Останнім часом мені якось важко зрозуміти — я песиміст чи реаліст))
Сергій Марчук
МП. Як справи з фінансуванням на місцях? На що дають гроші, на що ні? Чи є затримки з/п? Який стан справ із забезпеченням препаратами та обладнанням? Як давно оновлювалося обладнання в ЛПЗ?
СМ. Як і раніше. Харчування не погане(хворих), інколи сиротам, дітям учасників АТО і т.ін. дають якісь ліки(не всі)… Що стосується підготовки медперсоналу – повний нуль: курси за свій рахунок(в кращому випадку відрядять із збереженням заробітної плати, але без відшкодування добових, проїзду, проживання і вартості курсів); канцтовари – за рахунок «благодійних фондів»; медичний одяг і інші товари – все за свій рахунок; інструмент – частково за свій рахунок, частково з «благодійних фондів». Затримки зарплати є в мед закладах міста, в обласних все вчасно. Обладнання інколи закуповується, але далеко не в тих об’ємах як хотілось би. В основному подається заявка на сучасне обладнання і вона дрейфує до нескінченності без якоїсь на то мети. Щось сучасне – дзуськи, бо дорого.
МП. Чи відчули ви якісь позитивні зміни в системі охорони здоров’я за час проведення реформ (і з приходом нового міністра зокрема)
СМ. Ні. Реформ поки що немає і, наскільки я розумію, вони досі в фазі планування. Куди поспішати? Це ж всього на всього здоров’я. Діяльність міністра простим смертним лікарям поки не видно. Можливо згодом?
МП. Які важливі моменти, на ваш погляд, не беруть «реформатори» в своїх планах перекроювання галузі?
СМ. Важко сказати, так як реформа поки що окреслена загальними поняттями без конкретики. Найголовніше – система управління лікарнями. Ну серйозно – головний лікар і завхоз, і начмед, і директор, і економіст… Так не повинно бути. На мою думку потрібно відокремити побутову частину і лікувальну. Також мене турбує питання логістики в медичних закладах. А точніше її відсутність. Питань багато…
МП. МОЗ декларує зростання з /п лікаря за рахунок різних механізмів: підвищення ставок, контракти та ін. Наскільки, на ваш погляд, ці плани можуть бути реалізовані і чи призведе це до реального підвищення стану життя лікарів.
СМ. Ні, не призведе. Прогнозоване підвищення на 20-30%, тобто на 600-800 грн питання не вирішує. Потрібно збільшувати зарплату не на відсоток від нічого, а на певну суму – скажімо на 5-7 тис грн(для початку). А звідки такі гроші взяти в нашій країні? Нє, ну є кілька джерел)))) але їх не посадять! Тарифні сітки – це взагалі рудимент, який чим раніше зникне – тим краще.
МП. З 2017 року, кожен лікар повинен буде укладати договори з пацієнтами. Як ви до цього ставитесь, чи готові ви до цього морально і фізично?
СМ. Навіщо ускладнювати собі життя? Які договори? Ми мало працюємо з паперами – давайте ще договори. Бюрократія в Україні не менша проблема, ніж корупція. Все просто – сплачуєш страховку – гроші йдуть на рахунок, сходив до лікаря – гроші списались. Все. Немає грошей на рахунку – підключаються державні кошти(залежно від ситуації, висновків якоїсь комісії тощо). Тобто іпохондрики сидять вдома, в лікарні звертаються хворі. Ну і контракти – скільки лікар отримає від контракту? 1 грн. 80 копійок(наприклад)? Точно не адекватні кошти, я впевнений!
МП. Що говорять ваші колеги і керівництво про реформи МОЗ? Віра є?
СМ. Майже всі мої колеги налаштовані скептично. Це люди, які хоча б раз відчули розчарування у реальності, чули дзвін розбитих амбіцій, очікувань і сподівань. Особисто я – навчаючись в медколеджі гадав – «ще вчитись 4 роки – щось зміниться»…не змінилось. Вчусь в академії – «ну не може ж так бути постійно, десь є дно, потім зростання»….6 років…дна немає. 2 роки інтернатури – «от нові міністри точно щось змінять» — не змінюють, — щось там кажуть, наради-перенаради, держзакупівлі, юнісефи, вакцини, фармбізнесс….а простих медиків наче не існує. Про середній і молодший медперсонал взагалі мовчу – не розумію що людей тримає на подібній недоооооооооціненній роботі.
МП. На сьогодні декларується 2 моделі страхової медицини: Кабмін пропонує передати медстраховку приватним компаніям, МОЗ наполягає на державному фінансуванні. Яка з моделей, на ваш погляд, життєздатна за нинішніх умов?
СМ. Державна страховка? Ви серйозно? Тобто ми створимо ще з десяток підрозділів при міністерстві, які будуть займатись «фінансуванням» медицини. Ті ж яйця, лише в профіль.
МП. Чи не поспішила влада з введенням платних послуг в ЛПЗ, не забезпечивши механізмів фінансування цих послуг? З огляду на низьку платоспроможність населення, чи не призведе це до загального погіршення здоров’я нації?
СМ. Низька платоспроможність…не поспориш. Але люди знаходять гроші на що завгодно – 2-х метрову плазму на півстіни, ковбасу, похід в кіно, а на власне здоров’я немає грошей? Інша справа – незахищені верстви населення – тут без допомоги держави не обійтись. А якщо персонаж 30-ти років, працює не сплачуючи податків і отримуючи зарплатню в конверті приходить за безкоштовною медициною – вибачте. Особисто мої знання і мої навички – те, що я не збираюсь роздавати безкоштовно подібним людям.
МП. Дайте відповідь, будь ласка, на питання: «Якби при владі були Ви особисто, які першочергові кроки в реформуванні системи охорони здоров’я ви б зробили?».
СМ. Повна заміна системи оплати праці медика і одразу ж тотальна переатестація медперсоналу з незалежними комісіями, закритими базами питань і т.п. Ну серйозно – все просто – створи умови і вижени дармоїдів і коновалів. Також надзвичайно важлива фінансова автономія лікарень – потрібно на місці вирішувати вартість медичних послуг, скільки і яких лікарів винаймати; визначати що краще – новий аудіометр, чи контракт з якимось спеціалістом; купити на зекономлені кошти якийсь інструмент, чи відправити спеціаліста в Італію на майстер-клас…
МП. Що ви хотіли б додати від себе?
СМ. Ну і від себе до всіх колег – тримаймося, колись буде краще… ну от зовсім скоро… Ось воно дно – далі тільки вгору! Чи ні?
Комментировать