Нам пропонують вже завтра фінансувати «конкретну послугу, конкретному пацієнту», як спосіб покращення медичного обслуговування.
У презентаціях все виглядає привабливо.
Але згляньтеся на те, що презентації призначені для пересічного медичного працівника і громадянина, компетентність яких у питаннях економіки охорони здоров’я у переважній більшості не виходить за межі самих презентацій МОЗ. Тобто це не більше ніж комікси написані «суперменами» про їх майбутні «супердосягнення».
Чи можливо насправді у надстислі терміни досягти обіцяного нам покращення за рахунок запропонованих новшеств?
Формування тарифу на окрему (конкретну) медичну послугу (DRG) триває мінімум декілька років. Німці, наприклад, йшли до цього 7 років й робота триває. За проектом Світового банку у нас для отриманння перших ліпших результатів було передбачено мінімум 3 роки. Отже не зрозуміло на чому базуються обіцянки зробити це значно швидше й повністю.
Збір інформації для формування DRG тільке нещодавно ропочали. Та й ця інформація не є повною, зокрема не враховуються наприклад «видатки на розвиток» яких у бюджеті ОЗ і відповідно закладів взагалі немає.
«Творення права чи узаконення безправ’я?» або законопроект «№2309 «Про автономізацію»
Ще з радянських часів, коли стаття видатків «на розвиток» фінансувалася по окремим державним програмам і ніхто й гадки не мав з чого й як формується ціна послуги — це було не потрібно. Галузь фінансувалася «відповідно до потреби», що зараз неможливо собі уявити, та й не потрібно, бо такий абсолютний патерналізм не спонукає громадян піклуватися про здоров’я.
Отже «чисто конкретно» чесних тарифів на конкретні медичні послуги, необхідних для застосування їх конкретної оплати немає зараз і не буде навіть за рік-два.
Я говорю по чесні тобто коректні тарифи, а не які небудь, бодай дуже «конкретні».
Відчуваєте різницю між «чисто конкретно» і «коректно»?
Втім, якщо мати на увазі тренд щодо перекладання ризиків й відповідальності подалі від МОЗ і Кабміну – на громади, заклади й громадян, то чесні тарифи й не потрібні, «чисто конкретні» нічим не гірші.
Хтось скаже: «То й щож, так не добре і так не добре! А як же добре? Все вам не гаразд!»
Згоден. Якби не було альтернативи, то вже й нехай як нас зараз спонукають — «хоч щось», «хоч якось», «аби не так, як зараз»!.
Але альтернатива є. Базується вона на надійній науковій й методичній основі, прикладах інших країн, які долали такі ж труднощі.
Такий виважений підхід до впровадження в Україні контрактної моделі в ОЗ із застосуванням ефективних сучасних механізмів фінансування, що відповідають ринковим умовам, покладено в основу законопроекту «Про організацію медичного обслуговування населення в Україні» (реєстр. №4456).
Починати треба з проспективної оплати (PPS) за методом глобального бюджету (що доречі вже передбачено постановою КМУ про фінансування за спрощеною економічною класифікацією видатків — один з нечисленних корисних здобутків молодої команди). Глобальний бюджет повинен сплачувіатись за договором (це теж вже передбачено Основами законодавства України про охорону здоровя). Фінансування ЗОЗ на основі контракту (договору) можливе із застосуванням найпростішої для початку структуризації послуг, наприклад: заклад у межах наданого фінансування повинен забезпечити «абдомінальних хірургіних втручань — стільки-то, травматологічних втручань — стільки-то, неускладнених пологів — стільки-то» тощо, «індикатори якості наданої допомоги мають бути досягнуті такі-то».
Так буде декілька років.
Щоб не руйнувати систему медичного обслуговування, яка насправді в Україні потужна, не в багатьох країнах така є, і її поетапно модернізувати у т.ч. з застосуванням економічних методів.
Тим часом будуть відпрацьовані інструменти управління якістю і набрано достатній обсяг матеріалу для формування DRG, яких напочатку впровадження, та й ніколи взагалі, все одно не буде 100% від переліку станів і захворювань.
Отже впровадження нових економічних механізмів це довготривалий копіткий процес, який потребує поваги до «обєкту втручання» і контексту.
У молодої команди МОЗ просто часу немає, от і «рвуть пупа» щоб прислужитися замовнику. А замовник цих новшеств зовсім не ми.
А замовник цих новшеств зовсім не ми, не пересчні громадяни — пацієнти й лікарі.
МВФ, наприклад, однією рукою пропонує гроші, а іншою наполегливо пропонує скоротити видатки в бюджетній сфері.
Наші поспішають догодити: по барабану як зменшувати, аби втілити пропозицію й отримати гроші на «покращення».
Знайшли ентузіастів-коллаборантів з якостями «джельсоміно» і нам локшину на вуха вішають, що у межах 3% від ВВП, спрямованих на охорону здоровя з бюджету, стрімке покращення можливе.
Брехня, просто нагла брехня в яскравій пропагандистській упаковці. Як буси й брязкальця для туземців.
Інвестиції в ОЗ тобто в людський потенціал в країнах зі слабкою і середньою економікою дають «вихлоп» як 1 до 10!
Чи про це не знають?
А тим часом частину грошей отриманих з-за кордону від МВФ, за кордон же й пустили в «довгу мандрівку» «піди не знаю куди» за таємними («чесними й прозорими») угодами, що не можна дізнатись ні де гроші, ні коли поставки ні чому так довго, ні чому терміни придатності підозріло не корелюють з цінами.
Виглядає так, що ми можливо у такий спосіб розраховуємось за «благодійність» і «дешеві гроші».
Тепер вже й людськими життями розраховуємось, що, доречі, теж веде до омріяного кимось зниження навантаження на бюджет.
Коло замкнулося.
Однак вихід є.
Нагадаю, що авантюрним новелам є чітка і комплексна альтернатива у вигляді Рекомендацій парламентських слухань від квітня 2016 року і комплексу законодавчих ініціатив Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я.
Ці речі ігноруються МОЗ і Кабміном не спроста.
Попри все я вірю в Україну й українців.
Ми доброзичливі й через свою духовну чистоту довіряємо людям апріорно, але не абсолютно. У нас, навчених століттями недоброзичливої до свого народу влади, завжди єсть «задній план» типу «Ну-ну. Подивимось на що ви здатні й чого прагнете насправді.».
Отже довго дурити усіх не вийде.
Вже перші ознаки «покращення» все розставлять по місцях.
А може й раніше, багато що вже зараз збурює народ, медиків і їх пацієнтів.
Брязкальця не пройдуть.
Костянтин Надутий
Комментировать