Підхід до створення первинної ланки (сімейної медицини) повністю зневілював саму ідею. Реформа заради реформи…
Реформування по моделі сімейної медицини ніякого відношення до поліпшення якості обслуговування людей, умов праці та достойної оплати медикам немає.
Гарна назва сімейний лікар, яка прийшла до нас з інших країн, насправді перетворюється на фельдшерську допомогу, яка в нас була і раніше. Чому?
По-перше, немає кваліфікованих кадрів — молодь на такі посади йде лише за примусом, тільки ті, хто не знайшов потрібних зв’язків або достатньої кількості грошей.
Тому що інтернівська ставка не забезпечує можливості навіть знімати житло , а подальша фінансова перспектива — також за межею бідності. Тому на курси з спеціалізації ідуть лікарі предпенсійного та пенсійного віку — в більшості своїй ідуть примусово , якісного сімейного лікаря з цих кадрів отримати майже неможливо (за рідкими виключеннями).
По-друге, створювати потрібно було розпочати зі створення сучасної матеріальної бази. А як насправді?
А насправді лікарні були просто розділені з поліклініками (навіть приміщення). Це особливо вдарило по районним закладам, де тепер замість одного головного лікаря з усією управлінською структурою з’явилося два.
А це — не тільки ще одна посада, а ще одна бухгалтерія, ще один відділ кадрів, ще один економіст, секретарша, пара замісників і т.д.
І це — при незмінній кількості лікарів.
Тобто кожний район тепер вимушений утримувати ще одну управлінську структуру. А це не малі кошти і витрачаються вони зовсім не на поліпшення медичного обслуговування.
По-третє, саме в районних лікарнях з розірванням єдиної до того структури на дві окремих ланки, створилися проблеми і з забезпеченням невідкладної та швидкої допомоги.
Чому?А тому що райони мають обмежену кількість лікарів і раніше, коли це була єдина структура, всі ці лікарі були залучені до чергувань по лікарні та ургентації на дому. Зараз же лікарі працюють в окремих юридичних установах. Тому ні первинна ланка не має достатньої кількості лікарів для цілодобового надання (або хоча б до 22-00)невідкладної допомоги,ні вторинна(безпосередньо лікарня)для чергувань. Не вистачає ставок,не вистачає лікарів. Здавалося б, хто повинен чергувати по лікарні?
Сімейний лікар.Він може надати допомогу і дитині , і дорослому. А насправді — не повинен! Тому що він працює в іншій установі і робочий день в нього закінчується в 14-16 годин.
Для чергувань по лікарні їх залучити неможливо.Лікарів стаціонару також не вистачає.
По-четверте, людям досі не роз’яснена особливість цієї реформи,а тому їм складно пояснювати куди їм звертатися за допомогою в окремих випадках.
На даний момент від цієї реформи виграли лише ті,хто став управлінською ділянкою первинної ланки…
Гринчук Любов
Від редакції:
Комментировать