Є думка

Чи довічно бути донором людського ресурсу для чужих економік?

Охорона здоров’я потребує поверненння держави до належного виконання своїх обов’язків перед громадянином і медичним працівником.

Жовтень 1917 року в національній історії знаменувався І-м українським медико-санітарним з’їздом та фундацією Всеукраїнської спілки лікарів. Національна медична спільнота згуртувалась раніше ніж була проголошена перша Українська республіка. Медики першими взяли відповідальність за безпеку нації у годину боротьби за становлення української державності.

Сьогодні, у 2017-му – 100 років по тому, ми знову опинилися перед вибором: чи жити Україні і її народу, чи довічно бути донором людського ресурсу для чужих економік, територією зникаючого етносу.

Понад два десятиліття триває зубожіння галузі охорони здоров’я, руйнація її інфраструктури, нівелювання етичних засад медичних професій через утримання медиків на рівні животіння. Це відбувається на фоні критичного зниження добробуту усіх українців.

Останнім часом це набуло катастрофічного характеру. Люди, сім’ї зазнають фінансової катастрофи, сплачуючи за медичну допомогу. Не здатних оплатити необхідне лікування забирає смерть. Це наші батьки, брати, діти, друзі, односельці.

Професіонали галузі, не маючи можливості адекватно захистити пацієнтів від страждань та не бажаючи носити тавро здирників, яке активно навіюється суспільству, вдаються до масової трудової еміграції.

Об’єднати зусилля у відбудові національної системи охорони здоров’я – ключового елемента функціонування суспільства на основі пріоритетів національної безпеки, людиноцентричності та соціальної справедливості – міри духовної зрілості суспільства, або зафіксувати як правову норму небажання і нездатність держави піклуватися про націю, лишаючи її будь яких перспектив – суть сьогоднішнього вибору.

Мусимо сказати правду самим собі і кожному з нас, що нас чекає, як держава захистить законом своє право не фінансувати необхідну людині медичну допомогу та узаконить відмову «злидням» у медичній допомозі, у порятунку життя.

Охорона здоров’я потребує докорінного реформування та водночас поверненння держави до належного виконання своїх обов’язків перед громадянином і медичним працівником.
Світовою спільнотою, громадами України накопичено колосальний досвід і знання як зміцнювати людський потенціал нації.

Ми пропонуємо обговорити бачення нової національної системи охорони здоров’я України та шляхів її побудови на основі комплексного, системного підходу.

Ми переконані, що виключно українська громада вправі визначати якою повинна бути національна система охорони здоров’я!
Ми прагнемо поваги, прагнемо бути почутими і ми цього досягнемо!»

18 жовтня в м. Києві відбудеться Національний форум, на якому буде проведено консіліум охорони здоров’я. Консіліум проведуть представники професійної та пацієнтської спільнот, громад та органів державної влади.

К. Надутий

Комментировать

Нажмите для комментария