Роздуми над питанням, спираючись на українське законодавство.
Відповідно до чинного законодавства, особа, яка отримала спеціальність лікаря, в тому числі лікаря загальної практики – сімейного лікаря, може працювати на посаді лікаря-спеціаліста з іншої спеціальності, в тому числі на посаді лікаря — дільничного терапевта, однак при умові отримання звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності, що дає право займатися лікарською діяльністю за вказаною спеціальністю ( в даному випадку – звання лікаря – терапевта дільничного).
Так, відповідно до п.1 Примітки до розділів І, ІІ «Лікарські посади» та «Провізорські посади» наказу Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю» від 25.12.1992 р. №195 (далі — Перелік), до роботи на посадах лікарів і провізорів допускаються фахівці, що отримали спеціальну підготовку у вищих навчальних закладах відповідно до Переліку та звання лікаря-спеціаліста з конкретної спеціальності (для лікарів), провізора загального профілю (для фармацевтів) або мають сертифікат, який дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста (для фахівців з немедичною освітою). При цьому Номенклатурою лікарських спеціальностей, що затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України №359 від 19.12.97 р., передбачено окремі спеціальності «Загальна практика — сімейна медицина» (п. 45) та «Терапія» (п.111).
Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров’я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29.03.2002 р. №117 (далі – Довідник кваліфікаційних характеристик), встановлено окремі кваліфікаційні вимоги для спеціалістів цих двох спеціальностей. Так, відповідно до п.20 розділу «Професіонали» Довідника кваліфікаційних вимог, кваліфікаційними вимогами до лікаря загальної практики – сімейного лікаря є: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа» або «Педіатрія», спеціалізація за фахом «Загальна практика – сімейна медицина», наявність сертифіката лікаря-спеціаліста. Для лікаря – терапевта дільничного, відповідно до п.74 Довідника кваліфікаційних характеристик, встановлені такі кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа», спеціалізація за фахом «Терапія», наявність сертифіката лікаря-спеціаліста.
Також необхідність отримання спеціалізації за напрямом «Терапія» для роботи на посаді лікаря – терапевта дільничного передбачено Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров’я, затвердженим Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2002 р. №385, відповідно до п.118 якого посаді лікаря-терапевта дільничного відповідає лікарська спеціальність «Терапія».
Відповідно до абз. 2 п. 2.4. Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.12.1997 р. №359 (далі – Положення про порядок проведення атестації), лікарем-спеціалістом однієї із спеціальностей, що передбачена Номенклатурою лікарських спеціальностей, може бути лікар, який закінчив інтернатуру, магістратуру, клінічну ординатуру або аспірантуру з цієї спеціальності і має сертифікат лікаря-спеціаліста, а також особи, які в установленому порядку допущені до лікарської діяльності, пройшли курси спеціалізації, стажування або інші види підготовки та мають необхідну за програмою теоретичну і практичну підготовку за своєю спеціальністю, володіють сучасними методами профілактики, діагностики та лікування хворих. Відповідно до п.2.1. даного Положення, особи, які у порядку, передбаченому Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.12.92 р. №195, допущені до лікарської діяльності та пройшли курси спеціалізації, стажування або інші види підготовки, підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності.
Згідно з Роз’ясненням «Щодо правильного використання посад «лікар (провізор) – стажист»» Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Міністерства охорони здоров’я України від 11.01.11 р. №11-02-09/10-1(далі – Роз’яснення), зарахування на посаду «лікар (провізор) – стажист» з певної спеціальності здійснюється у випадку, якщо лікар (провізор) зарахований (переведений) на іншу посаду, до отримання ним сертифікату лікаря-спеціаліста з відповідної лікарської (провізорської) спеціальності. Після зарахування (переводу) на посаду «лікар (провізор)-стажист», така особа зразу ж направляється для проходження стажування (спеціалізації) з наступною атестацією з присвоєнням звання спеціаліста з конкретної лікарської (провізорської) спеціальності, що дає право займатися лікарською (провізорською) діяльністю за вказаною спеціальністю.
У разі відмови від стажування (спеціалізації), відповідно до абз. 6 Роз’яснення, лікар (провізор) — стажист (за згодою) з додержанням вимог наказу МОЗ України від 25.12.92 №195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю», може бути переведений на посаду молодшого спеціаліста з медичною освітою, а у разі відмови – підлягає звільненню по ст.40, п.2 КЗпП України (виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці).
Джерело: healthrights.org.ua
Комментировать