Присвоєння звання «лікар-спеціаліст».
Ця атестація є першим етапом в системі атестації та передує зайняттю особою лікарської посади в закладах охорони здоров’я, що відповідає певній спеціальності, або здійсненню медичної практики за певною спеціальністю. У результаті її успішного проходження лікареві видається сертифікат лікаря-спеціаліста (одна з наведених вище кваліфікаційних вимог).
За даними Автоматизованої бази даних, кількість лікарів, що мають звання лікаря-спеціаліста без кваліфікаційної категорії, не є значною, порівняно з кількістю лікарів, що мають будь-яку з кваліфікаційних категорій:
Хто має право проходити атестацію для присвоєння звання «лікаря-спеціаліста»?
● особи, які закінчують навчання в інтернатурі;
● особи, які у порядку, передбаченому наказом МОЗ України від 25 грудня 1992
року № 195 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних
навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право.
Які атестаційні комісії присвоюють звання «лікаря-спеціаліста»?
● комісії, створені при вищих навчальних закладах;
● комісії, створені при закладах післядипломної освіти.
Склад цих комісій затверджується наказом ректора такого закладу вищої освіти.
Процедура проведення цієї атестації наразі детально не врегульована. Чинне законодавство коротко описує лише окремі аспекти відповідного процесу. Зокрема, визначено перелік документів, які особа має подати до атестаційної комісії для присвоєння звання лікаря-спеціаліста, та порядок прийняття відповідних рішень.
Так, атестаційна комісія приймає рішення більшістю голосів її присутніх членів на засіданнях, що проводяться не рідше одного разу на квартал. При рівному розподілі голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Рішення атестаційної комісії доводиться до відома атестованого лікаря одразу після
закінчення засідання комісії.
Які рішення може прийняти атестаційна комісія?
● Присвоїти звання «лікаря-спеціаліста».
У такому разі лікар отримує сертифікат лікаря-спеціаліста, що фактично означає можливість працювати на посаді лікаря в закладі охорони здоров’я.
● Відмовити у присвоєнні звання «лікаря-спеціаліста».Підставою для такої відмови є: низький рівень необхідної за програмою теоретичної та практичної підготовки за своєю спеціальністю; низький рівень володіння сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих в області надання медичної допомоги, що може призвести до погіршення стану пацієнта або його смерті.
Таким чином, підстави для відмови у присвоєнні звання «лікаря-спеціаліста» сформульовані, з одного боку, досить дискреційно. З іншого боку, виглядає так, що низький рівень володіння сучасними методами профілактики, діагностики і лікування хворих, який не може призвести до погіршення стану пацієнта або його смерті, але який водночас жодним чином не покращує стан пацієнта, з формальної точки зору, не є підставою для відповідної відмови.
Особа, якій відмовлено в присвоєнні звання «лікаря-спеціаліста» може оскаржити рішення атестаційної комісії у встановленому законодавством порядку.
Атестація з підтвердження звання «лікаря-спеціаліста» є обов’язковою у таких випадках:
● Лікар не працював за конкретною спеціальністю більше трьох років;
● Лікар своєчасно не пройшов атестацію на кваліфікаційну категорію (який протягом року після закінчення 5-річного строку з дати попередньої атестації не виявив бажання і не подав документи на чергову атестацію)45;
● Лікар проходив атестацію на присвоєння другої кваліфікаційної категорії, але йому було відмовлено в її присвоєнні.
Такі особи не можуть займатися лікарською діяльністю за своєю спеціальністю без попереднього проходження стажування46. Тобто, спочатку лікар повинен пройти стажування, а вже потім відбувається атестація.
Є три винятки, коли проходження цієї атестації відстрочується:
(1) для працівників, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року;
(2) одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років;
(3) вагітні жінки та особи, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства.
Стажування
Слід зазначити, що наказ МОЗ № 4847 (остання редакція – 2011 року), який регулює питання стажування, не приведено у відповідність із Наказом МОЗ № 359, який регулює питання атестації (остання редакція – 2016 року). Так, наказ № 48 стосується лише стажування у випадках відсутності практики за спеціальністю
протягом трьох років (про інші випадки в ньому не йдеться).
Також наказ №48 регулює ті самі питання, що й наказ №359, наприклад, що відбувається, якщо лікар проходить або не проходить атестацію після стажування.
Крім того, наказ № 48 встановлює процедуру оскарження рішення про відмову у присвоєнні звання лікаря-спеціаліста: протягом 14 календарних днів після затвердження рішення наказом ректора навчального закладу шляхом подання скарги до МОЗ.
Стажування відбувається в інститутах удосконалення лікарів або на факультетах удосконалення лікарів при медичних інститутах та університетах.
Направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров’я Ради Міністрів Республіки Крим, управліннями охорони здоров’я обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій, департаментом медицини та соціального захисту Київської міської державної адміністрації.
Строк стажування від одного до шести місяців визначається окремо щодо кожного лікаря органом охорони здоров’я, що направляє його на стажування.
Перед направленням лікар на час стажування зараховується органом охорони здоров’я на посаду лікаря-стажиста в установу охорони здоров’я.
Які атестаційні комісії підтверджують звання «лікаря-спеціаліста»?
Ті самі, що й у випадку присвоєння звання – атестаційні комісії, створені при вищих навчальних закладах та при закладах післядипломної освіти.
Які рішення може прийняти атестаційна комісія?
● Підтвердження звання «лікаря-спеціаліста».
У такому разі особа отримує сертифікат лікаря-спеціаліста.
● Відмова у підтвердженні звання «лікар-спеціаліст» з конкретної лікарської
спеціальності.
Підстави для відмови є тими самими, що і у випадку з присвоєнням звання «лікаря-спеціаліста». Відповідне рішення може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку.
Комментировать