає після сильних обстрілів, гучних вибухів чи життя в окупації тощо. ПТСР проявляється не одразу, перші його симптоми виникають приблизно через 6 місяців після пережитого.
Як ПТСР проявляється у дітей
Дитина лякається сильних звуків, які їй нагадують вибухи чи постріли. Вона перебуває у стані тривожності. Дитина налякано реагує на крики чи гучну музику. Їй важко перебувати у гамірних місцях.
Дитина може показувати свою агресію: кричати, битись. Або ж цю поведінку вона демонструє зі своїми іграшками. Інколи замість агресії виникає апатичність, дитина закривається в собі, вона мало спілкується, інколи втрачає здатність говорити.
Сон дитини порушується, їй сняться жахи, дитина прокидається та плаче. Вона боїться спати сама в ліжку, або ж просить не вимикати світло.
Дитина живе в напрузі. Вона очікує, що ситуація, яка її травмувала, знову повториться.
Спостерігається порушення пам’яті через постійний стрес, погіршується увага, дитина втрачає здатність навчатися.
Інколи у дитини виникає бажання собі шкодити фізично: вживає алкоголь, наркотики, впадає в ігрову залежність тощо.
Як допомогти дитині з ПТСР
Якщо ви помітили прояви посттравматичного стресового розладу у дітей, найкраща допомога — звернутись до спеціаліста (психолога чи психотерапевта). Самостійно впоратись з ПТСР неможливо, інколи своїми діями можна й нашкодити. Скористайтесь контактами, які ми наводили у цій статті вище.
Діти та депресія
Депресію дуже легко пояснити простими словами. Вона схожа на дементора з романів про Гаррі Поттера, який висмоктує усю радість. Натомість лишається сум та безнадія. Депресія може проявлятись навіть у трирічних дітей. Це вкрай небезпечний стан, який варто вчасно розпізнати, аби запобігати можливим наслідкам.
Як зрозуміти, що в дитини депресія
Найперше — зверніть увагу на вагу та апетит дитини. Вона може стрімко втрачати кілограми через стрес, або ж навпаки набирати вагу через постійне бажання їсти. Розлад харчової поведінки може бути сигналом для батьків, що ментальне здоров’я дитини потребує турботи та допомоги.
Порушення сну. Дитина може не спати, або важко засинати, прокидаючись вночі по кілька разів, нарікаючи, що їй сняться страшні сни. Чи навпаки, дитина постійно хоче спати, їй важко вставати з ліжка, вона постійно шукає приводу, аби лягти.
Постійний смуток. Ви перестали бачити посмішку на обличчі вашої дитини. Вона постійно сумна, відсторонена, закрита від світу та від вас.
Дитина втрачає інтерес до хобі, які раніше її цікавили. Наприклад, перестає малювати, ліпити, співати тощо. Її мало що цікавить.
Можуть виникати думки про суїцид або навіть спроби його скоїти.
Якщо хоча б один з наведених вище симптомів тривають щонайменше два тижні, потрібно звернутись до спеціаліста, аби виявити депресію та почати лікування. Ви можете скористатись контактами, які ми пропонували вище.
Ми не знаємо, скільки триватиме війна і як вона вплине на ментальне здоров’я усіх нас. Втім вже зараз ви можете допомогти своїм дітям зменшити наслідки цих проявів. Не нехтуйте психологічною та психіатричною допомогою для себе та своїх дітей. Більше корисних матеріалів читайте у блозі Helsi, а також на сайті ЮНІСЕФ.
Комментировать