Отже чого можна очікувати від реалізації МОЗівських «напрацювань», до реклами яких вже навіть співаків і священників залучили, далекою від життя пропагандою задуривши їм голову презентаціями й гаслами?
Футуристична вистава про реформи охорони здоров’я у 3-х актах з прологом і епілогом. (Стислий виклад).
Пролог
2017 рік.
В результаті безпрецедентної пропагандистської кампанії, поєднаної з шаленим тиском на народних депутатів або їх підкупом, приймаються законопроекти щодо реформи охорони здоров’я від Уряду. Звучить бравурна музика.
Перший акт
2018 рік.
На реалізацію законопроекту №6327 і №6347 гроші державного бюджету на охорону здоров’я сконцентровано у Національній агенції здоров’я (безконтрольний монстр з 80 млрд. грн.).
Комунальні заклади первинної медичної допомоги отримали свої 210 гривень на приписну душу. Цього виявилося мало, а в сільській місцевості катастрофічно мало. Більшість громад змушена додавати грошей для уможливлення функціонування мережі первинної допомоги. Більшість ФАПів закрились. Тисяч 30 медпрацівників втратили єдиний можливий заробіток і викинуті на вулицю.
Жодна лікарня в країні не відповідає найновітнішим вимогам, які затверджено МОЗ щодо лікарні інтенсивного лікування. Отже до Нацагенції (чи до очільників Уряду) черга ходоків, серед яких народні депутати та не бідні люди з місцевих з проханням «спасіть лікарню, законтрактуйте» і «мотивацією» до позитивного рішення. В результаті частину лікарень підкреслено компромісно законтрактовано й вони отримали бюджетні кошти. Цих коштів як і раніше вистачило майже виключно на жалюгідну зарплату і на фінансування тільки 1/2 наявних лікарень. Для інших необраних закладів єдиним джерелом і надією залишився місцевий бюджет, який швидко луснув під таким навантаженням. Заклади зупинилися, працівники на вулиці, або за кордоном бо тут альтернативи немає. Половину населення України позбавлено доступу до вимушено закритих лікарень.
Органи управління охороною здоров’я на місцях ліквідовано за непотрібністю. Хто молодший, тих взяли до філій агенції. Відбір суворий, треба доводити «відданість», «непричетність» і «гнучкість». Процедура відбору непрозора. Результати відкритих конкурсів, у разі обрання небажаних осіб, просто ігноруються, як зараз все послідовніше практикує МОЗ. Усіх хто дозволяв собі розкіш мати свою думку, або компетентніші за керівництво агенції, призначене Урядом – на біржу або на пенсію.
Місцями заворушення.
Тим часом в Україні інтенсивно будуються 20-30 потужних медичних центрів, для чого і для кого, поки нікому не кажуть. Схоже одразу напівприватних, бо за кошти транснаціональних фармкомпаній та страховиків.
Припинено розробку національних уніфікованих клінічних протоколів (розробляти саме «національні» рекомендує Рада Міністрів Євросоюзу, що імплементовано в Україні з 2008 року) і заснованих на них локальних протоколів у закладах охорони здоров’я (законопроект №6328).
Послідовно розкручується пропагандистська кампанія по дискредитації державних і комунальних закладів і їх працівників (вона вже триває з 2016 року) і вітчизняного фармвиробника на гаслах «ми за якість», «українці достойні найкращого», а також реклама приватного медичного бізнесу (не вітчизняного, не конкретного, якогось — поки не визначеного).
Затверджуються нові стандарти акредитації, засновані на можливості дотримання «міжнародних медичних стандартів» (напр. американських, чи італійських, чи німецьких, але не адаптованих) для яких дорогу проклав законопроект №6328.
Другий акт
2019 рік.
Триває пропагандистська кампанія у якій розкручуються теми лікарів вбивць і здирників та безнадійно відсталих комунальних лікарень, які не можуть і ніколи не зможуть забезпечити українців якісними медичними послугами, недолугих національних фармвиробників, що виробляють безнадійно відсталі ліки й фальсифікати.
Більшість комунальних закладів автономізовано, їх вже ніхто не зобов’язаний утримувати, тільки контрактувати. Нові стандарти акредитації набувають чинності разом з вимогою усім хто бажає отримувати бюджетні кошти терміново й позачергово пройти акредитацію.
Від закладів первинки також починають вимагати дотримання виключно «міжнародних стандартів» з «міжнародною» фармакологією, бо національні уніфіковані клінічні протоколи не оновлюються понад 2 роки та дійсно вже втратили актуальність. Маркетологи від лобістів «міжнародних стандартів медичних послуг» (законопроект №6328) «окучили» кожного лікаря. Тотальна корупція у лікарському середовищі. Галузь вже в кишені транснаціональних фармкорпорацій і приватних страховиків, але не прагне це помічати, бо проблем з фінансуванням вистачає, а тут додаткові «чорні» доходи хоч якось підтримують на плаву.
Національний фармвиробник ледь дихає, переважно на косметологічних засобах і доволі обмеженому експорті генериків на ринки, де діють національні стандарти й допущена українська продукція.
Черга біля кабінетів очільників Уряду – «спасіть лікарню». Щастить меншості й ціна питання більша ніж у 2018-му.
Поступово завершується будівництво 20-30 новітніх медичних центрів.
Триває пропагандистська кампанія «за якість», яка приховано фінансується з відсотків з декількох мільярдів бюджетних коштів, що безперервно знаходяться на рахунках закордонних банків і надмаржі на поставках препаратів з обмеженим терміном придатності. На хвилі боротьби за якість Уряд, а не Верховна Рада разом з ухваленням Буджету держави, «нарізає» бюджет охорони здоров’я на медичні послуги за «міжнародними стандартами» з відповідною вартістю і переглядає пакет гарантій – бо має на те ексклюзивне право за законопроектом №6327 і 6328.
З початку 2019-го Нацагенція поступово припиняє контракти з лікарнями, які не пройшли акредитацію за новими вимогами, і починає їх укладати з «передовими сучасними клініками» по мірі їх відкриття й акредитації за новими спеціально адаптованими для цього випадку правилами.
Більшість державних і комунальних лікарень закриваються. Наступає період функціонування системи охорони здоров’я «А-ля Грузія — 2010».
Місцями заворушення аж до бунтів і актів вандалізму.
Третій акт
2019-2020 рік.
Більшість державних і комунальних лікарень закриті, або в кращому випадку надають консультативні послуги і мінімальне лікування за кошти місцевих бюджетів. Доступ до медичних послуг вторинного й третинного рівня, реабілітації, стоматології різко зменшився.
Значна частина медичних працівників на вулиці, або виїхала за межі України. Відмова МОЗ від розподілу без запровадження нових стимулів до роботи на певних ділянках (первинка, фтизіатрія тощо), дискредитація вітчизняної школи вузівської підготовки тощо, катастрофічно оголили деякі критичні ділянки. «Реформи» кадрового забезпечення, спрямовані на реалізацію передусім бізнес-схем рекрутингу національних медичних кадрів, тривають.
Більшість громадян навіть за наявності гострих захворювань не можуть отримати необхідної допомоги, бо державного й комунального сектору з поміркованими цінами вже немає, в приватних суперцентрах ціни недоступні. Так званий «гарантований пакет» охоплює надто мало навіть з вкрай необхідного. Багато хто помирає не отримавши жодної медичної допомоги.
З’являються нові страхові оператори, які пропонують пакети медичних послуг у новітніх медичних суперцентрах за демпінговими цінами, порівняно з цінами національних страховиків. Національний страховий ринок у сфері медичного страхування занепадає, а потім занепадає й за іншими сегментами, оскільки не здатен запропонувати повний портфель страхових програм. Маржа на нових імпортних страховому і медичному бізнесах тримається на межі рентабельності, уся маржа схована у вартості медикаментів, які виробляються за кордоном. Система медичного і фармацевтичного обслуговування перетворилась у доїльний апарат державного бюджету і бюджетів громадян на користь транснаціональних корпорацій.
Бунти, акти вандалізму, локальні майдани. Вибухонебезпечна соціально-політична ситуація в країні в цілому.
Епілог
Зміна дійових осіб.
Ті, хто відіграли свої ролі вже за кордоном – біля грошей, які їм накапали в процесі «реформи» і продовжують капати з участі у нових бізнесах.
Україна з новим керівництвом починає відновлювати контроль над системою охорони здоров’я в умовах боргового зашморгу запозичень папередніков. За кордон виїхати встигли не всі, декілька овець піймали й посадили за гріхи їх пастухів. Їх гроші повернуті в бюджет. Але це зовсім, зовсім не ті гроші, які втрачені і виведені за кордон. На відновлення керованості галузі їх не вистачає. Знову й знову треба позичати. Зашморг на шиї українців затягується все тугіше. Транснаціональна фарм та страхова мафія спільно з ініціаторами реформ п’ють шампанське на могилах знищених ними мільйонів українців. Мету досягнуто: пенсіонерів немає, отже відпала хронічна проблема з наповненням Пенсійного фонду і підвищенням пенсій. МВФ спільно з національними «зрадниками» зачистили чергову територію від бунтівного народу.
***
Ця замальовка ґрунтується на деяких (не всіх) ризиках імплементації положень Урядових законопроектів з медреформи.
Безумовно хтось скаже, що не варто драматизувати, бо наміри у реформаторів виключно позитивні. Але чи мало ми знаємо прикладів у нашій короткій історії, коли збувалися найгірші з можливих сценаріїв, хоча наперед нас переконували у тому що усе робиться виключно в інтересах громадян з метою підвищення «ефективності», «якості», «доступності», «чесності» тощо. Навіть практично іншого й не бачили.
Методи «покращення» стають дедалі все цинічнішими.
То чому ж зараз хтось пройде повз надможливості, які широко розкривають Урядові законодавчі ініціативи?
До речі, дуже цікаво за які і чиї гроші сьогодні відбувається така безпрецедентно потужна пропагандистська кампанія по просуванню псевдореформи? Чи не з тих самих джерел з яких потім здійснюватиметься поступ по Україні нових бізнесів?
Якщо ми це не замовляли й не оплачували, то хтось же це зробив. Які його інтереси?
Відповіді на ці питання немає. Як немає й спроби моделювання ситуації з медичним і фармацевтичним обслуговуванням хоча б на 2-3 наступні роки.
Є тільки реклама й роздмухування надзвичайних очікувань від нового способу поділити мізерний, упосліджений за всіма ознаками бюджет охорони здоров’я.
Обман і маніпуляція, які обернуться негативними наслідками для демографії і загрозами соціально-політичного характеру.
Варто речі називати своїми іменами.
Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я проти такого сценарію і вже тривалий час пропонує країні свої напрацювання, власний сценарій з нівелюванням ризиків та врахуванням контексту.
У ВРУ зареєстровано повний комплекс законопроектів, необхідних для побудови прогнозованої цілісної національної системи охорони здоров’я, а не для реалізації виключно бізнес схем, небезпечних для українців.
Очільники МОЗ при спілкуванні з тими, кого хочуть залучити на свій бік, стверджують про відсутність альтернативи їхнім презентаціям.
Брешуть цинічно, нахабно і послідовно.
Досить дурити громадян і світову спільноту.
Україна на роздоріжжі, але Україна має вибір і за нас із вами його ніхто не в праві зробити!
Олег МУСІЙ,
заступник Голови Комітету ВРУ
з питань охорони здоров’я
Комментировать