Медичні фахівці та фахівчині розповіли про досвід роботи з паліативними пацієнтами та пацієнтками. Медики виділили 5 основних пунктів, що змінять підхід лікарів та лікарок до лікування важких хвороб.
Одна історія віддзеркалює тисячі прикладів
Микита останні тижні нездужав: слабкість, сильний біль у грудях, відсутність апетиту та болючий кашель. Микита пройшов обстеження у лікарні. Його лікарка, Катерина Геннадіївна за кілька днів повідомила діагноз: 4 стадія раку легень. Микита і його родичі впали у відчай. Катерина Геннадіївна — лікарка досвідчена, вона підтримала Микиту та його рідних, а також розпланувала подальше лікування пацієнта: променева та хімієтерапія. Лікарка розуміла, що з таким діагнозом Микиті, ймовірно, знадобиться ще й паліативна допомога. Катерина Геннадіївна, як і всі лікарі й лікарки знала, що паліативна терапія не вилікує Микиту. Але допоможе йому провести без болю й мук останні дні життя. Лікарка розуміла, що якісна паліативна допомога дасть Микиті змогу реалізувати прості бажання, які він не встиг втілити за життя. Паліативна терапія, розмірковувала медикиня, також допоможе Микиті більше часу побути зі своїми родичами. А потім Микита зможе спокійно померти, без страждання та болю. За роки роботи Катерина Геннадіївна виокремила для себе одне з головних правил лікарської справи: людина з важким діагнозом має право на життя без болю та на якісні умови лікування.
Важливі питання, на які є відповіді
Таких як Микита в Україні 1,5 млн (дані МОЗ за 2021 рік). Чи не у кожному багатоквартирному будинку живе важкохвора людина. Та чи всі вони отримують якісну паліативну допомогу, що полегшує їхнє життя? Аби сповна зрозуміти проблему розгляньмо простий приклад. Якби у Микити заболіла голова, він би міг випити пігулку від головного болю, за пів години голова б у нього перестала боліти. Якби Микиту, приміром, турбував зуб, він би теж випив знеболювальне. Потому він би пішов до стоматолога і йому б полікували хворий зуб. Таку допомогу Микита може отримати без проблем: є запит — є миттєве вирішення.
При важкій хворобі подібна логіка не завжди працює. Клієнт чи клієнтка часто терплять біль, іноді пекельний, але сильне знеболювальне так і не отримують. Якщо пігулку від головного болю ви можете придбати без рецепта, з опіоїдами в аптеці виникають проблеми. Медикам та медикиням потрібно виписувати рецепти на наркотичні препарати, багатьох лікарів та лікарок стримує страх відповідальності за виписані опіоїди. Через це пацієнти та пацієнти часто залишаються без препаратів, які могли б полегшити їхні страждання. Звідки цей страх та як його подолати, аби люди отримували якісне паліативне знеболення? Про це розлогіше далі.
Кожну проблему важливо детально розібрати
Команда проєкту «Твій сімейний лікар» завжди пірнає у важливі медичні теми. Ми переконані, що будь-яке питання, що стосується медичного обслуговування, можна розв’язати. «Твій сімейний лікар» за три роки роботи об’єднав 180 лікарів і лікарок із 6 регіонів України. Кілька разів на місяць команда проєкту разом з лікарями та лікарками обирає важливу медичну тему. Найкращі медичні фахівці та фахівчині готують з цієї теми розлогий матеріал. А потім ми запускаємо вебінар, аби поділитись досвідом зі ще більшою кількістю лікарів та лікарок.
Ми вже маємо вебінар на тему «Паліативна допомога», подивитись його можна тут. Експерти та експертки з паліативної медицини розповіли все, що важливо знати кожному медику ти медикині, що мають справу з паліативною терапією. На основі цього вебінару команда проєкту «Твій сімейний лікар» виділила 5 головних китів, на яких тримається якісна паліативна допомога. Тож розпочнімо, аби такі люди як Микита якнайшвидше отримали якісну медичну допомогу.
Кит перший. Хто надає паліативну допомогу?
Паліативна допомога в Україні входить до переліку послуг, які оплачуються за програмою медичних гарантій. Аби паліативна допомога була ефективною, команда паліативної медицини має складатися з лікаря/лікарки, які надають паліативну допомогу та медсестри/медбрата, які пройшли відповідні курси. Не менш важливими є психолог/психологиня та соціальний працівник/працівниця. Кожен з цих спеціалістів та спеціалісток відповідає за свій напрямок, аби полегшити життя своїх клієнтів та клієнток. Паліативна допомога має полегшити страждання людини та зменшити її біль при важкій хворобі.
Лікарка паліативної допомоги мобільної служби БОБФ «СВОЇ» Зоя Максимова розповідає, що в Україні існують дві форми паліативної допомоги: мобільна (розрахована на клієнтів та клієнток, що перебувають вдома, зазвичай це люди, прикуті до ліжка, яких неможливо перевозити до лікарні) і стаціонарна (надається безпосередньо у лікарні, людям, яких можна транспортувати до медичного закладу). До речі, надання паліативної допомоги регулюється наказом Міністерства охорони здоров’я № 13-08 від 2020 року.
Кит другий. Як вашому клієнту чи клієнтці отримати паліативну допомогу?
Для цього людині чи її родичам потрібно звернутися до сімейного лікаря чи лікарки. Якщо є показання, медичний фахівець чи фахівчиня мають виписати направлення на мобільну або стаціонарну паліативну допомогу. Однак треба зважати на індивідуальні випадки. Людям, прикутим до ліжка краще отримувати паліативну допомогу вдома, іншим, за можливості, краще лікуватись в стаціонарі. Та не варто забувати й про бажання самих людей. Часто вони хочуть залишитись вдома. Рідні стіни інколи лікують значно краще, аніж лікарняні палати.
Кит третій. Чому важливо не пропустити задишку паліативного клієнта чи клієнтки?
Оглядаючи потенційного паліативного клієнта чи клієнтку, лікар чи лікарка мають звернути увагу на больовий синдром, нутритивний статус та психологічний стан людини. Однак вкрай важливо помітити ще й на задишку. Це один із важливих факторів, який визначає прогнози щодо подальшого стану людини із паліативним статусом. Задишка у паліативній медицині — це відповідь на питання: лишати пацієнта або пацієнтку вдома, чи транспортувати до стаціонару? Щоб відповісти на це питання, потрібно розібратись у видах задишки.
Всі види можуть бути небезпечними. У такому стані, каже онколог Андрій Гардашніков, швидко настає нестача повітря, починається гіпоксія, організм не отримує достатню кількість кисню, людина може втратити свідомість. Тож Андрій Гардашніков наполягає, аби всім паліативним клієнтам чи клієнтками із задишкою обов’язково вимірювали насиченість крові киснем за допомогою пульсоксиметра. У нормі киснева насиченість крові складає 96-98%. Якщо цей показник знижений — клієнту чи клієнтці потрібна киснева маска і госпіталізація до стаціонару.
Кит четвертий. Ліцензії на наркотичні препарати
Якби лікарка Катерина Геннадіївна не виписала Микиті наркотичні анальгетики, Микита не зміг би терпіти біль. При його діагнозі больовий синдром іноді настільки виражений, що людина кричить, просячи допомоги. Словом, паліативна допомога без знеболення не полегшить життя клієнта чи клієнтки.
Знеболення наркотичними препаратами інколи визріває у справжнє яблуко розбрату у медичній царині. Ще за часів радянської влади наркотичні анальгетики наскільки демонізували, що лікарі й лікарки навіть боялись брати до рук ампулу з морфіном, не кажучи вже про те, аби ту ампулу застосувати. За тієї ж радянщини треба було заповнити цілу купу документів, якщо медик чи медикиня все ж осмілювались, та використовували опіоїди. Якщо в документах були хоч найменші помилки чи виправлення, то до медичного фахівця чи фахівчині могли вжити покарання, аж до ув’язнення.
В українській медицині вкорінився страх перед наркотичними анальгетиками. Втім декомунізація стосується не лише назв вулиць та пам’ятників, а й страхів, що посіяла радянщина на українській ниві.
Для законного виписування рецептів на наркотичні препарати медичному закладу, де працюють лікарі та лікарки, не потрібна спеціальна ліцензія. Достатньо мати ліцензію на медичну практику, говорить асистентка кафедри паліативної та хоспісної медицини НУОЗ України ім. П.Л. Шупика Юлія Мендес.
Юлія Мендес пояснює, що медикам та медикиням, які виписують наркотичні препарати, не потрібно додатково обладнувати місце зберігання для бланків форми 3. Їх можна зберігати у незаповненому вигляді та без печатки у замкненій на ключ шухляді.
Кит п’ятий. Юридично правильна формула виписування опіоїдів
Під час вебінару «Паліативна допомога» лікарів та лікарок найбільше цікавило, як правильно виписувати наркотичні анальгетики для паліативних хворих. Юридичну правильну формулу озвучила лікарка паліативної допомоги мобільної служби БОБФ «СВОЇ» Максимова Зоя. Цю формулу пояснимо на знайомій вже історії Микити і його лікарки.
Микита останні кілька днів приймав сильне знеболювальне п’ять разів на добу. Однак це зовсім не полегшувало його стан. А згодом біль став просто нестерпний. Лікарка Катерина Геннадіївна була до цього готова. Вона знала, що в наказі 13-08 МОЗ, в додатку №1 є чітко прописана шкала болю від 1 до 10. Лікарка в картці Микити написала, що оцінює біль клієнта на 10 балів з 10. Услід Катерина Геннадіївна зазначила, що попередньо Микита отримував 5 разів на добу сильне знеболювальне, але ефекту це не дало. Далі у картці Микити лікарка вказала, що рекомендує призначити клієнту опіоїдний препарат (назва), посилаючись на 10-бальну шкалу, що вказана в додатку №1, наказу МОЗ 13-08. Катерина Геннадіївна знала, що таким записом вона захищає себе юридично і позбавляє болю свого клієнта.
Команда проєкту «Твій сімейний лікар» дякує лікарям та лікаркам, що працюють у паліативній медицині. Вони роблять усе, щоб останні дні паліативних клієнтів та клієнток минули без болю, у турботі та затишку. Наші серця також з людьми, які останні дні свого життя ввіряють у руки професійним медикам та медикиням, а ті залишаються зі своїми клієнтами й клієнтками до кінця.
Детальніше ознайомитися із вебінаром «Паліативна допомога» можна тут.
Комментировать