Чому за душевне відношення, вміння, старання, хороші результати, врятування життя, безсонні ночі медичний працівник не може прийняти вдячність задоволених пацієнта після виконаної роботи, якщо цю вдячність не ставили умовою послуг і не визначили попередньо?
Є такі ситуації, коли відмова від вдячності пацієнта, яку він приносить від щирої душі, сприймається боляче пацієнтом
У давні часи 1964 року мені вдалося знебавити літню самотню селянку на Поліссі від випадіння матки через успішну операцію. Там я почав свою лікарську кар’єру і це була перша моя відповідальна операція. Мені було 23 роки.
Через декілька тижнів після виписки ця бабця похилого віку з далекого села приїхала у райцентр і ранком перестріла мене на дорозі на роботу. З фартуха вийняла два великих яблука, витерла об фартух і протягнула до мене із словами: «Дякую тобі, синочок.»
Мене в університеті виховали на засадах безплатної медицини. Отже, я відмовився від яблук, вважав що брати подяку неетично. Бабка заплакала гірким сльозами. «Синочку, це тобі щиро від серця», – казала. Я не міг не взяти. Це були перші «хабарі» в моєму житті.
Другий випадок трапився, коли я вже був освіченим лікарем вищої категорії. Пацієнти знали, що я не претендую на винагороду, тому просилися до мене. Так до мене потрапила самотня пацієнтка, яка повернулася з заробіток із-за ускладненої вагітності. Футболили нею, доки не перейшла до мене. Через складну операцію мені удалось врятувати їй життя. Рана загоїлася, пацієнтка видужала. При виписці вона подякувала і з радістю на очах передала мені конверт. У конверті була купюра в один долар, майже єдиний який вона мала. Пацієнтка гордилася тим, що могла віддячитися доларом, як інші. Міг я не взяти? Хіба це можна вважати корупцією?
Іштван Майороші,
лікар вищої категорії, ветеран праці, дитина війни,
примусово звільнений на пенсію в період псевдореформ
Комментировать