Процес реформування медичної галузі досить болючий. Розмова про те, що медицина буде реформована ведеться вже не один рік. То поки що покращень не відчули ані лікарі, ані пацієнти. Незважаючи на те, що владою декларувалися «молочні ріки з мармеладними берегами». Розповісти про те, чому саме не спрацювали реформи раніше, що може завалити зараз і чому тепер вони повинні спрацювати, Медпросвіта попросила Олександра Ябчанку, Менеджера групи РПР «Медична реформа»
Чому не спрацювало?
Незважаючи на те, що концепція реформи була розроблена раніше, ми зіткнулись с перепонами. Це аксіома — щось відбувається тільки тоді, коли комусь це дуже потрібно.
Переважна більшість чиновницького апарату не хотіла і не хоче нічого міняти. І органів самоврядування це торкається. А лікарі не є прихильниками змін, перш за все тому, що вони не знають на певне, про які саме зміни мова.
Стало зрозуміло, що без налагодження ефективних комунікацій між МОЗ, Верховною радою, Кабміном та суспільство досягти результатів не можливо. До речі, це одна з помилок попереднього міністра – Сандро Квіташвілі. Він працював як експерт в команді, що розробляла концепцію реформи. Але на посаді міністра, в умовах протистояння з іншими гілками влади, він не зміг реалізувати задумане.
Тому зараз ми робимо акцент на комунікаціях – повинен відбуватися постійний діалог та здійснюватися контроль з боку суспільства – активістів, лікарів, ЗМІ.
Що може завадити проведенню реформ?
Влада
Безумовно, є певні ризики, що процес реформування знову забуксує, ставши розмінною політичною монетою. Так було в попередні роки. Що ми всі ці роки чули про реформу? Скандали! Протистояння та взаємозвинувачення між КМУ, ВР та МОЗ. І будуть спроби це повторити, бо система охорони здоров’я – смачний шматочок, де буде багато бажаючих зіграти на популізмі.
Місцева влада
Гальмування реформ може відбуватися вже на місцях. З Києва не видно, що робиться в регіонах, а там тотальний брак інформації. І саме по регіонах потрібно вести цю роботу і пояснювати, що зараз система не працює, а повинна працювати от так.
Зараз величезна відповідальність покладається на місцеву владу. Тому що саме вони повинні контролювати та здійснювати процес автономізації ЛЗ, розробляти локальні протоколи та таке інше. Мінфін запланував фінансові стимули, щоб зацікавити місцеву владу. Так, у разі виконання вимог реформи, місцеві органи отримують додаткові субвенції на фінансування медичної сфери. Але ці кошти , знову таки, будуть витрачені на туж саму медичну сферу. Так в чому зацікавленість міської влади?
Для того, щоб отримати фінансування на галузь, місцева влада повинна здійснити певні кроки – провести процес автономізації закладів охорони здоров’я, розробити локальні протоколи.
Це не обов’язки міністерства. На рівні МОЗ потрібно зробити:
1. Розробити уніфіковані протоколи протоколи – як нас лікують, в який спосіб.
2. Розробити правила фінансування та управляння.
А от реалізація цього – на місцях. При відсутності інформації, при непорозумінні – нічого не буде.
МОЗ повинен розробити та передати для місцевих органів чіткий алгоритм дій. Також на центральному рівні потрібно закладати додатковий бюджет – бюджет на реформу, який можуть додатково отримувати місцеві бюджети. Виконав певний перелік – отримав додаткову субвенцію на реформу.
Важливим елементом успішної реалізації реформи є електронний реєстр пацієнтів. Для цього, очевидно, потрібні комп’ютери, програмне забезпечення. Кошти на це, повинні бути виділені із вищезгаданої субвенції. От на це і повинна надавати субвенції. Тобто у місцевої влади з’являться стимули проводити реформу. Але важлива комунікація, щоб було розуміння від всіх, навіщо потрібні кошти, і у який спосіб ці кошти використовуватимуться. МОЗ, на мій погляд, повинен випускати періодичний дайджест руху реформи для того, щоб моніторити динаміку реформ і ефективність використання виділених на це коштів з центрального бюжету. Дуже класно, щоб дайджест потрапляв у ЗМІ. Тобто на місцях і лікарі і пацієнти повинні розуміти логіку реформи і бачити динаміку її впровадження. Коли це розуміння з’явиться, а центр пропише протоколи, то процес піде.
Менталітет
Є думка, що «совковий» менталітет може завалити реформі. І приводи, мабуть, для таких страхів є, тому що то там, то тут ми чуємо і від лікарів, і від політиків, що от у СРСР була гідна система охорони здоров’я і не потрібно її чіпати. Але мені здається, що справа не в сліпому ретроградстві, а в недостатності інформації про те, що зараз відбувається. І, зрозуміло, в гіркому досвіді минулих років. Але я впевнений, що менталітет громадян вже суттєво змінився — 23 роки пройшло з моменту здобуття Україною незалежності. І моя особиста думка – суспільство готово до реформ. Люди почали розуміти, що таке відповідальність. А ця система дає саме відповідальність. При чому – взаємну. Є вимоги до пацієнтів- треба проходи скринінгові обстеження, своєчасно лікуватись, виконувати призначення лікаря. Не зробив – твоя вина. Чому країна повинна сплачувати за твою безвідповідальність? Є відповідальність лікарів, яка заклюяається у виконанні протоколів діагностики і лікування. Це ідеальна схема.
Лікарі також можуть стати гальмуючим чинником.
Що зараз відбувається с нашій системі охорони здоров’я? Це система рабства «в білих халатах». Лікар не захищений не перед ким – перед начальником, законом, пацієнтом.
І зараз лікар бачить лише негативні наслідки того, що було «пороблено» за минулі роки. Саме тому лікарі можуть стати не локомотивом, що зрушить потяг реформ з місця, а тією гальмуючою силою, що ту реформу поховає.
І знову таки – все це з причини відсутності налагоджених комунікацій, з відсутності розуміння, що реформа робиться як для пацієнтів, так і для лікарів.
Зрозуміло, що бідь які зміни викликають страхи, що незрозумілі дії виглядають небезпечними. Якщо пояснити, що мета реформи полягає в тому, щоб покращити умови для лікарів, то тих «страшилок» вже не буде. А суть реформ полягає в тому, чим краще робиш, тим більше отримуешь. Чим твій пацієнт більше здоровий – тим більше заробляєш.
Комунікація – то ключ до успіху.
Підсумовуючи сказане, я вважаю, що лікарі якщо і не стануть рушійною силою реформ, то можуть і мусять стати її союзниками.
При умовах, що весь процес реформування буде проводитись публічно, що МОЗ кожного місяця буде оприлюднювати звіти за регіонами, при чому – в порівнянні, що де вже зроблено, а де процес гальмується, от тоді щось почне відбуватись.
Процес публічних консультації МОЗу з учасниками процес триває вже другий місяць. Зокрема, вже відбулись консультації на тему фінансування і управління, доступу до ліків, невідкладної допомоги. Найближчим часом МОЗ планує консультації на тему протоколів лікування. Це звичайно лише початок, але ж найдовша дорога починається з перших кроків.
Комментировать