А ви читали, що насправді сказав Лінчевський? Повна стенограма

Протягом останніх декількох діб з подачі шановної Ольги Богомолець на Олександра Лінчевського звалився шквал розгромної критики. А через що? Давайте розберемося.

Сумнозвісні слова замміністра охорони здоров’я України щодо лікування онкохворих за кордоном стали хіба що не головною темою розмов у околомедичних колах. Читаючи коментарі до численних статей в інтернеті, присвячених словам Лінчевського, можна натрапити на незліченні побажання «пережити те саме», «мати онкохворих серед своїх рідних» тощо, а також найрізноманітніші прокльони і лайливі слова на його адресу.

Наразі буча докотилася до найвищих ешелонів влади. Зокрема це призвело до того, що Гройсман наказав почати провадження щодо Лінчевського через слова про онкохворих.

Чим він це заслужив?

Перш за все, треба згадати контекст, у якому прозвучали ці слова. Наприкінці статті ви можете ознайомитися з повною стенограмою доповіді Лінчевського, з якої все стане зрозуміло. А для тих, кому лінь читати, я наведу стислий переказ.

Рахункова палата звинуватила МОЗ у неефективному використанні коштів, виділених з державного бюджету для лікування громадян України за кордоном. Сталося це, зокрема, через те, що 25 відсотків громадян, які виїхали за кордон для проходження лікування, в результаті загинули. Важко сказати, чому саме це сталося – через продовження хвороби, prolongatio morbi, або через неправильний вибір клініки, терапії тощо. Нехай із цим питанням розбираються експерти, які мають доступ до історій хвороби померлих пацієнтів.

Повернемося до Лінчевського. На звинувачення Рахункової палати замміністра відповів, якщо стисло, що оцінити ефективність використання коштів на лікування пацієнтів, які хворіють на рак, доволі складно, адже навіть у разі ефективного лікування гарантувати стовідсотковий результат покращення стану неможливо. Попре зусилля лікарів не всіх вдається врятувати.

«Ті проблеми, тобто ті онкологічні захворювання, які, власне, потребують трансплантації кісткового мозку, вони закінчуються смертю. Рано чи пізно. Трансплантація нирки, трансплантація серця, вона не продовжує життя невизначено довго», каже Лінчевський, а потім додає: «Ми даємо шанс людині пожити ще трішки, пожити довше. […] Зрештою, а яка є мета лікування за кордоном? Яка мета аудиту чи яка мета нашої роботи в цій ситуації? Ми економимо кошти? Чи ми даємо шанс на виживання?»

Тобто, замміністра сам каже, що це не привід відмовляти онкохворим у допомозі. Кількість пацієнтів, яких МОЗ відправило на лікування закордоном минулоріч зросло з 20 чи 50 до 150 осіб, зазначає Лінчевський, і МОЗ цим пишається. Навіть якщо не всім лікування допомогло, це хороший результат.

Хіба можна звести сенс цієї промови до ідеї: «Допомагати онкохворим не треба», як це роблять деякі ЗМІ? Посил слів Лінчевського зовсім інший. Він не відмовляється від пацієнтів, які хворіють на рак, не каже про марність використання грошей для їхнього лікування, він питає в Рахункової палати – як ми мали використати ці кошти більш ефективно?

Може, краще лікувати «сердечників»?

Якщо ефективність використання коштів оцінюється Рахунковою палатою за співвідношенням пацієнтів, що одужали, до коштів, які було витрачено, чи не краще лікувати тих, хто одужає гарантовано і за менший кошт? Це не позиція Лінчевського, це його питання до Рахункової палати.

«Ми три тисячі пацієнтів з інфарктом рятуємо впродовж року за значно меншу суму коштів, витрачаючи з боку держави. Але з іншого боку, ці сто пацієнтів тут, в Україні, гарантовано помруть (мова про онкохворих – прим. ред.). Ці 800 млн грн дають людям шанс на життя,» — каже Лінчевський.

Чи, може, краще розвивати трансплантологію в Україні? Це теж дозволить врятувати більше життів за менший кошт, нагадує замміністра. Щоправда, наразі в країні немає такого досвіду, тож доведеться спочатку навчити українських лікарів трансплантувати кістковий мозок від неродинного донору.

«Ми, як Уряд, як держава маємо вирішити – ми направляємо кошти на лікування за кордон чи на навчання наших лікарів за кордоном? Ми цей мільярд вкладемо в порятунок тих, хто зараз помре, чи в порятунок тих, хто потребуватиме такого лікування через п’ять років, коли ми налагодимо всі потужності та навчимо?»

Виникає дилема на кшталт відомої проблеми вагонетки. Вагонетка втратила керування і мчить по залізничній колії. До однієї колії прив’язані п’ятеро людей, і вагонетка мчить прямо на них. До іншої колії прив’язана лише одна людина. Ви стоїте біля стрілки і можете вибирати, по якій колії поїде вагонетка. Чи варто пожертвувати однією людиною, аби врятувати трьох? Яке рішення – правильне?

«Яким чином міністерство, чи наша команда, чи будь-яка інша, яким чином держава може поставити оцих сто пацієнтів, які в Україні точно помруть, і ми даємо їм шанс лікуватися, або ж оці три тисячі пацієнтів, яких в Україні можна врятувати. Як вибрати між і між?» — питається замміністра. «Це питання ніколи не матиме красивого рішення.»

До чого тут Богомолець?

Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ольга Богомолець звернулася до Рахункової палати із проханням надати стенограму виступу заступника міністра охорони здоров’я Олександра Лінчевського під час розгляду Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству охорони здоров’я України для лікування громадян України за кордоном.

24 травня прохання Ольги Богомолець було розглянуто и 29 травня надано повний текст виступу Олега Лінчевського. Саме після цього в мережі з’явився той сумнозвісний фрагмент промови замміністра зі словами «всі помруть», який став причиною скандалу та вмить розтиражувався українськими ЗМІ.

Цікаво, що вчора Валерій Пацкан виклав у соцмережі Facebook аудіозапис виступу Олександра Лінчевсього «задля недопущення різних інтерпретацій заяв Лінчевського». Скачати його можна за посиланням.

P.S.: То за що ми судимо Лінчевського? Давайте дочекаємося висновків Рахункової палати і, якщо вона доведе факт неефективного використання бюджетних коштів, судитимемо МОЗ по справі, а не ґрунтуючись на пересмикуванні фактів та тлумаченні слів, вирваних з контексту.

Щиро ваша,

Т. Л.